Постанова 4811 № 464/1609/20

Справа № 464/1609/20 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М. Провадження № 33/811/787/20 Доповідач: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Павелчака Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 25 травня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік. Стягнуто ОСОБА_1 в користь держави 420 грн. 40 коп. судового збору. Згідно з постановою, ОСОБА_1 18 березня 2020 року о 23 год. 30 хв. на вул. Стрийській, 45 «ж» у м. Львові, керував автомобілем марки «Opel», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло, порушена мова, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Не погоджуючись із рішенням судді районного суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді Сихівського районного суду м.Львова від 25 травня 2020 року та провадження у справі закрити. В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова судді є незаконною, прийнятою з порушенням норм ст.ст.245, 252, 280 КУпАП. Як зазначає ОСОБА_1 , суддя першої інстанції не звернув увагу на те, що працівники поліції не дотрималися встановленого порядку огляду його на стан можливого наркотичного сп`яніння, а це призвело до того, що докази, отримані з порушенням встановленого порядку, є недопустимими. Зокрема, на його переконання, відеозапис, поданий працівниками поліції, не може визнаватися належним доказом, у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення не містить у собі посилань на технічні засоби, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Окрім цього, ОСОБА_1 звертає увагу й на те, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були свідками його розмови з працівниками поліції, натомість працівник поліції сам повідомив їм, що ОСОБА_1 не хоче їхати до медичного закладу і вказав де їм саме потрібно розписатись. В обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 покликається на те, що постанову судді йому не було надіслано, а таку отримав його захисник 01 червня 2020 року. Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення. З огляду на те, що у судовому засіданні, на якому було проголошено оскаржувану постанову, ОСОБА_1 не був присутній, а копію оскаржуваного рішення його захисник отримав 01 червня 2020 року та того ж дня мав можливість ознайомитися з мотивами прийнятого рішення, тому, на переконання апеляційного суду, строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав свої апеляційні вимоги та заперечив вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та зазначив, що був готовий пройти медичне обстеження в спеціалізованому медичному закладі, однак без присутності поліцейських, які, як правило, чинять тиск на медичних працівників задля фіксації ними аналізів, що не відповідають дійсності. Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, така підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів. Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 18 березня 2020 року серії ОБ№151565 (а.с.1), 18 березня 2020 року о 23 год. 30 хв. у м.Львові на вул.Стрийській, 45 «ж», ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Combo», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушена мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 ознайомився, про що розписався без жодних зауважень та заперечень у відповідних графах протоколу. Викладені в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.3,4), які ствердили, що 18 березня 2020 року близько 23 год. 45 хв. такі були запрошені працівниками поліції для огляду водія транспортного засобу «Opel Combo», д.н.з. НОМЕР_1 , на стан сп`яніння в їх присутності, однак останній відмовився від проходження такого огляду. Як вбачається із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції (а.с.2), на такому зафіксовано, як водій автомобіля «Opel Combo», д.н.з. НОМЕР_1 , з увімкненим двигуном та фарами, ОСОБА_1 зазначив, що день перед тим курив наркотичний засіб «план», та в присутності свідків на запитання працівника поліції, чи погоджується пройти огляд на стан сп`яніння, такий відмовився, чітко зазначивши про це, чим спростовуються доводи апеляційної скарги. Вказаний відеозапис, на переконання апеляційного суду, є належним та допустимим доказом, адже ані ст. 256 КУпАП, яка регулює зміст протоколу про адміністративне правопорушення, ані положення «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07 листопада 2015 року № 1395 не вимагають зазначення засобу відеофіксації у протоколі про адміністративне правопорушення. Окрім цього, такий відеозапис був долучений до матеріалів справи та надійшов до суду разом з протоколом про адміністративне правопорушення. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП в редакції Закону № 1446-VIII від 07 липня 2016 року, яка була чинна на момент вчинення ОСОБА_1 правопорушення,передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп`яніння. А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Твердження апелянта про недотримання інспекторами поліції порядку проходження медичного огляду для встановлення стану наркотичного сп`яніння є необґрунтованим. Відповідно до п.12 розділу 2 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Таким чином, огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться лише в закладах охорони здоров`я і за направленням працівників поліції. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі, за скеруванням працівників поліції, його дії містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суддя першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясував всі обставини справи, дослідив наявні у справі докази, дав їм належну правову оцінку та прийняв мотивоване законне рішення. Обираючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суддя першої інстанції дотримався вимог ст. 33 КУпАП, урахував дані про особу порушника, ступінь його вини та майновий стан, та в межах безальтернативної санкції ч.1 ст.130 КУпАП призначив таке, яке за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Під час апеляційного розгляду захисником ОСОБА_1 подано клопотання про закриття провадження у справі в частині притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п. 6 ст. 247 КУпАП у зв`язку зі скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Зокрема, адвокат звертає увагу на те, що станом на сьогодні положення ч.1 ст.130 КУпАП передбачають відповідальність лише за керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за передачу керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Після набрання чинності зазначеного вище закону, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, виключено з ч. 1 ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 Кримінального кодексу України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Разом з тим, Законом України від 17 червня 2020 року № 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав законної сили 03 липня 2020 року, внесені нові зміни до Закону № 2617-VIIІ, а саме, згідно з вимогами пункту 117 Розділу І Закону № 720-IX: у пункті 1 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст. 130 КУпАП виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп`яніння відтак відновлена адміністративна відповідальність за ці дії; у пункті 2 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 171, який доповнивши КК України ст. 286-1 криміналізував відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані сп`яніння відтак відбулася декриміналізація цих дій. Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Виходячи із цих положень, до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили правопорушення у виді керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, має бути застосований закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Таким чином, підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п. 6 ст. 247 КУпАП, відсутня. Ураховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають до задоволення. Щодо тверджень ОСОБА_1 про порушення його процесуальних прав в частині розгляду справи суддею у його відсутності, то такі суд апеляційної інстанції не вбачає підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки порушені його права відновлені шляхом перегляду справи в апеляційному порядку та забезпечення участі останнього в судовому засіданні апеляційного суду, дачі ним пояснень та клопотань. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд п о с т а н о в и в : поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 25 травня 2020 року, якоюОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк