Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/6095/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/6095/19 Номер провадження 22-ц/814/1306/20Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Хіль Л.М. суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю. секретар: Мисечко А.І. імена (найменування) сторін: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2020 року ухвалене під головуванням судді Турченко Т.В. (дата складання повного тексту рішення 18 лютого 2020 року) по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася із вказаним позовом до місцевого суду, відповідно до вимог якого просила визнати за нею право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням-квартирою за вищевказаною адресою. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 28 грудня 2008 року між нею та ОСОБА_4 , яка є мамою ОСОБА_2 в інтересах членів сім`ї укладено договір оренди квартири з правом викупу. 28 грудня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали Акт приймання-передачі квартири. Строк дії договору згідно із пунктами 4.1. та 9.4. становив до 28.08.2011 року. Орендна плата, порядок сплати та сума якої встановлені розділом 5 Договору у повному обсязі оплачена нею, що підтверджується Актами від 28.12.2008 року, 25.06.2009 року, 25.06.2010 року, 25.06.2011 року. Розділом 8 договору було передбачено, що об`єкт‚ який орендується‚ переходить у власність Орендаря за умови оплати в повному обсязі орендної плати у розмірі визначеному пунктом 5.1. цього договору у останній день місяця, у якому закінчується строк оренди, визначений у пункті 4.1. цього Договору (пункт 8.1.). Орендар у останній день місяця, у якому закінчується строк оренди, визначений у пункті 4.1. цього Договору, повідомляє Орендодавця про готовність прийняти у власність об`єкт оренди та про укладення відповідного договору купівлі-продажу (пункт 8.2). Вищевказаний договір не було посвідчено нотаріально. Відповідач відмовляється ані посвідчити нотаріально згаданий договір, ані укласти новий договір купівлі-продажу, чим порушує її права як власника. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за нею право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 45, 1 кв.м, загальною площею 62, 1 кв.м. Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме вказаною квартирою. У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Заяву обґрунтовувала тим, що їй стало відомо про те, що існує рішення суду від 15 травня 2018 року по справі №552/233/18 за заявою Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева, про визнання недієздатною ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради. Вказувала, що під час розгляду даної справи в суді їй не були відомі вказані обставини. На підставі викладеного, прохала задовольнити її заяву та скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2019 року, за її позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено за безпідставністю. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила, ОСОБА_3 , яка є опікуном недієздатної ОСОБА_2 , посилаючись на те, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права та порушує права ОСОБА_2 . Просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за недоведеністю позовних вимог. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам. Як вбачається з матеріалів справи, справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням розглядалась місцевим судом в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 128 ЦПК України судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. В матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення сторони відповідача про час та місце судового розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Відповідно до рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 травня 2018 року ОСОБА_2 визнано недієздатною та призначеної її опікуном ПОКПЛ ім. Мальцева. Таким чином, на час розгляду справи місцевим судом та ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_2 була недієздатною, а тому її права та інтереси у справі мав представляти законний представник - ПОКПЛ ім. Мальцева. Опікун відповідача не був повідомлений про час та місце розгляду справи, а також залучений до справи у якості законного представника відповідача. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Законний представник відповідача обґрунтовує свою апеляційну скаргу, з поміж іншого, порушенням права недієздатної особи на представництво у судовому засіданні. Місцевим судом допущено грубе порушення норм процесуального права, яке унеможливило доступ відповідача до правосуддя та є обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду. За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню, а справа розгляду по суті позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до місцевого суду був наданий договір оренди квартири з правом викупу від 28 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Згідно із пунктами 1.1. та 1.2. цього договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платає користування квартиру (надалі іменується "Об`єкт"), що належить Орендодавцю на праві власності з наступним переходом права власності на об`єкт від Орендодавця до Орендаря, а Орендар зобов`язується прийняти об`єкт у строкове платне користування, а згодом і у власність, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Об`єкт становить окрему трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Також, матеріали справи містять Акт приймання - передачі квартири від 28 грудня 2008 року, укладений від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Строк дії договору згідно із пунктами 4.1. та 9.4. становив до 28 серпня 2011 року. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_5 1/3 частка, ОСОБА_2 1/3 частка та ОСОБА_4 1/3 частка. Розділом 8 договору було передбачено, що об`єкт, що орендується, переходить у власність Орендаря за умови оплати в повному обсязі орендної плати у розмірі визначеному пунктом 5.1. цього договору у останній день місяця, у якому закінчується строк оренди, визначений у пункті цього Договору (пункт 8.1.). Орендар у останній день місяця, у якому закінчується строк оренди, визначений у пункті цього Договору, повідомляє Орендодавця про готовність прийняти у власність об`єкт оренди та про укладення відповідного договору купівлі-продажу (пункт 8.2). Перехід права власності на об`єкт від Орендодавця до Орендаря оформлюється шляхом складання (підписання та скріплення печатками) Сторонами відповідного договору купівлі - продажу (пункт 8.3.). Договір купівлі-продажу об`єкта укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (пункт 8.4.). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 810-1 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оренда житла з викупом є особливим видом найму (оренди) житла. За договором оренди житла з викупом одна сторона - підприємство-орендодавець передає другій стороні - фізичній особі (особі-орендарю) житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів, житло переходить у власність орендаря. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 811 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди житла з викупом підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Договір оренди житла з викупом підлягає обов`язковій державній реєстрації у порядку, визначеному законом Зі змісту наданого позивачем договору оренди житла з викупом вбачається, що він не був нотаріально посвідченим та не пройшов обов`язкової державної реєстрації, в порядку, визначеному законом. Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Таким чином, договір оренди квартири з правом викупу від 28 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не є вчиненим у відповідності до наведених вимог закону та не може мати будь-яких правових наслідків. За таких обставин, у суду відсутні будь-які підстави вважати, що ОСОБА_1 набула право власності на спірне житлове приміщення. Отже, похідна вимога про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірною квартирою також не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 6 вказаної статті якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1152,60 грн. Керуючись ст. 367 ч. 1, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити. Стятгнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1152,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Л.М. Хіль С.А. Гальонкін О.Ю. Кузнєцова