Постанова Львівський апеляційний суд № 447/1139/20

Справа № 447/1139/20 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р. Провадження № 33/811/879/20 Доповідач: Маліновська-Микич О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Мудрака Романа Богдановича, розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 21 травня 2020 року, встановив: постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 21 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 ( сімнадцять тисяч) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп. судового збору в дохід держави. Згідно постанови 30.04.2020 о 13-42 год., ОСОБА_1 виконував спеціальний рейс з перевезення пасажирів на маршруті Львів-Дрогобич автобусом Scania Omivi Express, д.н.з. НОМЕР_1 , без погодженого маршруту руху із органами національної поліції, чим порушив п.2 пп 9 абз. 3 ПКМУ

211. Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, скасувати її та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування покликається на те, що не згідний з даною постановою, внаслідок неповного дослідження усіх обставин справи. Вказує, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. 44-3 КУпАП. Звертає увагу, що описані обставини стосуються правил організації перевезень, натомість об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 44-3 КУпАП, це порушення правил карантину. Також зазначає, що є працівником ПАТ «Львівське АТП-14630», прийнятий на роботу водія автобуса з 8 травня 2013 року, про, що свідчить Наказ №73 від 8 травня 2013 року і відповідний запис у трудовій книжці, є єдиним джерелом доходу, послуг перевезення не надає, жодним автобусом не володіє, а автобус Scania Omivi Express, д.н.з. НОМЕР_1 є власністю ПАТ «Львівське АТП-14630». Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, то апелянт вказує, що жодних повісток не одержував, відповідно про час розгляду справи його повідомлено не було, що підтверджується матеріалами справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Мудрака Романа Богдановича, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав. Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, то матеріалами справи підтверджуються пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Мудрака Р.Б. щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів пре адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із ст. 25 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. На думку суду апеляційної інстанції, вказані вимоги закону судом першої інстанції виконано належним чином. Так, висновок районного суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, при обставинах викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку. В статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року ( зі змінами) визначено, що карантин - це адміністративні та медико - санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Згідно ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року (із змінами), карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.п. 9 п. 2 постанови КМУ від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в ред. яка діяла на момент вчинення правопорушення) заборонено регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, крім перевезення: службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами працівників підприємств, закладів та установ незалежно від форми власності, які забезпечують охорону здоров`я, продовольче забезпечення, урядування та надання найважливіших державних послуг, енергозабезпечення, водозабезпечення, зв`язок та комунікації, фінансові та банківські послуги, функціонування інфраструктури транспортного забезпечення, сфери оборони, правопорядку та цивільного захисту, об`єктів критичної інфраструктури, які мають безперервний промисловий цикл, за умови забезпечення водіїв та пасажирів під час таких перевезень засобами індивідуального захисту в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб і виключно за маршрутами руху, погодженими з органами Національної поліції, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів. Так, положеннями ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Отже, не дотримавшись передбачених заборон щодо перевезення пасажирів без погодження з органами Національної поліції ОСОБА_2 порушив встановлені постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 правила щодо карантину людей, тобто в його діях наявний склад адміністративного правопорушення. Таким чином, при винесенні оскаржуваної постанови суд вірно оцінив зібрані у справі докази та обґрунтовано дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 має місце склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 44-3 КУпАП, доводи викладені в апеляційній скарзі захисника не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду, а отже відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Положеннями ст.ст. 23, 33 КУпАП регламентовано, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Призначаючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції відповідно до ст. 33 КУпАП, правильно врахував характер вчиненого правопорушення в умовах гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та призначив адміністративне стягнення в мінімальних межах санкції ст. 44-3 КУпАП. Відповідно до п.1 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і мотивованим, відтак підстав для його скасування немає, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - постановив: поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 21 травня 2020 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 21 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Маліновська-Микич