Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/1222/13-ц

24.07.20 22-ц/812/1172/20 Єдиний унікальний номер судової справи № 489/1222/13-ц Провадження № 22-ц/812/1172/20 Постанова іменем України 24 липня 2020 року м. Миколаїв Справа № 489/1222/13-ц Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Богуславською О.М., за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , -відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Бережновим Євгеном Валерійовичем, на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2020 року про скасування заходів забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Кокорєва В.В. в приміщенні суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними,- встановив: У січні 2020 року ОСОБА_3 звернулася з заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якій посилалася на те, що ухвалою Ленінськогорайонногосудум. Миколаєва від 15 квітня 2013 року по справі було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 та транспортних засобів: MAN 18224 державний номер НОМЕР_1 ; MAN 14264 державний номер НОМЕР_2 ; MAN 18225 державний номер НОМЕР_3 ; MAN 12262 державний номер НОМЕР_4 ; MAN 18264 державний номер НОМЕР_5 ; MAN 18224 державний номер НОМЕР_6 ; MAN 12192 державний номер НОМЕР_7 ; Audi A-4 державний номер НОМЕР_8 ; BMW 740i державний номер НОМЕР_9 ; Volkswagen LT 45 державний номер НОМЕР_10 . 08 серпня 2019 року Верховним Судом було прийнято остаточне рішення у цивільній справі, яким залишене без змін рішення Апеляційного суду Миколаївської області, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договорами позики та задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договорів позики недійсними. Посилаючись на те, що при розгляді справ судами апеляційної та касаційної інстанції не було вирішено питання про скасування заборони відчуження майна, ОСОБА_3 просила постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2020 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Постановляючи ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи та на теперішній час необхідність в арешті майна відпала. Не погодившись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бережного Є.В., звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати зазначену ухвалу та постановити нову про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 , вважаючи її необґрунтованою та такою, що суперечить нормам чинного законодавства. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд належним чином не здійснив виклик учасників судового розгляду, не з`ясував дійсних обставин справи та прийняв передчасне рішення про скасування заходів забезпечення позову. ОСОБА_1 вказував, що на розгляді в суді перебуває інша цивільна справа №489/6477/19 за його позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів та застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання. На момент відкриття провадження у цій справі діяла заборона відчуження майна, яка накладена ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2013 року, а тому заходи забезпечення позову не застосовувалися. Скасування заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання судового рішення у цивільній справі за його позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , посилаючись на законність та обгрунтованність ухвали суду, просила у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити. Заслухавши доповідача, представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Так, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на те, що суд не здійснив належним чином виклик учасників справи в судове засідання. Такі доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу. Відповідно до положень пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є, якщо зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. З матеріалів справи вбачається, що питання про скасування заходів забезпечення позову розглянуто судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 , який не був повідомленим належним чином про дату, час і місце засідання суду. На а.с. 144 в томі 3 містяться відомості про направлення судової повістки про виклик ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на 10 лютого 2020 року о 14:30 в судове засідання. Дані про одержання повістки ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Отже, в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції. За такого, згідно пункту 3 частини третьої статті 367 ЦПК України наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом заходи забезпечення позову, вжиті судом у цивільній справі, можуть бути скасовані судом, який розглядає таку справу. Згідно із частиною першою статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого судового рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Суд може скасувати забезпечення позову у зв`язку зі зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. Згідно з роз`ясненнями, які викладені у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Відповідно до частини дев`ятої статті 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики. У квітні 2013 року ОСОБА_3 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними (т. 1 а.с. 3 - 5, 31-32). Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2013 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 на відчуження квартири АДРЕСА_1 та транспортних засобів: MAN 18224 державний номер НОМЕР_1 ; MAN 14264 державний номер НОМЕР_2 ; MAN 18225 державний номер НОМЕР_3 ; MAN 12262 державний номер НОМЕР_4 ; MAN 18264 державний номер НОМЕР_5 ; MAN 18224 державний номер НОМЕР_6 ; MAN 12192 державний номер НОМЕР_7 ; Audi A-4 державний номер НОМЕР_8 ; BMW 740i державний номер НОМЕР_9 ; Volkswagen LT 45 державний номер НОМЕР_10 (т. 1 а.с. 51). Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 особисто та як із законного представника неповнолітньої ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 192 826 грн. 86 коп. та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 289 240 грн. 29 коп. в рахунок погашення боргу за договором позики. Розподілені судові витрати. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання договорів позики недійсними відмовлено ( т. 2 а.с. 60-63). Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 29 березня 2017 року, залишеним без змін Постановою Верховного суду від 08 серпня 2019 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договорами позики відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними задоволено. Визнано недійсними договори позики, укладені 27 квітня та 20 серпня 2011 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_6 . В іншій частині рішення суду залишено без змін (т. 3 а.с. 26-27,124-127). Враховуючи те, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 29 березня 2017 року, яке залишено без змін постановою Верховного суду від 08 серпня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договорами позики, проте не було вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що скасування заходів забезпечення позову у даній справі є передчасними, оскільки на розгляді в суді перебуває інша цивільна справа №489/6477/19 за його позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів та застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а скасування заборони відчуження майна у даній справі зробить неможливим виконання рішення суду у іншій справі, є необґрунтованими, оскільки положеннями статті 149 ЦПК України не передбачено обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача, окрім даної справи, у іншій справі за захистом яких позивач звернувся або має намір звернутися до суду. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не позбавлений права подати заяву про забезпечення позову у іншій справі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Таким чином, розгляд судом питання про скасування заходів забезпечення позову за відсутності ОСОБА_1 , не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, є порушенням вимог процесуального законодавства та відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення, в зв`язку з чим оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_3 . За результатами апеляційного перегляду ухвали суду та вирішення процесуального питання про скасування заходів забезпечення позову, апеляційний суд не вбачає підстав для нового розподілу судових витрат та його розподілу, у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Бережновим Євгеном Валерійовичем, задовольнити частково. Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2020 року скасувати на постановити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити. Скасувати заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2013 року у цивільній справі №489/1222/13-ц та зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 та транспортних засобів: MAN 18224 державний номер НОМЕР_1 ; MAN 14264 державний номер НОМЕР_2 ; MAN 18225 державний номер НОМЕР_3 ; MAN 12262 державний номер НОМЕР_4 ; MAN 18264 державний номер НОМЕР_5 ; MAN 18224 державний номер НОМЕР_6 ; MAN 12192 державний номер НОМЕР_7 ; Audi A-4 державний номер НОМЕР_8 ; BMW 740i державний номер НОМЕР_9 ; Volkswagen LT 45 державний номер НОМЕР_10 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: П.П. Лисенко Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 24 липня 2020 року.