Постанова Київський апеляційний суд № 753/351/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/351/20 Головуючий у суді І інстанції Коренюк А.М. Провадження № 22-ц/824/6952/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стеценко Наталії Василівни щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника, заінтересовані особи: Головне управління державної фіскальної служби у місті Києві, Головне управління державної казначейської служби України в місті Києві, в с т а н о в и в: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною вище скаргою, посилаючись на те, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 384,20 грн. 2 січня 2020 року на його поштову адресу надійшов лист головного державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Стеценко Н.В. з постановою про відкриття виконавчого провадження від 3 грудня 2019 року по примусовому виконанню постанови суду від 20 вересня 2019 року у справі № 753/17412/19. Також, ним було отримано копію постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 3 грудня 2019 року в межах виконавчого провадження № 60701299. Заявник вказував, що постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає резолютивній частині постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому підлягає скасуванню як незаконна. При цьому, оскільки постановою суду його було оштрафовано на суму 10 200,00 грн то, стягнення з нього штрафу та накладення арешту на кошти у розмірі 23 231,62 грн є протиправним, а відтак постанова про арешт коштів боржника також підлягає скасуванню. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд скасувати постанови головного державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Стеценко Н.В. від 3 грудня 2019 рокупро відкриття виконавчого провадження № 60701299 та про арешт коштів боржника. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року у задоволенні скарги відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 420,40 грн судового збору. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувані дії головного державного виконавця Стеценко Н.В. щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника із зазначенням суми стягнення у подвійному розмірі вчиненні у межах норм Закону України «Про виконавче провадження» та у відповідності до вимог статті 308 КУпАП, тому підстави для задоволення скарги відсутні. Не погоджуючись з даним судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити. На обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що його скарга на дії державного виконавця була подана в межах примусового виконання постанови про накладення штрафу, що була винесена судом в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення, а не в порядку Цивільного процесуального кодексу України, тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що державний виконавець має виконувати постанову суду відповідно до її змісту та не має права змінювати її на свій власний розсуд, оскільки це виходить за його повноваження і порушує права та інтереси боржника. Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надійшли. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав. За правилом частин першої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року у справі № 753/17412/19, яка набрала законної сили,ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн. 5 листопада 2019 року вказана постанова суду була передана на виконання до Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві. Постановою головного державного виконавця Стеценко Н.В. від 3 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60701299. Іншою постановою державного виконавця Стеценко Н.В. від 3 грудня 2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться або будуть міститься на рахунках боржника, відкритих у банківських установах, у межах суми стягнення. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Згідно із вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016 року суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Згідно із частиною першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанови судів у справах про адміністративні правопорушення є окремими виконавчими документами. Частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Статтею 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Отже право на звернення зі скаргою на дії державного виконавця, а так само порядок розгляду такої скарги та постановлення судом ухвали пов`язані із наявністю судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, та примусовим виконанням такого рішення. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані дії державного виконавця стосуються примусового виконання судового рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року про накладення на заявника адміністративного стягнення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з частиною першою статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (пункт 1); адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті (пункт 4). Відповідно до частини другої цієї статті окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті. Частиною першою статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Оскільки заявник оскаржив дії головного державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Стеценко Н.В. щодо виконання постанови суду у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності до суду першої інстанції не в порядку адміністративного судочинства - шляхом подання відповідної позовної заяви, як передбачено частиною першою статті 287 КАС України, а звернувся до суду саме зі скаргою на дії державного виконавця в порядку статей 447, 448 ЦПК України, то в суду першої інстанції не було правових підстав приймати таку скаргу до розгляду в порядку цивільного судочинства. У даній справі суду першої інстанції перш за все треба було з`ясувати юрисдикційність даного спору, а вже потім вирішувати скаргу по суті заявлених вимог. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, то помилковим є висновок суду першої інстанції про можливість розгляду такої скарги в порядку цивільного судочинства. Відповідно до вимог частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина друга статті 377 ЦПК України). Згідно із пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За таких обставин суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, ухвала суду про відмову у задоволенні скарги підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 та частин першої, другої статті 377 ЦПК України, оскільки заявлені вимоги мають розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства. Разом з тим, відповідно до положень частини першої статті 256 ЦПК України, колегія суддів роз`яснює заявнику, що розгляд даної категорії справ віднесено до юрисдикції місцевого загального суду як адміністративного суду. Керуючись статтями 367, 374, 377, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року скасувати. Провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стеценко Наталії Василівни щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника, заінтересовані особи: Головне управління державної фіскальної служби у місті Києві, Головне управління державної казначейської служби України в місті Києві, закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 , що він має право в порядку, визначеному частиною першою статті 287 КАС України, звернутися із позовною заявою до місцевого загального суду як адміністративного суду, якщо вважає, що діями державного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: С.А. Голуб Д.О. Таргоній