Постанова КЦС ВС № 753/23571/16-ц

Постанова Іменем України 15 липня 2020 року м. Київ справа № 753/23571/16-ц провадження № 61-7285св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В., учасники справи: позивач -Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач -ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 квітня 2017 року у складі судді Коренюк А. М. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 рокуу складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтований тим, що 01 грудня 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір № б/н, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 5 400,00 грн на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку (далі - Умови та Правила), які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов`язувався щомісячно повертати заборгованість за кредитом, відсотки та інші витрати згідно Умов та Правил. Банк виконав взяті на себе зобов`язання, проте ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, але не дотримувався умов кредитного договору щодо його погашення, допускаючи систематичне порушення термінів повернення кредиту. Станом на 01 грудня 2016 рокувідповідач має заборгованість перед банком у сумі 22 635,71 грн, яка становить: 1 341,18 грн- заборгованість за кредитом; 16 490,63 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 249,82 грн - заборгованість за пенею; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 054,08 грн. - штраф (процентна складова). Позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача заборгованість в розмірі 22 635,71 грн та судові витрати. Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 квітня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року, позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 22 635, 71 грн - заборгованість за кредитним договором, 1 378, 00 грн - судовий збір. Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог. Додатковим рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року стягнено з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 515,80 грн. Короткий зміст вимог касаційної скарги У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року, просив оскаржувані рішення скасувати, справу передати на новий розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Рух справи в суді касаційної інстанції 15 лютого2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі. У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. 08 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права. Суд першої інстанції розглянув справу у першому судовому засіданні без належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, не дослідив усіх обставин справи. Суди не з`ясували, чи отримував відповідач кошти, надана анкета-заявка не підтверджує отримання кредиту, оскільки в ній немає будь-яких відомостей щодо розміру коштів. Суди не звернули увагу, що позивач мав право на стягнення коштів за період з дня останого платежу - 25 березня 2014 року, проте до суду з цим позов звернувся у січні 2017 року з пропуском позовної давності. Аргументи інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року). Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2017 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ. Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 01 грудня 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір № б/н, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 5 400,00 грн на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами складає договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов`язувався щомісячно повертати заборгованість за кредитом, відсотки та інші витрати згідно Умов та Правил. Банк виконав взяті на себе зобов`язання, проте ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, але не дотримувався умов кредитного договору щодо його погашення, допускаючи систематичне порушення термінів повернення кредиту. Станом на 01 грудня 2016 рокувідповідач має заборгованість перед банком у сумі 22 635,71 грн, яка становить: 1 341,18 грн- заборгованість за кредитом; 16 490,63 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 249,82 грн - заборгованість за пенею; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 054,08 грн. - штраф (процентна складова). Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Суди встановили, що 01 грудня 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір № б/н, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 5 400,00 грн на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг та зобов`язався щомісячно повертати заборгованість за кредитом, відсотки та інші витрати згідно з Умовами та Правилами. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким суд надав належну оцінку, правильно визначив юридичну природу правовідносин що виникли і закон, який їх регулює. Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції, в межах своїх повноважень, повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. Відповідно до частин першої, другої, третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України. Звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил, яка підписана сторонами, й Умов та Правил, які погоджені з відповідачем, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у розмірі 5 400,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. На підтвердження заявлених позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» надало анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 отримав визначену суму кредитних коштів у користування до кінця строку дії картки, сторони погодили в кредитному договорі, що кредитор має право вимагати дострокового повернення коштів, сплати процентів та інших пов`язаних із кредитами виплат, передбаченим договором, зокрема у випадку неналежного виконання його умов позичальником, зіславшись на Умови та Правила. Верховний Суд виходить з того, що надання банком ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 1 341,00 грн підтверджується випискою з рахунку відповідача за період з 01 січня 1999 року до 09 липня 2017 року. Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 01 грудня 2011 року позичальник здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором. Відповідач не виконував узяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню в розмірі 1 341,00 грн. Проте наявні у матеріалах справи Умови та Правила, які передбачали сплату відсотків, пені, комісій не містять підпису ОСОБА_1 , а отже, позивач не довів, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та Правил, ознайомившись з ними. Позивач не надав належних і допустимих доказів, що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили Умови та Правила, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та Правила складовою частиною укладеного між сторонами договору. Крім того, анкета-заява позичальника від 01 грудня 2011 року також не містить ні визначеного розміру процентної ставки, ні - неустойки (пені, штрафів), отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Суди не врахували, що Умови та Правила не містять підпису ОСОБА_1 , а отже, позивач не довів, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та Правил, ознайомившись з ними. Висновки судів не відповідають правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються запереченнями відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Судові рішення в частині стягнення процентів та штрафних санкцій підлягають скасуванню з тих підстав, що відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині. З огляду на викладене суди неправильно застосували норми матеріального права, тому судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення заборгованості за кредитом. Доводи касаційної скарги, що суди не звернули уваги, що позивач мав право на стягнення коштів за період з дня останого платежу - 25 березня 2014 року, проте до суду з цим позов звернувся у січні 2017 року з пропуском позовної давності є безпідставними, оскільки позивач звернувся до суду у грудні 2016 року в межах строку позовної давності. Доводи касаційної скарги щодо розгляду справи в суді першої інстанції за відсутності відповідача у зв`язку з неналежним його повідомленням про дату та час судового засідання не є підставою для скасування рішень з цих питань, оскільки у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача брав участь, в апеляційній скарзі надавав пояснення проти позовних вимог (а. с. 135), отже, відповідач реалізував надані йому законом процесуальні права в суді апеляційної інстанції. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з частинами першою - третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам. Розмір заявлених вимог - 22 635,71 грн (100 % - 1 378,00 грн - розмір судового збору, сплачений ПАТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду з цим позовом), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 1 341,00 грн (6 % - 81,64 грн - розмір судового збору, пропорційний до задоволеної частини вимог). Відповідно наданих відповідачем до Верховного Суду копії пенсійного посвідчення, довідки про отримання пенсії, медичної довідки про інвалідність, які були також надані до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору як людина з інвалідністю. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подання апеляційної та касаційної скарг) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів. Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подання касаційної скарги) за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, то судовий збір відповідно до пропорційно задоволеної частини вимог в розмірі 81,64 грн підлягає компенсації ПАТ КБ «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за подання апеляційної скарги в розмірі 89,80 грн, за подання касаційної скарги - 163,28 грн, а всього 244,92 грн підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Верховний Суд зауважує, що оскільки відповідача звільнено від сплати судового збору, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року скасовано, то також підлягає скасуванню додаткове рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 515,80 грн. Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року та додаткове рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1 341,00 грн(одна тисяча триста сорок одна) грн 00 коп. В іншій частині позову відмовити. Судові витрати у розмірі 81 (вісімдесят одна) грн 64 коп компенсувати Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Судові витрати у розмірі 244 (двісті сорок чотири) грн 92 коп компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко