Постанова 4813 № 522/2057/20

Номер провадження: 22-ц/813/6893/20 Номер справи місцевого суду: 522/2057/20 Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.07.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., за участю секретаря Бикової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 13 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності, ОПИСОВА ЧАСТИНА В лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності надійшла в провадження судді Свяченої Ю.Б. для розгляду. Ухвалою суду від 02 березня 2020 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 29 квітня 2020 року. Разом із позовною заявою представником позивача була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_2 подано позовну заяву до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності квартири АДРЕСА_2 , на думку заявника, існує ризик того, що відповідач може розпорядитися вищевказаним майном, що, в свою чергу, зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 13 березня 2020 року заяву представника позивача було задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Не погоджуючись із ухвалою суду, апеляційну скаргу подала ОСОБА_1 ., в якій з посиланням на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права ставиться питання про скасування ухвали. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що на підставі договору іпотеки від 09.09.2016 року вона є власником квартири АДРЕСА_3 . ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_2 попередньо зареєструвавши в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно квартиру під №1 в цьому ж будинку, намагаються довести, що квартира під АДРЕСА_4 1 входить АДРЕСА_5 . Апелянт звертає увагу суду, що Приморським районним судом м. Одеси вже розглядались аналогічні справи та незважаючи на значну кількість тотожних справ та відсутність будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 може вжити заходів щодо відчуження своєї квартири судом першої інстанції безпідставно було накладено арешт в межах нової справи. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.05.2020 року провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 13 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності було відкрито. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.05.2020 року вказану цивільну справу було призначено до розгляду. 16 липня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , відповідно до якої останній просив розглядати справу за його відсутністю, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Також 16 липня 2020 року представником апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_8 було подано клопотання про залучення документів, а саме: інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №213656919 від 23.06.2020 року; витягу з ЄРДР від 23.04.2020 року; клопотання про проведення огляду від 04.06.2020 року; ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 28.05.2020 року; роздруківки з сайту «.судова влада». При цьому посилаючись на те, що подати вчасно до суду зазначені в цьому клопотанні документи не було можливості, так як всі перелічені у даному клопотанні обставини виникли після або в період звернення до Одеського апеляційного суду із зазначеною апеляційною скаргою. Посилаючись на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №213656919 від 23.06.2020 року апелянт вказує, що наразі власником квартири АДРЕСА_2 є ТОВ « СМУ 2020 Чумацький шлях», а отже жодні права та інтереси ОСОБА_2 жодним чином не порушуються. 22 липня 2020 року на електронну адресу апеляційного суду надійшли пояснення від представника ОСОБА_2 - адвоката Племениченко Г.В., відповідно до яких останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв, клопотань не надали. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня до закінчення дії карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 р., адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» з наступними змінами передбачено, що тимчасово, з 17.03.2020 року до закінчення дії карантину зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Між тим, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надійшло. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішені питання щодо розгляду справи по суті, усвідомленість її учасників про розгляд справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Суд, приймаючи ухвалу про забезпечення позову виходив з того, що є підстави для такого забезпечення. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ч.1 п.1, ч.3 ЦПК України). Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. Згідно частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Особа, яка подає заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Як вбачається із виділених матеріалів, між сторонами виник спір щодо витребування майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 . Разом із позовною заявою представником позивача була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 . Однак, зазначена заява не містить достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення заявленого ним позову. Так, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сам по собі факт наявності у відповідача на праві власності нерухомого майна і припущення суду про можливе відчуження цього нерухомого майна не є підставою для забезпечення позову. Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали. Проте, в оскаржуваній ухвалі відсутні мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновків про обґрунтованість припущень заявника про те що, невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Таким чином, постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував зазначених вимог закону та дійшов до передчасного висновку про задоволення вказаної заяви в повному обсязі. Також колегія приймає до уваги доводи апелянта, що станом на момент розгляду апеляційної скарги власником квартири АДРЕСА_2 є ТОВ « СМУ 2020 Чумацький шлях», а отже жодні права та інтереси ОСОБА_2 ніяким чином не порушуються. Згідно п. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову у справі, у зв`язку із чим ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 13 березня 2020 року до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову. При цьому апеляційний суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з вищезазначеною заявою у разі наявності належно мотивованих підстав для вчинення відповідних процесуальних дій та подання ним достовірних та достатніх доказів в обґрунтування своїх вимог. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374ч.1 п.2, 376ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 13 березня 2020 року скасувати. Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити у повному обсязі. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 23 липня 2020 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А. П. Заїкін О. М. Таварткіладзе