Постанова Східний апеляційний господарський суд № 905/1921/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" липня 2020 р. Справа №905/1921/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., при секретарі Довбиш А.Ю., за участю представників: позивача за первісним позовом Летючий В.П., посвідчення №1196 від 14.06.2004 року, довіреність від 26.02.2019 року; відповідача за первісним позовом не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська», м.Білозерське, м.Добропілля (вх.№1311Д/1-40) на рішення Господарського суду Донецької області від 09.04.2020 року по справі №905/1921/19, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Донтрансформатор», м.Бахмут, до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська», м.Білозерське, м.Добропілля, про стягнення 365046,71 грн.,- та за зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська», м.Білозерське, м.Добропілля, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Донтрансформатор», м.Бахмут, про стягнення штрафних санкцій в сумі 128790,00 грн.,- ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Донтрансформатор» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» про стягнення 365046,71 грн., з яких: заборгованість з оплати виконаних робіт у сумі 318000,00 грн., пеня у сумі 43309,12 грн., 3% річних у сумі 3737,59 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору підряду №7036-ШБЗ-УМТС-У від 13.09.2018 року в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати за виконані роботи, що стало підставою для нарахування пені та 3% річних. У подальшому, Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Донтрансформатор» про стягнення штрафних санкцій в сумі 128790,00 грн. В обґрунтування зустрічного позову Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» посилається на несвоєчасне виконання відповідачем за зустрічним позовом робіт за договором підряду №7036-ШБЗ-УМТС-У від 13.09.2018 року, у зв`язку з чим позивачем за зустрічним позовом нараховані штраф у розмірі 31800,00 грн. та пеня у розмірі 96990,00 грн. Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.04.2020 року у справі №905/1921/19 (суддя Курило Г.Є., повний текст рішення підписано 09.04.2020 року) первісні позовні вимоги задоволено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Донтрансформатор» заборгованість у сумі 268374,71 грн., судовий збір у розмірі 3782,35 грн., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено. Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 09.04.2020 року в частині зменшення розміру неустойки на 20%. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що зменшуючи розмір тільки тих штрафних санкцій, які були заявлені позивачем за зустрічним позовом, є порушенням принципу справедливості. На думку позивача за зустрічним позовом, штрафні санкції підлягали зменшенню для обох сторін, виходячи з принципу справедливості та пропорційності. Скаржник вказує, що при зменшенні необхідно враховувати не лише ступінь виконання зобов`язання, а й майновий стан сторін. Так, ТДВ «Шахта Білозерська» наразі перебуває у простої у зв`язку з пандемією коронавірусу та кризою в енергетиці України, та перебувала у такому стані на момент винесення рішення судом першої інстанції. Майновий стан підприємства значно погіршився через зазначені обставини, що не було враховано судом при односторонньому зменшенні штрафних санкцій. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача за первісним позовом; встановлено строк на протязі якого позивач за первісним позовом має право подати до суду відзив, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; призначено справу до розгляду в судове засідання. Позивач за первісним позовом відзиву на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвала суду від 01.07.2020 року про відкриття апеляційного провадження та призначення дати судового засідання була направлена сторонам у справі рекомендованими листами 01.07.2020 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана відповідачем за первісним позовом 08.07.2020 року, що підтверджується відомостями з офіційного сайту пошуку поштових відправлень «Укрпошта» та зворотнім поштовим повідомленням. Однак, відповідач за первісним позовом (апелянт у справі) у судове засідання не з`явився, про причини не з`явлення суд не повідомив, будь-яких заяв та клопотань ним надано не було. Частина 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача за первісним позовом. У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом пояснив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). 13.09.2018 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» (замовник, відповідач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Донтрансформатор» (підрядник, позивач за первісним позовом) укладено договір підряду №7036-ШБЗ-УМТС-У, відповідно до п.1.1 якого, підрядник приймає на себе зобов`язання на свій ризик і за завданням замовника виконати із власних матеріалів ремонт, в тому числі капітальний ремонт (роботи) обладнання, його вузлів і комплектуючих (обладнання), вказаних в специфікаціях, підписаних обома сторонами і які є невід`ємною частиною даного договору. Замовник зобов`язується прийняти і оплатити підряднику виконані відповідно до умов даного договору роботи (п.1.4 договору). Згідно з п.п.2.1.1-2.1.2 договору, підрядник зобов`язується виконати роботи, передбачені п.1.1 договору, якісно відповідно до умов договору, чинним нормам та стандартам, а також технічним завданням замовника. Підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 30 календарних днів з моменту передачі обладнання в ремонт і підписання відповідного акту приймання-передачі обладнання в ремонт, якщо інший строк не встановлено за домовленістю сторін в додатках до договору. Замовник, в свою чергу, зобов`язується своєчасно оплатити роботи в строки, передбачені договором (п.2.2.2 договору). Відповідно до п.3.4 договору, розрахунки за договором здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 120 (сто двадцятого) календарного дня від дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, якщо інший строк не передбачений в додатковій угоді. Даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2018 року включно. У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов`язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.8.1 договору). 02.10.2018 року сторонами підписано специфікацію №1 до договору підряду, згідно з якою підрядник здійснює капітальний ремонт пересувної трансформаторної підстанції КПТВ-400/6, загальна вартість робіт складає 318000,00 грн. з ПДВ. Строк виконання робіт становить 30 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі обладнання в ремонт. 28.12.2018 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору підряду від 13.09.2018 року, відповідно до якої змінено п.3.1 договору та викладено його в наступній редакції: « 3.1. Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх додатків, які є невід`ємною частиною цього договору. У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати суму, еквівалентну 20000000,00 (двадцять мільйонів) грн.., з ПДВ на дату укладення договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання письмового дозволу уповноваженого на те органу управління замовника». 25.09.2018 року замовник передав підряднику обладнання пересувну трансформаторну підстанцію КПТВ-400/6 в ремонт, про що свідчить акт прийому-передачі обладнання на капітальний ремонт, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками. На виконання умов договору підрядником виконані відповідні підрядні роботи, що підтверджується актом надання послуг №9 від 26.12.2018 року на суму 318000,00 грн. Зазначений акт підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками підприємств. 26.12.2018 року відремонтована пресувальна трансформаторна підстанція КПТВ-400/6 разом з технічною документацією (паспорт) передана замовнику, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання до договору підряду №7036-ШБЗ-КМТС-У від 13.09.2018 року, товарно-транспортними накладними від №Р24 та №Р25 від 26.12.2018 року. 26.09.2019 року позивачем за первісним позовом направлено на адресу відповідача за первісним позовом вимогу про сплату боргу та штрафних санкцій в загальному розмірі 365046,71 грн., проте докази сплати заборгованості за договором підряду відсутні. Таким чином, позивач за первісним позовом звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт у сумі 318000,00 грн., пені у сумі 43309,12 грн., 3% річних у сумі 3737,59 грн. У свою чергу, позивачем за зустрічним позовом заявлені до стягнення штраф у розмірі 31800,00 грн., неустойка у розмірі 96990,00 грн. за період з 05.11.2018 року по 25.12.2018 року. Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення встановлено, що дії відповідача за первісним позовом щодо не проведення розрахунку за проведені роботи є порушенням умов договору. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення суми основного боргу, проти наявності якого не заперечував відповідач. При цьому, здійснивши перевірку розрахунку пені та 3% річних, суд встановив, що до стягнення заявлено меншу суму, аніж є насправді. Отже враховуючи неможливість виходу за межі позовних вимог, суд задовольнив позовні вимоги в межах заявлених позивачем. За результатом розгляду позовних вимог за зустрічним позовом, місцевий господарський суд виходив з того, що порушення строків виконання робіт є підставою для застосування відповідальності відповідно до п. 6.5 договору та захисту прав і інтересів позивача за зустрічним позовом. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення штрафу та неустойки, суд дійшов висновку що розрахунок штрафу є арифметично вірним та заявлена до стягнення сума є обґрунтованою. Щодо заявленої до стягнення неустойки суд вказав, що позивачем за зустрічним позовом вірно визначено період нарахування, однак невірно вказано кількість днів і що позов є обґрунтованим на суму неустойки в розмірі 81090,00 грн. При цьому, суд першої інстанції встановивши за результатом розгляду клопотання відповідача за зустрічним позовом, що дії по несвоєчасному виконанню взятих на себе зобов`язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд скористався наданим йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України правом та зменшив розмір нарахованої неустойки на 20%, тобто до 64872,00 грн. Надаючи правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що заявник в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області в частині зменшення неустойки на 20%, колегія суддів переглядає справу в межах даної вимоги. Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 Господарського кодексу України). Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. За приписами статей 611, 612 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ст. 551 Цивільного кодексу України). Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Отже, положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад господарського судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо невідповідності розміру нарахованої неустойки наслідкам порушення (прострочення виконання робіт). При цьому, позивачем за зустрічним позовом не доведено суду понесення збитків унаслідок несвоєчасного виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов`язання. Щодо доводів апелянта про необхідність зменшення штрафних санкцій для обох сторін, виходячи з принципу справедливості та пропорційності, то колегія суддів відзначає, що таке твердження побудовано на його суб`єктивному судженні і не обґрунтовано жодною нормою права. Крім того, колегія суддів враховує, що позивачем за первісним позовом заявлено і задоволено вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у меншому розмірі, ніж вони становлять за арифметичним розрахунком. Приймаючи оскаржуване рішення, суд поклав в основу факт відсутності доказів понесених збитків та не досліджував і не встановлював обставин скрутного матеріального становища сторін. При цьому, відповідач за первісним позовом не заявляв і не вказував про необхідність дослідження питання про зменшення штрафних санкцій, натомість відповідач за зустрічним позовом таку заяву зробив. Фактично, доводи відповідача за зустрічним позовом, викладені у апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки обставин справи і наданні їм протилежного трактування ніж суд першої інстанції, проте такі твердження і доводи не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишенні рішення Господарського суду Донецької області від 09.04.2020 року у справі №905/1921/19 без змін. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 09.04.2020 року по справі №905/1921/19 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 24 липня 2020 року. Головуючий суддя В.С. Хачатрян Суддя О.В. Ільїн Суддя В.В. Россолов