Постанова 4873 № 927/148/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" липня 2020 р. Справа№ 927/148/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Ткаченка Б.О. Суліма В.В. без виклику представників перевіривши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 у справі № 927/148/20 (суддя Белов С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чернігівська торгова компанія" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" про стягнення 245 712,97 грн., ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Чернігівська торгова компанія" подано позов до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" про стягнення 245 712,97 грн. заборгованості, з яких 242 557,17 грн. боргу та 3 155,80 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №13А140-8491-19 від 19.06.2019. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 у справі № 927/148/20 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 242 557,17 грн. боргу та 3 155,80 грн. 3% річних, 3 685,70 грн. судового збору, 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 у справі № 927/148/20 до розгляду, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 у справі № 927/148/20 повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чернігівська торгова компанія" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" про стягнення заборгованості за договором поставки №13А140-8491-19 від 19.06.2019 в сумі 245 712,97 грн., а саме: 242 557,17 грн. боргу, 3 155,80 грн. 3% річних та 7 000 грн. на професійну правничу допомогу, судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Чернігівська торгова компанія". Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник вказує на те, що відповідно до наданих до позовної заяви позивачем документів вбачається, що видаткові накладні, видані ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» за довіреністю (без номера та дати) підписані Седнівець Н.В., тому вважає, що видаткові накладні підписані неуповноваженим представником, якому АТ «Чернігівгаз» не видавало довіреності та не уповноважувало на отримання будь-яких матеріальних цінностей, у зв`язку з чим, згідно умов договору у АТ «Чернігівгаз» строк для здійснення оплати не настав. Також скаржник вказує на те, що у зв`язку з викладеним вище, поставка товару згідно укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №13А140-8491-19 від 19.06.2019 не відбулась, а тому у позивача відсутні будь-які правові підстави вимагати від відповідача оплати коштів по договору поставки №13А140-8491-19 від 19.06.2019 та нараховувати 3% річних за прострочення оплати. Скаржник посилається на те, що п. 2.2 укладеного між сторонами договору, відповідно до якого покупець здійснює оплату за кожну партію одержаного товару згідно із наданим постачальником рахунком-фактурою протягом 30 банківських днів з дня одержання відповідної партії товару покупцем, а п. 3.13 договору, згідно із яким одержання (прийняття) товару покупцем підтверджується підписаною уповноваженим представником покупця видатковою накладною та разом з цим стверджує, що видаткові накладні підписані неуповноваженим представником, якому відповідач не видавав довіреності та не уповноважував його на отримання товару і на його думку строк для здійснення оплати не настав. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 927/148/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В. Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло. Суддя-доповідач доповів колегії суддів про закінчення проведення підготовчих дій та про необхідність призначення справи до розгляду. Частиною 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 у справі № 927/148/20 у визначеному складі колегії суддів. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 у справі № 927/148/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 28.05.2020 від позивача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач вказав на те, що відповідач сам визнав існування за ним заборгованості за отриманий ним товар, здійснивши часткову оплату товару. Товар по спірним накладним згідно із договором був прийнятим відповідачем у повному обсязі та на відповідні суми, строк оплати товару є таким, що настав, й відповідач є таким, що не оплатив вартість поставленого товару у строки визначені договором. Сама по собі відсутність двостороннього акту звіряння взаєморозрахунків, на яку вказує відповідач, як на аргумент, підтверджуючий відсутність заборгованості,вказаного визнання, вираженого у здійсненні часткової оплати, підтвердженої належними доказами, жодним чином не спростовує, просив рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 у справі № 927/148/20 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення. Також позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача, у зв`язку із чим, до відзиву на апеляційну скаргу додані відповідні докази. Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст.ст. 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України. Так, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась. Крім того за змістом пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №м 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється: з 22 травня: регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня: перевезення пасажирів метрополітенами, з 1 червня: перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому), а також міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 910/10006/19. Рішення КМУ про продовження строку карантину до 31.07.2020, не передбачає обмеження гарантованої ст. 33 Конституції України свободи пересування. Крім цього, колегія судді апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що на своєму засіданні 17.03.2020 Рада суддів України рекомендувала судам продовжувати здійснювати правосуддя незважаючи на епідемію коронавірусу й карантин, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно Звернення Комітету з питань правової політики до громадян України щодо функціонування органів правосуддя на період карантину від 20.03.2020 року Комітет Верховної Ради України з питань правової політики зазначив, що запропоновані Радою суддів України рекомендації не мають на меті обмеження громадян доступу до правосуддя, а покликані забезпечити епідеміологічну безпеку в судах. Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне. Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 19.06.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 13АІ40-8491-19, відповідно до п. 1.1 якого позивач, за договором постачальник, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) труби сталеві електрозварні (товар) у власність відповідача, за договором покупця, для використання його у господарській діяльності, а відповідач зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього визначену у відповідності до умов договору суму коштів. Згідно із п.п. 2.2, 2.3 договору відповідач здійснює оплату за кожну партію одержаного товару згідно наданого позивачем рахунка-фактури у безготівковій формі на вказаний у договорі рахунок позивача протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня одержання відповідної партії товару відповідача. Позивач зобов`язаний надати рахунок-фактуру разом з іншими документами на товар, відповідно до п.3.4. договору, якщо інше не погоджено сторонами. Пунктами 3.4, 3.7, 3.9, 3.11, 3.13 договору сторонами погоджено умови про те, що разом з товаром позивач передає всю документацію на товар (транспортні, товаросупровідні документи, сертифікати відповідності, паспорти виробника, інструкції з експлуатації, накладні, сертифікат про походження - у разі, якщо позивач є імпортером товару, тощо); приймання товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється відповідачем на підставі товаросупровідних документів, видаткової накладної, сертифікатів відповідності, паспортів виробника, документації на товар, державних стандартів України тощо; у випадку, якщо в процесі приймання товару, будуть виявлені недостача товару; недоліки/дефекти товару; некомплектність товару; невідповідність фактично поставленого товару умовам договору та/або документації на товар; відсутність та/або неналежне, неповне оформлення документів, передбачених п. 3.4 договору; інші порушення умов договору, відповідач складає відповідний акт про недостачу (недоліки/невідповідність тощо) товару; у разі настання зазначених у п. 3.9 договору випадків, відповідач має право відмовитись від прийняття та оплати або усієї партії поставленого товару, або тієї частини товару, що не відповідає умовам договору; одержання (прийняття) товару покупцем підтверджується оформленою у відповідності до вимог законодавства України та підписаною уповноваженим представником покупця видатковою накладною. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. В ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Факт постачання позивачем відповідачу товару згідно із умовами договору № 13АІ40-8491-19 та одержання товару на загальну суму у розмірі 614 555,80 грн. відповідачем підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками позивача та відповідача, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 7839 від 02.06.2014 на суму 98 784,00 грн. та № 8322 від 11.06.2014 на суму 42 163,20 грн., довіреностями представника відповідача № 7 від 02.06.2014 та № 10 від 11.06.2014. Також позивачем виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 614 555,80 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Однак, відповідач в порушення п. 2.2 договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав, розрахувався частково та не своєчасно, а саме відповідачем перераховано позивачу грошові кошти на загальну суму 371 998,63 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень на вказану суму, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 242 557,17 грн. Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору, позивачем 28.11.2019 направлено відповідачу лист-попередження про сплату заборгованості у розмірі 242 557,17 грн. в строк до 06.12.2019, який отриманий відповідачем 04.12.2019, про що свідчить відмітка відповідача про отримання листа-попередження з печаткою підприємства відповідача на листі-попередженні в матеріалах справи. Також 13.12.2019 позивачем направлено відповідачу претензію про сплату заборгованості у розмірі 242 557,17 грн. та про сплату 11 907,64 грн. пені та фінансових санкцій. Про направлення відповідачу претензії свідчить копія опису вкладення та повідомлення про вручення 16.12.2019 поштового відправлення відповідачу, наявні у матеріалах справи. Однак, відповідачем відповіді ані на лист-попередження, ані на претензію, як і доказів повної оплати за поставлений позивачем товар згідно із договором, не надано. Таким чином, апеляційний господарський суд, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 242 557,17 грн., за поставлений товар згідно із договором, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству. Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Позивач просить нарахував та просить стягнути з відповідача 3 155,80 грн. 3% річних за період з 08.08.2019 по 09.10.2019 та з 16.10.2019 по 17.02.2020. Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати одержаного товару. Оскільки матеріалами справи підтверджується несвоєчасне та не у повному обсязі виконання відповідачем грошового зобов`язання, здійснивши перерахунок суми 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що сума 3% річних у розмірі 3 155,80 грн., є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача. Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на правничу допомогу, які відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, становлять суму у розмірі 15 000,00 грн. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України). Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як визначено в ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги. Правова позиція наведеного змісту міститься у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 р. у справі № 19/64/2012/5003, від 05 січня 2019 р. у справі № 906/194/18, від 19 лютого 2019 р. у справі № 917/1071/18. Інтереси позивача у даній справі представляє адвокат Костирко Євгеній Святославович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЧН № 000616 від 25.01.2019). На підтвердження отримання позивачем правової допомоги надано: договір б/н від 20.02.2020 про надання юридичних послуг, ордер про надання правової допомоги від 20.02.2020, платіжне доручення № 421 від 20.02.2020 на суму 15 000,00 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (серія ЧН № 000616 від 25.01.2019), акт прийняття-передачі наданих послуг від 20.02.2020. Позивачем документально підтверджено, що ним було сплачено 15 000,00 грн. на виконання договору б/н від 20.02.2020 про надання юридичних послуг. Розмір гонорару відповідно до п. 2.1 договору б/н від 20.02.2020 про надання юридичних послуг становить 15 000,00 грн., а саме: 7 000,00 грн - підготовка позовної заяви, а також інших процесуальних документів по справі протягом розгляду справи судом першої інстанції та 8 000,00 грн. - представництво інтересів позивача у даній справі у суді першої інстанції. Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи принципи співрозмірності та розумності судових витрат, те, що сума гонорару, яка включила в себе 8 000,00 грн. за представництво інтересів позивача у даній справі у суді першої інстанції є безпідставною, у зв`язку з тим, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судових засідань), тобто, адвокат Костирко Євгеній Святославович участь у судових засіданнях з розгляду справи в Господарському суді Чернігівської області не брав, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу саме у розмірі 7 000,00 грн Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне. Слід зазначити, що відбиток печатки, нарівні із підписом посадової особи, засвідчує здійснення відповідної господарської операції, у тому числі й приймання товарно-матеріальних цінностей. Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки) товарів. Зазначена правова позиція узгоджується із судовою практикою, про що свідчить постанова Вищого господарського суду України від 29.10.2009 у справі № 31/178. Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає, що надані позивачем видаткові накладні містять достатньо інформації щодо встановлення факту передачі товару та отримання його уповноваженим представником відповідача, а наведені відповідачем недоліки в оформленні первинних документів, не спростовують фактичної поставки товару та отримання його відповідачем. Наявні матеріали справи, зокрема, видаткові накладні, платіжні доручення про здійснення відповідачем платежів у рахунок часткової оплати товарів, свідчать про виконання позивачем договірного зобов`язання поставити товар та часткове виконання відповідачем - оплатити товар. Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. З огляду на вищевикладене, правові підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 у справі № 927/148/20 та для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз", відсутні. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 у справі № 927/148/20. Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України. За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують. З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз", згідно із ст. 129 ГПК України. Також позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Позивачем, в якості доказів, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу надані докази, а саме: договір б/н від 21.05.2020 про надання юридичних послуг, акт про прийняття-передачу наданих послуг від 25.05.2020, додаток № 1 договору б/н про надання юридичних послуг - Протокол погодження договірної ціни та платіжне доручення № 1322 від 21.05.2020 на суму у розмірі 15 000,00 грн. Колегія суддів апеляційного господарського суду, дослідивши надані позивачем докази, дійшла висновку про те, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу можливе лише на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, враховуючи неподання такого клопотання, підстави для зменшення зазначеної позивачем суми витрат на послуги адвоката понесені позивачем в апеляційному провадженні, яку він просить стягнути з відповідача, відсутні, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Відповідно до пп. 17.15 п. 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд видає виконавчі документи в паперовій формі. За загальним правилом ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. А тому видача відповідного наказу здійснюється Господарським судом Чернігівської області. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2020 у справі № 927/148/20 залишити без змін.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" (код ЄДРПОУ 03358104, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чернігівська торгова компанія" (код ЄДРПОУ 36278908, вул. Льотна, 25-Б, м. Чернігів, 14033) 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

5. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз".

6. Справу № 927/148/20 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді Б.О. Ткаченко В.В. Сулім