Постанова 4855 № 640/8046/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8046/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: БеспаловаО.О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А.Б. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначено) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення про коригування митної вартості товарів,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просило суд скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA100000/2019/000086/2 від 10.04.2019. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA100000/2019/000086/2 від 10.04.2019. Крім того, стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскільки при наданні документів до митного оформлення декларантом не підтверджено митну вартість товару, Київською митницею ДФС визначену митну вартість з використанням розумних засобів та на основі даних, наявних у митних органів. Апелянтом зазначено, що надані позивачем до митного оформлення документи містять неточності та розбіжності, зокрема, наданий прас-лист містить недостатньо інформації про товари та умови продажу, у довідці про транспорті послуги від 04.04.2019 року № 115 відсутнє посилання на товаротранспортний документ, до митного оформлення не надано пакувальний лист та додаткові угоди до контракту. З огляду на викладене, апелянт вважає, що судом першої інстанції прийнято без належного дослідження доказів у справі та встановлення фактичних обстави, що мають значення для правильного вирішення спору. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток-Сервіс» (покупець) та компанією AS Arbeitsschutz GmbH (постачальник) укладено контракт від 23.09.2016 № 23/09, згідно якого, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити товари, найменування, кількість та ціна якого визначаються специфікаціями, які є невід`ємними частинами контракту. Кількість та вартість товару, що підлягав поставці сторонами контракту узгоджено у специфікації від 04.04.2019 №39 та інвойсі від 03.04.2019 №1313587. Зокрема, продавець зобов`язався поставити позивачеві перчатки і засоби індивідуального захисту, загальною вартістю 28 466 доларів США на умовах поставки - EXW Бедбург. Так, 03.04.2019 між TOB "Восток-Сервіс" (замовник) та ДП "ВИЛОНА-МЕЖДУНАРОДНЫЕ ПЕРЕВОЗКИ" МЧП ФИРМЫ "ВИЛОНА" (перевізник) укладено контракт №03/04/2019 на транспортно-експедиторське обслуговування у міжнародному сполученні , відповідно до умов якого, на кожну окрему загрузку замовник оформлює та направляє перевізнику факсом поштою транспортне замовлення (заявку). 03.04.2019 TOB "Восток-Сервіс" надано замовлення на перевезення товару "перчатки і засоби індивідуального захисту (13 паллет (1,2хО,8хН2.3). Вага біля 4,0 т - біля 5,2 пог.м". Вартість вантажу: вартість по інвойсу 28466,05 дол. США". Визначена сторонами сума фрахту становить 27169 гривень 65 копійок. З метою митного оформлення вказаного вище товару, товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс" подало до Київської міської митниці Державної фіскальної служби митну декларацію від 09.04.2019 №UA100020/2019/368540. Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом). На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано копії наступних документів: Рахунок-фактура (інвойс) № 1313587 від 03.04.2019; автотранспортну накладна 3587 від 04.04.2019; сертифікат про походження товару № L 19781034 від 04.04.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 23/09 від 23.09.2016; додаткову угоду № 4 від 02.01.2019 до контракту №23/09 від 23.09.2016; контракт на транспортно-експедиційне обслуговування № 03/04/2019 від 03.04.2019; специфікацію №39 від 04.04.2019; довідку про транспортні витрати №115 від 04.04.2019; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обліку між органами доходів і зборів іншими державами № 3980915 від 08.04.2019; митну декларацію країни відправлення №19DE720203796304E2 від 04.04.2019; експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-257 від 26 березня 2019 року; прейскурант (прас-лист виробника)від 01.04.2019. Листом Київської міської митниці ДФС від 09.04.2019 запропоновано декларанту надати додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів: при наявності транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінювальних товарів, а саме: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; акт виконаних робіт (наданих послуг); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінювального товару; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. На виконання листа Київської митниці ДФС від 09.04.2019 що позивачем подано письмові пояснення, згідно змісту яких надано роз`яснення щодо умов поставки товару та здійснення такої на підставі Контракту на транспортно-експедиційні послуги в міжнародному сполученні №03/04/2019 від 03.04.2019, за умовами якого рахунок на транспортно-експедиційні послуги надасться і сплачується після вивантаження товару на склад Отримувача товару TOB "ВОСТОК-СЕРВІС" та наданням перевізником оригіналів міжнародної транспортної накладної (ЦМР). Додаткове страхування вантажу не проводилося, що підтверджується довідкою про транспортні витрати 115 від 04.04.2019 року від ДП "ВІЛОНА МІЖНАРОДНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ" Митний орган повідомлено, що відповідно до Контракту від 23.09.2016 № 23/09 між "AS- Arbeitsschutz GmbH" (Німеччина" та TOB "Восток-Сервіс", Україна (далі - Контракт), пункт 5.3. Відправник надає копію експортної декларації, свідчить про те що Відправник самостійно здійснює митне оформлення в країні експорту, тому даний вид витрат не відноситься до витрат Отримувача товару. Крім того, декларантом додано: Дистриб`юторську Угоду № 11/18 від 01.11.2018; заявку на транспортно-експедиційні послуги Б/Н від 03.04 2019; видаткові накладні на продаж товарів; інформацію про вартість подібних товарів з мережі Інтернет (профільний сайт біржової організації з закупівлі zakupki.com.ua); каталог продукції "AS-Arbeitsschutz GmbH" під торговою маркою Nitras доступний за посиланням https://www.nitras.de/index.php/ni/products (можливість вибору мови присутня) та зазначено, що платіжні документи які свідчать про оплату за товар по спірній ЕМД, наразі надати немає можливості, оскільки згідно умов оплати за Контрактом від 23.09.2016 №23/09 між "AS-Arbeitsschutz GmbH" (Німеччина" та TOB "Восток-Сервіс" (Україна), оплату відстрочено на 90 днів з дати поставки товару. В подальшому Київською митницею Державної фіскальної служби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000086/2 від 10.04.2019, у зв`язку з тим, що надані позивачем документи, не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару за митною декларацією від 09.04.2019 №UA100020/2019/368540. Зокрема, відповідачем визначені наступні підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000086/2 від 10.04.2019, а саме: наданий прайс-лист містить недостатньо відомосте про товар; наданий Експертни висновок Київської торгово-промислової палати від 26.03.2019 №Ц-257 не стосується оцінюваної партії товару; у довіді про транспортні витрати від04.04.2019 №115 відсутнє посилання на товаротранспортний документ (CMR); не подано до оформлення пакувальний лист. Також, відповідачем складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.02.2019 №UA100020/2019/00069, оскільки, у відповідності до статті 54 Митного кодексу України неможливе митне оформлення за МД, так як митну вартість товару було скориговано зазначеним вище рішенням про коригування митної вартості товару. Позивач не погоджуючись зі спірним рішенням, звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем як до митного оформлення так на запит митного органу надано вичерпний перелік документів, встановлений ст. 53 МК України, необхідний для визначення митної вартості товару. Крім того, судом першої інстанції вказано на відсутність належних доказів та обґрунтувань, які б викликали сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України). Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України). Відповідно до положень частини четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята 9 статті 58 Митного Кодексу України). Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Відповідно до частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 57 цього Кодексу). З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності. Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України). Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації). Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України. При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій). Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічної позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару дотримується і Верховний Суд в постанові від 04.04.2018 по справі 826/27058/15. При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17. Відтак, обгрінтованими є висновки суду першої інстанції щодо існування у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Як вірно встановлено судом першої інстанції позивачем до митного оформлення надано вичерпний перелік документів необхідний для встановлення митної вартості товару за заявленим методом. Разом з тим, відповідачем необґрунтовано необхідність витребування додаткових документів від позивача, як не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні вартості товару. При цьому, матеріалами справи не підтверджується існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України. За приписами частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. Щодо доводів апеляційної скарги, з приводу відсутності у довідці про транспортні витрати від 04.04.2019 №115 посилань на товаротранспортний документ (CMR), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо належного складання такої довідки та відображення усіх необхідних відомостей. Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем до митного оформлення подавалась заявка на транспортно-експедиційні послуги Б\Н від 03.04.2019, яка відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення" відноситься до переліку документів, які підтверджують вартість витрат транспортування. Відтак, твердження митного органу щодо не надання декларантом до митного оформлення належного підтвердження понесених транспортних витрат у повній мірі спростовано наявними матеріалами справи. Стосовно надання копії декларації країни відправника без перекладу, Колегія суддів вважає, що надання копії експортної декларації країни відправлення без перекладу даного документа, не свідчить про те, що даний документ є неприйнятним та викликає сумніви стосовно заявленої декларантом вартості товару, з тих підстав, що основні документи, які підтверджують митну вартість товарів, декларантом були надані у належній формі. Також безпідставними є доводи апелянта щодо невідповідності наданого до митного органу прайс-листа вимогам чинного законодавства, зокрема, в частині відсутності достатньої кількості відомостей про товар. Прайс-лист, за своєю природою є нормативно-виробниче практичне і/або довідкове видання, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін, а іноді коротких характеристик, при цьому не має законодавчо встановленої форми чи змісту. Більш того, нормами п. 1 ст. 53 Митного кодексу України прас-лист не віднесено до переліку документів, які підтверджують митну вартість товару. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на існування інших недоліків поданої позивачем до митного оформлення документації, оскільки такі не покладено в основу спірного рішення про коригування митної вартості. Що стосується обрання відповідачем другорядного методу при визначені митної вартості товару, необхідно зазначити, що приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, а лише наведено посилання на митні декларації, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України. Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено. За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а доцільність застосування резервного методу - недоведеним. Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315,316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення про коригування митної вартості товарів залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О.О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 23.07.2020 р.)