Постанова КАС ВС № П/811/1093/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Київ справа № П/811/1093/16 касаційне провадження № К/9901/40023/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шипуліної Т. М., суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 (суддя Брегей Р.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 (головуючий суддя - Шальєва В.А.; судді: Білак С.В., Юрко І.В.) у справі №П/811/1093/16 за позовом Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: Фізична-особа підприємець ОСОБА_1 у серпні 2016 року звернувся до адміністративного суду з позовом до Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2016 № 0003911300, яким застосовано фінансові санкції в сумі 6800грн. Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 16.03.2017 адміністративний позов задовольнив. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.07.2017 постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 залишив без змін. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Кропивницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області оскаржила їх у касаційному порядку. В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог Кропивницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що факт продажу неповнолітнім особам слабоалкогольного напою у магазині, належному позивачу, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 28.02.2006. Позивач здійснює господарську діяльність (торгівля) за адресою: АДРЕСА_1 (магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" і павільйон неподалік нього). Згідно з ліцензією № 002198, виданою Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області 08.07.2016, позивач має право на здійснення господарської діяльності з реалізації торгівлі алкогольними напоями. На виконання доручення начальника Кіровоградського районного відділення поліції Кіровоградського відділу поліції в Кіровоградській області від 09.06.2016 №3008/01/118-16 працівниками поліції було проведено відпрацювання Кіровоградського району. Під час відпрацювання в селі Бережинка Кіровоградського району в торгівельному павільйоні «ІНФОРМАЦІЯ_1» було виявлено двох неповнолітніх, які розпивали слабоалкогольний напій «Шейк». Працівниками Кіровоградського районного відділення поліції Кіровоградського відділу поліції в Кіровоградській області було складено протокол про адміністративне правопорушення від 10.06.2016 №005104, яким зафіксовано факт продажу 10.06.2016 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 слабоалкогольного напою «Шейк» особам, які не досягли 18 років. Відповідачу від органу Національної поліції України надійшли матеріали перевірки за фактом реалізації позивачем 10.06.2016 алкогольних напоїв та тютюнових виробів неповнолітнім особам. Матеріали складаються з: - протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення; - постанови про направлення матеріалів на розгляд до Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області; - пояснення позивача, в яких він заперечує реалізацію алкогольного напою та тютюнових виробів неповнолітнім особам; - пояснення неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо реалізації позивачем алкогольного напою «Шейк» та сигарет «LM». Відповідачем 12.08.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штраф у сумі 6800грн. на підставі абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Судом першої інстанції допитані свідки - працівники поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтвердили обставини вчинення позивачем правопорушення та складання протоколу, та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 які не підтвердили факт реалізації алкогольних напоїв неповнолітнім. Також судом викликалися неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , утім такі особи у судові засідання не з`являлися. Забезпечити явку через державні органи (відповідач, поліція, заклад освіти) не вдалося можливим. Судами при розгляді справи встановлено, що адміністративні матеріали не містили протоколу вилучення алкогольних напоїв і тютюнових виробів та їх огляду. Такий протокол не направлявся до Бережинської сільської ради. Бережинською сільською радою не було прийнято постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як окремий документ. Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки, відповідач не довів факт реалізації позивачем алкогольних напоїв неповнолітнім особам. У справі відсутні речові докази, які б у сукупності з іншими доказами могли б довести провину позивача. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, виходив з наступного. Адміністративною комісією Бережинської сільської ради в порушення частини першої статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення не прийнято постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відтак відсутні підстави вважати, що повноважним органом позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, встановленого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Пояснення осіб, відібрані в ході складання протоколу про адміністративне правопорушення, якщо відсутня постанова компетентного органу про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не можуть вважатися належними доказами в адміністративній справі ні як показання свідків, ні як письмовими доказами. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. Частинами четвертою та п`ятою статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється. Таким чином, суб`єкт господарювання вправі здійснювати реалізацію слабоалкогольних напоїв виключно повнолітнім особам. Відповідальність за вказане правопорушення передбачена частиною другою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої за порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 6800 гривень. Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для застосування до позивача фінансових санкцій стали висновки, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення від 10.06.2016 №005104, яким зафіксовано факт продажу 10.06.2016 позивачем слабоалкогольного напою особам, які не досягли 18 років. Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №

790. Пунктом 5 вищевказаного Порядку №790 визначено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Відповідно до частини другої статті 218 Кодексу України про адміністративні порушення розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 156 цього Кодексу віднесено до компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах сільських, селищних рад. З матеріалів справи слідує, що адміністративною комісією при Бережинській сільській раді в межах повноважень було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно позивача, що підтверджується протоколом від 06.07.2016 №1. З протоколу засідання від 06.07.2016 №1 вбачається, що адміністративна комісія при Бережинській сільській раді постановила визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років) та притягнути до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі - 500грн. При задоволенні позовних вимог суди вказували на недоведеність факту реалізації позивачем алкогольних напоїв неповнолітнім особам, зокрема, через відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача. Суд касаційної інстанції не може погодитися із такими висновками судів, оскільки, відсутність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка не має преюдиційного значення, не впливає на оцінку спірних відносин та законність дій контролюючого органу під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності як окремого документа не позбавляє суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин самостійно кваліфікувати поведінку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції викликалися в якості свідків працівники поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким позивачем здійснено продаж алкогольних напоїв, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які перебували в магазині під час продажу алкогольних напоїв. Також, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача були присутні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Проте, як свідчать матеріали справи, судом не ставилося на обговорення питання щодо виклику та допиту вказаних осіб в якості свідків. В оскаржуваних судових рішеннях також не відображено обставин, які б підтвердили здійснення у передбачений законодавством спосіб допиту вказаних осіб. Це ж стосується й осіб, які були присутні під час відібрання працівниками поліції пояснень у неповнолітніх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідно до частини першої статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з`ясувати у справі. Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається. У порушення вищезазначених вимог процесуального закону судами не вчинено усіх необхідних дій для з`ясування обставин справи, зокрема не досліджено доказів вини позивача, а саме, не викликано свідків для допиту та надання пояснень. За таких обставин висновок судів про скасування рішення відповідача є передчасним, оскільки не здійснений із належним застосуванням принципу офіційного з`ясування обставин справи. Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Керуючись частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області задовольнити частково. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі №П/811/1093/16 скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк