Постанова 4824 № 370/48/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/7892/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №370/48/20 23 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Стрижеуса А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Стефківського Володимира Івановича на рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Мазки Н.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» про відшкодування шкоди, - в с т а н о в и в: 09 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» про відшкодування шкоди. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 25.12.2017 року, близько 18 години 10 хвилн, по вулиці Свято-Покровська в селі Бишів Макарівського району Київської області трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Кіа Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер того ж дня в Макарівській центральній районній лікарні. Постановою слідчого ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого правління Головного управління Національної поліції в Київській області від 27.05.2019 року кримінальне провадження №12017110000000924, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.12.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрито за відсутністю в діянні водіїв складу кримінального правопорушення, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Посилався на те, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Кіа Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована згідно полісу № НОМЕР_2 в ПрАТ «Страхова компанія "Глобал Гарант», а тому він, як батько загиблого ОСОБА_3 , звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» із заявами про виплату страхового відшкодування, пов`язаного з заподіяною моральною шкодою в розмірі 19 200,00 гривень та страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника в розмірі 57 600.00 гривень. ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» листом №270819-01 від 27.08.2019 року відмовило йому у виплаті страхового відшкодування на підставі того, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Кіа Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 не настала, оскільки винним в дорожньо-транспортній пригоді є загиблий пішохід ОСОБА_3 . Вважав вказану відмову у виплаті страхового відшкодування незаконною. Зазначив, що він є непрацездатною особою та пенсіонером за віком, станом на день смерті сина перебував на його утриманні, тому має право на відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника та моральної шкоди. Враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на момент дорожньо-транспортної пригоди становив 3200,00 гривень, то загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 38 400 гривень (3200 х 12міс.), а розмір відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника становить - 115 200,00 гривень (3200*36міс.). Оскільки у загиблого ОСОБА_3 , крім нього на утриманні перебувала також і мати - ОСОБА_4 , то на його користь підлягає стягненню 1/2 від загального розміру страхового відшкодування, а саме 19 200,00 гривень у відшкодування моральної шкоди та 57 600,00 гривень на відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника. Враховуючи наведене, просив суд: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на його користь страхове відшкодування, пов`язане із заподіяною моральною шкодою, в розмірі 19200,00 грн.; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на його користь страхове відшкодування, пов`язане з втратою годувальника, в розмірі 57600,00 грн.; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на його користь витрати на правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» про відшкодування шкоди задоволено частково. З Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_1 стягнуто страхове відшкодування пов`язане з заподіянням моральної шкоди в розмірі 9000,00 гривень; страхове відшкодування пов`язане з втратою годувальника в розмірі 28000,00 гривень; витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 24 квітня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Стефківський Володимир Іванович подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.02.2020 року, а саме: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов`язане з заподіянням моральної шкоди, в розмірі 19200,00 грн., стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов`язане з втратою годувальника, в розмірі 57600,00 грн. Здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що позивач в повній мірі з таким рішенням суду першої інстанції погодитись не може, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального права в частині часткового задоволення позовних вимог. Зазначив що, вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції вірно застосував п.1 ч.2 ст.1167 та ч.2 ст.1188 ЦК України, згідно яких, шкода, завдана життю іншої особи внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки відшкодовується завдавачами незалежно від їх вини. Проте судом було помилково застосовано положення п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки дана норма застосовується лише у тому випадку, коли шкода завдана безпосередньо майну потерпілого або життю і здоров`ю водіїв транспортних засобів, оскільки при завданні майнової шкоди вона відшкодовується її завдавачами в залежності від ступеня вини кожного з них ( п.3 ч.1 ст. 1188 ЦК України). Судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Також ч.3 ст.1193 ЦК України визначено, що вина потерпілого не враховується у разі відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника. Суд першої інстанції не врахував вказану норму закону та безпідставно зменшив розмір відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, враховуючи вину загиблого. У відзиві на апеляційну скаргу голова Правління ПрАТ «СК «Глобал Гарант» Черкаський М.П. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для покладення солідарного обов`язку на відповідача, оскільки п.36.3. ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює певний порядок поділу розміру заподіяної шкоди і поділу розміру страхового відшкодування, яке має сплатити кожен із страховиків. Також звернув увагу на те, що відповідач погодився з рішенням суду першої інстанції сплативши 45000 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області майором поліції Бурун А.М. про закриття кримінального провадження від 25.05.2019 року, кримінальне провадження №12017110000000924, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.12.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрите за відсутністю в діяннях водіїв: водія транспортного засобу «Кіа Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 та водія транспортного засобу «Renault Мegane 1.4» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_5 , складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Даною постановою встановлено, що 25.12.2017 року, близько 18:10 год., за погодних умов у вигляді дощу, на не освітлюваній проїзній частині вулиці Святопокровській, поблизу будинку №66 в с. Бишів Макарівського району Київської області, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Кіа Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в бік м. Київ, допустив наїзд лівим боком т/з на пішохода ОСОБА_3 . В подальшому під час роз`їзду автомобіля марки «Кіа Ceed» із зустрічним автомобілем марки «Renault Мegane 1.4» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався у смузі руху в бік м. Фастів, внаслідок первинного наїзду, пішохода ОСОБА_3 відкинуло на вказаний зустрічний автомобіль марки «Renault Мegane 1.4» та відбувся наїзд на пішохода переднім лівим боком вказаного автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 був госпіталізований з місця пригоди каретою ЕМД до Макарівської ЦРЛ, де від отриманих тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Слідчим зроблено висновок, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 25.12.2017 року, близько 18.10 години, на вулиці Святопокровській, поблизу будинку №66 в с. Бищів Макарівського району Київської області , сталась внаслідок грубого порушення пішоходом ОСОБА_3 вимог пункту 4.1. «пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку»; пункту 4.4. «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а по можливості мати на зовнішньому одязі світолоповертаючі елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху», пункту 4.7. «пішоходи повинні переходити проїзну частину по перехідних переходах, у тому числі, підземних і надземних, а в разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч», пункту 4.14. «пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на перехідний перехід» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, введених в дію з 01.01.2002 року, а отже склад кримінального правопорушення, передбачений ч.2 ст.286 КК України в діях водіїв відсутній (а.с.12-15). Згідно висновку експерта Макарівського районного відділення судово-медичної експертизи №19/140 від 30.01.2019 року, смерть ОСОБА_3 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми у вигляді відкритих переломів кісток склепіння і основи черепа з масивними крововиливами під оболонки, в шлуночки і стовбурову частину головного мозку. Ушкодження завдані тупими предметами і могли виникнути при дорожньо-транспортній пригоді. При судово-токсикологічній експертизі в крові трупа виявлено 2.32% етилового спирту, що за життя може відповідати середньому ступеню алкогольного сп`яніння (а.с.16-17). Відповідно полісу №АМ 1361661, діючий станом на 25.12.2017 року, цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу марки «Renault Мegane 1.4» реєстраційний номер НОМЕР_3 була застрахована ТДВ «Страхове товариство «Діаманта» (а.с.48). Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу № НОМЕР_2 , діючого станом на 25.12.2017 року, цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу марки «Кіа Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ «СК «Глобал Гарант» (а.с.26). Як вбачається з матеріалів справи, загиблий ОСОБА_3 є сином позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 . (а.с.21) Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_5 , виданим 30.05.2012 року. (а.с.21) Згідно довідок №1243 від 11.12.2018 року, №1244 від 11.12.2018 року, виданих Бишівською сільською радою Макарівського району Київської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 , та станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, 25.12.2017 року, мав склад сім`ї: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які фактично перебували на утриманні у свого сина ОСОБА_3 (а.с.24-25). 25 квітня 2019 року представники ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , подали до ПрАТ «СК «Глобал Гарант» заяви про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою в сумі не менше 19 200,00 гривень та про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника в сумі не менше 57 600,00 гривень (а.с.10, 11). Листом від 27.08.2019 року ПрАТ «СК «Глобал Гарант», у відповідь на заяви про виплату страхового відшкодування, відмовила у виплаті страхового відшкодування посилаючись на те, що ДТП та смерть ОСОБА_3 наступила з вини самого ОСОБА_3 , внаслідок грубого порушення ним ПДР. (а.с.27) Звертаючись в суд з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що ПрАТ «СК «Глобал Гарант» зобов`язане сплатити йому страхове відшкодування, пов`язане з заподіяною моральною шкодою в розмірі 19200,00 грн. та страхове відшкодування, пов`язане з втратою годувальника, в розмірі 57600,00 грн., тобто, половину від загального відшкодування, враховуючи, що право на відшкодування має також і мати загиблого, яка є непрацездатною особою і перебувала на його утриманні. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» про відшкодування шкоди, суд першої інстанції врахував вину потерпілого та те, що шкода була завдана двома джерелами підвищеної небезпеки, стягнув з відповідача на користь позивача страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 9000,00 грн. ((19 200,00 гривень : 2) - 600,00 гривень) та 28000,00 грн. страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника ((57 600,00 гривень : 2) - 800,00 гривень). З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повному обсязі погодитися не може, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Згідно з пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У відповідності до пункту 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Згідно з пунктами 27.1-27.3,27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. Таким чином, страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Згідно вимог ч.ч.1-3 ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Відповідно до вимог п.27.2 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. З огляду на зазначене, загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі на день настання страхового випадку. У свою чергу, за вимогами п.27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загальний розмір страхового відшкодування за моральну шкоду щодо одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі на день настання страхового випадку. Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України 2017 року" розмір мінімальної заробітної плати в грудні 2017 року становив 3200,00 грн. Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника становить 115200,00 грн. (3200 грн.*36 міс.). Загальний розмір страхового відшкодування, пов`язаного з заподіянням моральної шкоди становить 38400,00 грн. (3200 грн.*12 міс.) Разом з тим, у потерпілого ОСОБА_3 на утриманні перебував батько - позивач по справі ОСОБА_1 та мати - ОСОБА_4 . З урахуванням викладеного, частка позивача ОСОБА_3 в страховому відшкодуванні становить Ѕ частину від загального розміру відшкодування, а саме 57600,00 грн. (115200/2) страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника та 19200,00 грн. (38400 грн./2) страхового відшкодування, пов`язаного з заподіянням моральної шкоди. Також у даній справі встановлено, що постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області майором поліції Бурун А.М. про закриття кримінального провадження від 25.05.2019 року, кримінальне провадження №12017110000000924, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.12.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрите за відсутністю в діяннях водіїв: водія транспортного засобу «Кіа Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 та водія транспортного засобу «Renault Мegane 1.4» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_5 , складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Отже смерть потерпілого ОСОБА_3 настала в результаті взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, а саме: транспортного засобу «Кіа Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПрАТ «СК «Глобал Гарант» та транспортного засобу «Renault Мegane 1.4» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ТДВ «СТ «Діаманта». Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що шкода була завдана двома джерелами підвищеної небезпеки, а тому розмір страхового відшкодування визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на два. Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на приписах пункту 36.3 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" яким визначено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Отже є правильними висновки суду першої інстанції про те, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Глобал Гарант», в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність учасника ДТП, яка сталася 25 грудня 2017 року, водія автомобіля «Кіа Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , має відшкодувати позивачу моральну шкоду та шкоду, пов`язану з втратою годувальника сина ОСОБА_3 у передбаченому частинами 2,3 статті 27, частиною 3 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Оскільки позов заявлено до страхової компанії одного із водіїв, який винний у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, то загальний розмір страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого, який має сплатити відповідач ПрАТ «СК «Глобал Гарант», становить 9600,00 грн. (19200/2) - страхове відшкодування за моральну шкоду та 28800,00 грн. (57600/2) - страхове відшкодування у зв`язку з втратою годувальника. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, й у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Згідно частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Згідно з частиною першою статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. У пункті 8 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" судам роз`яснено, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед інших із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. Суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад, пасажирам, пішоходам). У цьому випадку особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК України). При цьому солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з кожного з інших завдавачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов`язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов`язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов`язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК України, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників. З системного аналізу вказаних норм права слідує, що солідарний обов`язок по відшкодуванню шкоди, виникає в осіб, спільними діями яких, цю шкоду заподіяно. У даному випадку, шкоду заподіяно водієм транспортного засобу «Кіа Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 та водієм транспортного засобу «Renault Мegane 1.4», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_5 . У свою чергу, ПрАТ «СК «Глобал Гарант» застрахувало лише цивільну-правову відповідальність водія транспортного засобу «Кіа Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , тому несе зобов`язання по виплаті страхового відшкодування у межах, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в тому числі в межах, визначених ч. 36.3 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за якою у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Крім того, вказана стаття 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює загальні питання прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати, тому безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що положення п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застосовується лише в тому випадку, коли шкода завдана безпосередньо майну потерпілого або життю і здоров`ю водіїв транспортних засобів. Позовних вимог до ТДВ «СТ «Діаманта», в якому було застраховано цивільно-правову відповідальність іншого учасника ДТП водія транспортного засобу «Renault Мegane 1.4», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_5 , ОСОБА_1 не пред`являв, хоча був обізнаний про те, що смерть потерпілого ОСОБА_3 настала в результаті взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, в тому числі, транспортного засобу «Renault Мegane 1.4» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ТДВ «СТ «Діаманта». Правова позиція щодо необхідності та правильності врахування вимог п. 36.3 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при визначенні розміру страхового відшкодування, пов`язаного зі смертю потерпілого, спричиненою в результаті дії двох джерел підвищеної небезпеки міститься в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №200/19873/16-ц. У силу ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Разом з тим, при визначенні суми страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, судом першої інстанції враховано вину потерпілого та стягнуто з відповідача на користь позивача вказане страхове відшкодування в сумі 28000,00 грн. (28800,00 грн.-800,00 грн.). При цьому, судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що за приписами ч.3 ст.1193 ЦК України, вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. З огляду на вказане, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про безпідставне врахування судом першої інстанції вини загиблого та зменшення у зв`язку з цим страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника на суму 800,00 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника в розмірі 28000,00 гривень підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника в розмірі 28800,00 гривень У свою чергу, колегія суддів погоджується з врахуванням судом першої інстанції вини потерпілого при визначені розміру страхового відшкодування, пов`язаного з відшкодуванням моральної шкоди та відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України). Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області майором поліції Бурун А.М. про закриття кримінального провадження від 25.05.2019 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 25.12.2017 року, близько 18.10 години, на вулиці Святопокровській, поблизу будинку № 66 в с. Бищів Макарівського району Київської області , сталась внаслідок грубого порушення пішоходом ОСОБА_3 вимог пунктів 4.1. «пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку»; 4.4. «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччя, повинні виділити себе, а по можливості мати на зовнішньому одязі світолоповертаючі елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху», 4.7. «пішоходи повинні переходити проїзну частину по перехідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а в разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч», 4.14. «пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на перехідний перехід» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, введених в дію з 01.01.2002 року. Також при судово-токсикологічній експертизі в крові трупа виявлено 2.32%о етилового спирту, що за життя може відповідати середньому ступеню алкогольного сп`яніння. З огляду на те, що дорожньо-транспортна пригода трапилася в результаті порушення пішоходом ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, що свідчить про наявність в діях потерпілого грубої необережності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність врахування вини потерпілого при визначенні суми страхового відшкодування моральної шкоди та зменшення страхового відшкодування на 600,00 грн., тобто з 9600,00 грн. до 9000,00 грн. Апеляційна скарга не містить доводів про незаконність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо необхідності врахування вини потерпілого при визначенні розміру страхового відшкодування, пов`язаного із заподіянням моральної шкоди. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування, пов`язаного з заподіянням моральної шкоди в розмірі 9000,00 гривень ухвалене з дотриманням норм матеріального права та підстав для його скасування у вказаній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. Також в апеляційній скарзі відсутні доводи щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень та відсутнє клопотання апелянта про зміну чи скасування судового рішення в цій частині. Враховуючи приписи ч.1 ст.367 ЦПК України, якими визначено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не переглядається. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 адвоката Стефківського Володимира Івановича підлягає частковому задоволенню, рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 лютого 2020 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника в розмірі 28000,00 гривень підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника в розмірі 28800,00 гривень. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду з даним позовом майнового характеру з ціною позову 76800,00 грн., сплаті підлягав судовий збір в загальному розмірі 840,80 грн. (2102 *0,4). За подання апеляційної скарги в межах оспорюваної суми 39800,00 грн. (76800,00 грн. ціна позову - 37000,00 грн. стягнуто судом першої інстанції) підлягав сплаті судовий збір в сумі 1261,20 грн. (840,80*150/100). При подачі позовної заяви та апеляційної скарги позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково на загальну суму 800,00 грн., що становить 2 % від оспорюваної суми. Враховуючи наведене з відповідача в дохід держави слід стягнути 25,22 грн. (1261,20 грн.*2%/100%) судового збору за подання апеляційної скарги. Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним в суді апеляційної інстанції. Частиною 1, п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складають з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2019 року між Адвокатським обєднанням «Автопоміч» та ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , було укладено договір №0061-ц про надання правової допомоги. За умовами п.1.1 вказаного договору Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу по стягненню відшкодування по факту дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Бишів Макарівського району Київської області і внаслідок якої загинув ОСОБА_3 , а замовник зобов`язується оплатити замовлення в порядку та строки обумовлені сторонами. Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних для надання правничої допомоги від 22 квітня 2020 року, загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги замовнику становить 4 години, відповідно вартість наданих послуг, при вартості однієї норми години в 2000,00 грн., становить 8000,00 грн. Згідно квитанції №50152903 від 23 квітня 2020 року ОСОБА_6 від імені ОСОБА_1 сплатив 8000,00 грн. на користь Адвокатського обєднання «Автопоміч» згідно договору №0061-ц від 13.12.2019 року. З огляду на те, що апеляційна скарга позивача задоволена частково на загальну суму 800,00 грн., що становить 2 % від оспорюваної суми, то з урахуванням розміру задоволених вимог, відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 160,00 грн. (8000*2/100). Керуючись ст.ст. 23, 979,980, 1167,1168, 1187,1188, 1190, ч.3 ст. 1193 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ,ст.ст.133,137, 141, 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Стефківського Володимира Івановича задовольнити частково. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 лютого 2020 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника в розмірі 28000,00 гривень скасувати та увалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» (код ЄДРПОУ - 30930046) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 ) страхове відшкодування, пов`язане з втратою годувальника в розмірі 28800,00 гривень В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» (код ЄДРПОУ - 30930046) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 ) 160,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» (код ЄДРПОУ - 30930046) в дохід держави 25,22 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: