Постанова 4870 № 914/79/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" липня 2020 р. Справа №914/79/19 Місто Львів Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. Зварич О.В. секретар судового засідання Борщ І.О. за участю представників: від позивача: Якимів А.В.(адвокат) від відповідача: Мартиняк Р.М. (представник) розглянув апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів, вих. № б/н від 24.01.2020 на рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 ( суддя Синчук М.М., м. Львів, повний текст рішення складено 08.01.2020) у справі № 914/79/19 за позовом ОСОБА_1 , м.Львів до відповідача Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів про зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції: до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про зобовязання Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради завершити підготовку обєкта-нежитлового приміщення, розташоване за адресою: м.Львів, вул.Личаківська,5, загальною площею 25,5 кв.м., з індексами 48-1,48-2,48-3 до приватизації способом викупу, а саме: визначити за власний рахунок Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради його вартість. Позовні вимоги позивача обґрунтовуються тим, що відповідач не виконав обов`язку із завершення підготовки об`єкта - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 кв. м., з індексами 48-1, 48-2, 48-3 до приватизації способом викупу, відповідно до ухвали, прийнятої на сесії Львівської міської ради від 20.07.2017р. «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2012 р. №1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014»., якою до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу включено об`єкт нерухомого майна приміщення напівпідвалу, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 кв.м (пункт 19). Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 у справі №914/79/19 - позов задоволено частково. Вирішено зобов`язати Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради завершити підготовку об`єкта - нежитлового приміщення, розташоване за адресою: м.Львів, вул. Личаківська, 5 , загальною площею 25,5 кв.м., з індексами 48-1, 48-2, 48-3 до приватизації способом викупу. Стягнуто з Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що рішенням господарського суду Львівської області від 14.05.2018р. у справі №914/111/18, яке набрало законної сили 13.09.2018 року, за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано ухвалу сесії Львівської міської ради від 05.10.2017р. № 2461 про вилучення з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п.19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017 року) адреса вул. Личаківська, 5 (напівпідвал 25,50 кв.м.) та зобов`язано Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень, які розташовані за адресою м. Львів, вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 кв.м., з індексами 48-1, 48-2,48-3 відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 04.05.2016 року, інвентарний №790, на виконання ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 року "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 року № 1661 "Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014" на умовах запропонованих позивачем. Таким чином, вимоги позивача про зобов`язання відповідача завершити підготовку об`єкта - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 кв. м., з індексами 48-1, 48-2, 48-3 до приватизації способом викупу, відповідно до ухвали, прийнятої на сесії Львівської міської ради від 20.07.2017р. «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2012 р. №1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014», вважав підставними та задоволив їх. Окремих мотивів відмови у задоволенні решти позовних вимог і яких саме судом першої інстанції не наведено. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги: до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга відповідача, в якій скаржник просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що приватизація нерухомого майна приміщення напівпідвалу, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 кв.м, має здійснюватись відповідно до вимог нового Закону ,,Про приватизацію державного та комунального майна''. Позивач не здійсним за письмовою згодою орендодавця невідємних поліпшень орендованого майна в розмірі не менш, як 25 % його ринкової вартості. Таким чином, позивач не має права на викуп спірних приміщень в силу імперативної норми Закону, що свідчить про безпідставність позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення з тих підстав, що: · З набранням чинності нового Закону України ,,Про триватизацію державного і комунальногомайна'' рішення органів приватизації про приватизацію, які не реалізовані не є такими, що втратили чинність, такі рішення є діючими і норми нового Закону не можуть змінювати їх змісту, з огляду на ст.5 ЦК України; · Пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України ,,Про приватизацію державного і комунального майна'' передбачає, що приватизація (продаж) обєктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, жодним чином не вказує про втрату особами права на приватизацію, яке виникло до набрання чинності цим законом, а лише містить вказівку про подальше здійснення та завершення вже розпочатого процесу приватизації ; · Норми Закону ,,Про приватизацію державного і комунального майна'' не містить вказівок про автоматичну втрату чинності рішеннями органів приватизації, що прийняті до набрання чинності даним Законом, а прикінцеві та перехідні положення містять вказівку про продовження (не припинення) приватизації за нормами нового закону. Представник апелянта в судове засідання 14.07.20 зявився, подану апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній, надав усні пояснення. Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, з мотивів наведених у поданому відзиві. Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати з огляду на наступне. 25.03.2016 між ОСОБА_1 (орендар) та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Л-10025-16. За цим договором орендодавець (відповідач) на підставі наказу управління комунальної власності від 18.03.2016 №11-А передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП "Старий Львів". Об`єктом оренди є приміщення (підвал), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, загальною площею 24,9 кв.м, з індексами 48-1, 48-2, 48-3, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 24.12.2014, інвентарний №

790. Відповідно до п. 4.1. даного договору термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 25.03.2016 до 24.03.2019. 23.11.2016 сторонами укладено угоду №Л-100025-16 (д-16) про внесення змін до договору оренди №Л-10025-16 від 25.03.2016, якою розділ 1 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої об`єктом оренди є приміщення, що знаходиться на балансі ЛКП "Агенція ресурсів Львівської міської ради", яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 кв.м, з індексами 48-1, 48-2, 48-3, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 24.12.2014, інвентарний № 790. 22.02.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про включення об`єкта оренди до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу. 20.07.2017 Львівською міською радою прийнято ухвалу №2284 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 року №1661 "Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014". Вказаною ухвалою до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу включено об`єкт нерухомого майна приміщення напівпідвалу, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 кв.м (пункт 19). 11.08.2017 р. листом № 2302-4150 «Про розгляд заяви, щодо приватизації нежитлових приміщень за адресою: вул. Личаківська, 5» Управління комунальної власності ЛМР повідомило позивача, що питання приватизації майна вирішено позитивно. 05.10.2017 Львівська міська рада, розглянувши звернення ОСББ "Личаків-5", враховуючи витяг з протоколу №65 засідання постійної комісії з питань комунальної власності від 12.09.2017, керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), прийняла ухвалу №2461 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 №2284", якою внесено зміни у додаток до ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284 шляхом вилучення пункту 19. 08.11.2017 р. листом № 2302-вих-6456 позивача повідомлено про те, що ухвалою сесії Львівської міської ради від 05.10.2017 р. № 2461 прийнято рішення про вилучення з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п. 19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017 р.) адресу вул. Личаківська, 5 (напівпідвал 25, 50 кв.м.), управління повертає подані позивачем документи на приватизацію. Не погоджуючись із ухвалою Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 05.10.2017 №2461 та зобов`язання укласти договір купівлі-продажу. Рішенням господарського суду Львівської області від 14.05.2018 у справі №914/111/18 позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано ухвалу сесії Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 про вилучення з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п.19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017) об`єкта за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5 (напівпідвал 25,50 кв.м) та зобов`язано Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень на визначених умовах. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2018 у справі №914/111/18 скасовано в частині зобов`язання Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень на визначених умовах і в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень відмовлено. В решті судове рішення залишено без змін. Постановою Верховного суду від 31.10.18 у справі №914/111/18 залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі № 914/111/18 в частині позовної вимоги про зобов`язання укласти договір купівлі продажу. При цьому, Верховним судом у вказаній постанові зазначено, що: «судом визнано протиправним та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 про вилучення з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п.19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017) адресу м. Львів, вул. Личаківська, 5 (напівпідвал 25,50 кв.м.), а тому чинною є ухвала Львівської міської ради від 20.07.2017 «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 № 1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м.Львова на 2012-2014», якою об`єкт оренди включений у Перелік об`єктів комунальної власності міста Львова, що підлягають приватизації способом викупу в Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради є обов`язок щодо виконання відповідної ухвали Львівської міської ради та укладення договору купівлі-продажу об`єкта приватизації згідно чинного на час прийняття постанови суду Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-УІІІ.» 24.01.2019 Львівська міська рада, керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", ,,Про приватизацію державного та комунального майна'', ,,Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку'', ,,Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку'', беручи до уваги Програму сприяння створенню та забезпечення функціонування об`єднань співвласників багатоквартирних будинків у м. Львові, затверджену ухвалою міської ради від 18.06.2009 № 2693 та рішення виконавчого комітету від 13.06.2016 №448 "Про сприяння у створенні об`єднань співвласників багатоквартирних будинків у м. Львові", розглянувши звернення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Личаків-5" від 13.06.2018 №18 (зареєстроване у Львівській міській раді 08.08.2018 за №3-1-76001-001) та враховуючи витяг з протоколу №65 засідання постійної комісії з питань комунальної власності від 12.09.2017, прийняла ухвалу №4556 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 №2284", якою внесла зміни у додаток до ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284 шляхом вилучення пункту

19. Позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №4556 від 24.01.2019. Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.05.2019 у справі №914/411/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано ухвалу сесії Львівської міської ради від 24.01.2019 №4556 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 №2284". Наведене стало підставою для звернення позивача із позовом у даній справі про зобов`язання Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради завершити підготовку об`єкта - нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. Львів, вул. Личаківська, 5 загальною площею 25,5 кв.м. до приватизації способом викупу, а саме: визначити за власний рахунок Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради його вартість. Висновки суду апеляційної інстанції В частині вимоги про зобов`язання завершити підготовку об`єкта - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 кв. м., з індексами 48-1, 48-2, 48-3 до приватизації способом викупу, відповідно до ухвали, прийнятої на сесії Львівської міської ради від 20.07.2017р. «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2012 р. №1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014», суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права. Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» у відповідній редакції, орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконуються умови, встановлені ч.2 ст.18 зазначеного Закону, а саме отримавши погодження орендодавця та здійснивши невід`ємні поліпшення в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна. Згідно п. 2 «Прикінцевих і перехідних положень» ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», який набрав чинності 07.03.2018 року встановлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими: після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу. Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За загальним правилом приватизація державного і комунального майна здійснюється на конкурентних засадах, зокрема, способом аукціону. Проте, передбачений і викуп - неконкурентний спосіб продажу об`єкта приватизації одному покупцю. Приватизація способом викупу проводиться лише за наявності певних умов. Так, 07.03.2018 набрав чинності прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18 січня 2018 року № 2269-VIII. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень названого Закону приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими: - дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом; - після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу; - на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України "Про приватизацію державного майна", та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення конкурсу. Таким чином, приватизація об`єкту комунальної власності, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 кв.м після 07.03.2018 року повинна здійснюватись відповідно до вимог нового Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». Згідно із частиною 2 статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: - орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; - орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; - невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; - здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності; - орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; - договір оренди є чинним на момент приватизації. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції Орендар не здійснював за письмовою згодою Орендодавця - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради невід`ємних поліпшень спірного орендованого майна в розмірі не менш як 25 відсотків його ринкової вартості. В матеріалах справи також відсутні докази про намір Орендаря здійснити поліпшення орендованого майна та отримання згоди Орендодавця на здійснення таких поліпшень, що дає підстави для висновку про відсутність на час заявлення даного позову та прийняття оскаржуваного судового рішення права Орендаря на викуп спірних приміщень в силу частини 2 статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». За приписами статті 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, основним для зобов`язання укласти господарський договір є наявність у позивача права на укладення договору на запропонованих умовах, якому кореспондує обов`язок відповідача укласти договір на цих умовах, ухилення від цього обов`язку. Проте, як вже зазначалось вище, позивач (Орендар) не має права на викуп спірного об`єкута комунальної власності в силу прямого припису Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». При цьому сам Закон містить застереження, що його положення мають застосовуватися навіть тоді, коли рішення про приватизацію прийнято до набрання ним чинності. Відповідно до пункту 14 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» завершення приватизації - продаж об`єкта приватизації (усіх акцій, передбачених до продажу, єдиного майнового комплексу, іншого майна тощо) та перехід права власності на такий об`єкт покупцю, що оформлюється наказом відповідного органу приватизації. Як вбачається з матеріалів справи об`єкт приватизації знаходився на етапі підготовки до приватизації, приватизація не завершена. Проаналізувавши положення вищенаведених норм права та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно задоволив позовні вимоги. За змістом статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ст. 16 ЦК України). Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Відтак, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обгрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності, в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбачено законодавством). Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Колегія суддів зазначає, що при зверненні в суд першої інстанції позивач заявив одну немайнову вимогу, а саме про зобовязання Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради завершити підготовку обєкта-нежитлового приміщення, розташоване за адресою: м.Львів, вул.Личаківська,5, загальною площею 25,5 кв.м., з індексами 48-1,48-2,48-3 до приватизації способом викупу, а саме: визначити за власний рахунок Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради його вартість. Тобто, позивач звернувся з позовом про зобовязання вчинити дії шляхом визначення вартості майна. Уточнення позовних вимог позивачем не подавалось. Проте, суд першої інстанції задовільняючи позов в частині зобовязання вчинити дії одночасно дійшов взаємовиключного висновку про відмову в похідній деталізованій частині позовної вимоги. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 названої Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення. Водночас, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в оскаржуваному рішення суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, судом не правильно застосовано норми матеріального права, у звязку із чим таке рішення підлягає скасуванню та прийняттю нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Беручи до уваги те, що суд задовільняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача, згідно вимог ст.129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В : 1.Апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів, вих. № б/н від 24.01.2020-задоволити. 2.Рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 у справі №914/79/19 -скасувати. Прийняти нове рішення. В задоволенні позову відмовити. 3.Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покласти на позивача. 4.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Галицька, будинок15, ідентифікаційний код 25558625)-2881,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. 5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст.286-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 23.07.20 Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк Судді С.М.Бойко О.В.Зварич