Постанова 4855 № 640/19368/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19368/18 Головуючий у І інстанції - Амельохіна В.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірель продукт" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И Л А: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірель продукт" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12 березня 2018 року № 0163211206. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві було вже проведено камеральну перевірку реєстрації Позивачем податкових накладних за період квітень - травень 2016 року та прийнято податкове повідомлення - рішення від 08 липня 2016 року № 0043461201, яке оскаржується Позивачем в Окружному адміністративному суду міста Києва, а тому на підставі статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 12 березня 2018 року № 0163211206. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель Продукт». В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі вказує на те, що посадовими особами контролюючого органу на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75, в порядку п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад 2015 - грудень 2017 року. Перевіркою встановлено порушення Позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за листопад 2015 - грудень 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Також Відповідачем заявлено клопотання про допущення процесуального правонаступництва шляхом заміни неналежного відповідача - ГУ ДФС у м. Києві на належного - ГУ ДПС у м. Києві. Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком

2. Зокрема, згідно переліку додатку 2, до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 Головне управління ДФС у м. Києві реорганізовано шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019 року функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики, державної політики із адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби із правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань припинено, а контроль за дотриманням таких функцій та повноважень покладено на Державну податкову службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 року, № 26, ст. 900). З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на те, що функцію з адміністрування податків та зборів покладено на Головне управління ДПС у м. Києві, Відповідач просить замінити неналежну сторону у справі ГУ ДФС у м. Києві на належну - ГУ ДПС у м. Києві. Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та вважає за необхідне допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «Мірель продукт» за результатами якої 15 лютого 2018 року складено акт № 1767/26-15-12-06-16/37688448 «Про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад 2015 - грудень 2017 року» (далі - Акт перевірки). Актом перевірки встановлено порушення Позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за листопад 2015 - грудень 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підставі встановленого порушення Відповідачем 12 березня 2018 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0163211206, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів, від 16 до 30 календарних днів, від 31 до 60 календарних днів, від 61 і більше календарних днів застосовано штраф в розмірі 10%, 20%, 30% та 40%, що в загальній сумі складає 11 454,92грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем повторно застосовано до Позивача штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, тому податкове повідомлення - рішення від 12 березня 2018 року № 0163211206 необґрунтовано та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, згідно з п.п. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено перевірку своєчасності реєстрації Позивачем податкових накладних за період з листопада 2015 року по грудень 2017 року, якою встановлено, що ТОВ «Мірель продукт» несвоєчасно зареєстровані наступні податкові накладні: № 236 від 16.11.2015 року, № 213 від 18.04.2016 року, № 215 від 18.04.2016 року, № 208 від 15.04.2016 року, № 216 від 18.04.2016 року, № 217 від 18.04.2016 року, № 199 від 15.04.2016 року, № 220 від 18.04.2016 року, № 212 від 18.04.2016 року, № 214 від 18.04.2016 року, № 209 від 18.04.2016 року, № 219 від 18.04.2016 року, № 226 від 18.04.2016 року, № 165 від 18.04.2016 року, № 200 від 15.04.2016 року, № 157 від 15.04.2016 року, № 198 від 15.04.2016 року, № 210 від 18.04.2016 року, № 155 від 15.04.2016 року, № 224 від 18.04.2016 року, № 218 від 18.04.2016 року, № 211 від 18.04.2016 року, № 149 від 15.04.2016 року, № 227 від 17.04.2016 року, № 222 від 16.04.2016 року, № 606 від 07.09.2016 року, № 492 від 21.08.2017 року, № 858 від 02.10.2017 року, № 387 від 28.12.2017 року. При цьому, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві вже було проведено перевірку своєчасності реєстрації Позивачем податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за результатами якої 06 червня 2016 року складено акт № 3514/26-54-12-01-11, а саме: № 213 від 18.04.2016 року, № 215 від 18.04.2016 року, № 208 від 15.04.2016 року, № 216 від 18.04.2016 року, № 217 від 18.04.2016 року, № 199 від 15.04.2016 року, № 220 від 18.04.2016 року, № 212 від 18.04.2016 року, № 214 від 18.04.2016 року, № 209 від 18.04.2016 року, № 219 від 18.04.2016 року, № 226 від 18.04.2016 року, № 165 від 18.04.2016 року, № 200 від 15.04.2016 року, № 157 від 15.04.2016 року, № 198 від 15.04.2016 року, № 210 від 18.04.2016 року, № 155 від 15.04.2016 року, № 224 від 18.04.2016 року, № 218 від 18.04.2016 року, № 211 від 18.04.2016 року, № 149 від 15.04.2016 року, № 227 від 17.04.2016 року, № 222 від 16.04.2016 року. На підставі акта перевірки від 06 червня 2016 року № 3514/26-54-12-01-11, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві 08 липня 2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0043461201, яким за затримку реєстрації податкових накладних до Позивача застосовано штраф. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2020 року у справі № 826/18369/16 за адміністративним позовом ТОВ «Мірель продукт» до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 08 липня 2016 року № 0043461201, у задоволенні позову відмовлено. Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Згідно з п. 113.1 ст. 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори. Пунктом 116.2 ст. 116 ПК України передбачено, що за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України. Разом з цим, судом першої інстанції вірно встановлено, що Відповідачем повторно застосовано до Позивача штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних № 213 від 18.04.2016 року, № 215 від 18.04.2016 року, № 208 від 15.04.2016 року, № 216 від 18.04.2016 року, № 217 від 18.04.2016 року, № 199 від 15.04.2016 року, № 220 від 18.04.2016 року, № 212 від 18.04.2016 року, № 214 від 18.04.2016 року, № 209 від 18.04.2016 року, № 219 від 18.04.2016 року, № 226 від 18.04.2016 року, № 165 від 18.04.2016 року, № 200 від 15.04.2016 року, № 157 від 15.04.2016 року, № 198 від 15.04.2016 року, № 210 від 18.04.2016 року, № 155 від 15.04.2016 року, № 224 від 18.04.2016 року, № 218 від 18.04.2016 року, № 211 від 18.04.2016 року, № 149 від 15.04.2016 року, № 227 від 17.04.2016 року, № 222 від 16.04.2016 року. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що достатнім та належним способом захисту порушеного права, в разі його встановлення, Позивача у даній справі буде визнання протиправним та скасування оскаржувваного ним податкового повідомлення-рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 815/6872/16. Крім того, обставина несвоєчасної реєстрації податкових накладних Позивачем не заперечується. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко