Постанова 4857 № 460/1497/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1497/20 пров. № А/857/6148/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Пліша М.А., Ільчишин Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Дудар О.М.), ухвалене у письмовому провадженні в м.Рівне 03 квітня 2020 року, повне судове рішення складено 03 квітня 2020 року, у справі №460/1497/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В: 03.03.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі Управління), просив: - визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 33590,66 грн, які були виплачені у жовтні 2019 року; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з вересня 2012 року по жовтень 2019 року на суму пенсії 33 590,66 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Суд першої інстанції вказав, що оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 у справі №1718/2-а-1213/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Суд першої інстанції зазначив, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Враховуючи те, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення суду відповідачем здійснено у травні 2013 року, а фактичну виплату проведено у жовтні 2019 року, то суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів з червня 2013 року по вересень 2019 року, як це передбачено правилами обчислення компенсації, встановленими Порядком №159. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині визначення періоду нарахування та виплати компенсації за втрату частини пенсії, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року та постановити рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з червня 2013 року по жовтень 2019 року на суму пенсії 33 590,66 грн. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на виконання судового рішення у жовтні 2019 року виплачено 33 590,66 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку. На думку позивача вказана компенсація має бути нарахована та виплачена не по вересень 2019 року, а по жовтень 2019 року. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що таку слід залишити без задоволення. Враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), дійшов висновку про можливість розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 у справі №1718/2-а-1213/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання перерахунку та виплати недоплачених сум змінено постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 22.09.2012: - зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області здійснити перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 та виплатити її, як особі віднесеній до категорії 1, інваліду 3 групи інвалідності, пов`язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 19.11.2010 по 22.07.2011 включно з урахуванням виплачених сум; - зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 та виплатити її, як особі віднесеній до категорії 1, інваліду 3 групи інвалідності, пов`язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 19.11.2010 по 22.07.2011 включно із урахуванням виплачених сум. Постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 15.01.2013 (а.с.37-42). На виконання вказаного рішення суду Управлінням здійснено відповідний перерахунок пенсії у травні 2013 року, що підтверджується розпорядженням 152787 від 10.05.2013. Всього до виплати 33 590,66 грн (а.с.30-31). Фактичну виплату нарахованих згідно з рішенням суду сум проведено у жовтні 2019 року, що підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 (а.с.12-14). 03.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати (а.с.9). Листом від 06.02.2020 №М-135/10.3-05 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило ОСОБА_1 про те, що нарахування та виплата сум пенсії за рішенням суду проведена без порушення умов та термінів такої виплати, а, тому підстави для нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходу в зв`язку з порушенням термінів їх виплати відсутні (а.с.11). Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV частиною 2 статті 46 якого встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159). Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно з пунктом 1 Порядку № 159 дія такого поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Пунктом 2 Порядку № 159 встановлено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат) (пункт 3 Порядку № 159). Таким чином, дія зазначених нормативних положень поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Основною умовою для виплати особі передбаченої статтею 46 Закону №1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17), від 03.07.2018 (справа № 521/940/17), від 19 вересня 2019 року (справа № 522/9778/16-а), від 15 серпня 2019 року (справа №674/24/17), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року (справа № 759/9631/17). Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5 Порядку № 159). Відповідно до пункту 7 Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема, коштів Пенсійного фонду. Отже, нормативно передбачено різні джерела виплати компенсації. Щодо Пенсійного фонду України, то компенсації можуть виплачуватися як за рахунок коштів самого Фонду, так і за рахунок коштів, що спрямовуються на ці цілі з бюджету. При цьому, правове значення має те, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, коли такий виплачений. Саме ці обставини є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Разом з тим, право на компенсацію втрати частини грошових доходів особа набуває у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованих сум. Оскільки право ОСОБА_1 отримати пенсію у збільшеному розмірі встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, на підставі якого позивач і отримав таку, то позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів за порушення строків їх виплати. Слід також зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, такі спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Крім того, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. В межах спірних правовідносин нарахування та виплата позивачу пенсії відбулась у зв`язку із прийняттям пенсійним органом відповідного розпорядження на виконання судового рішення. Правомірність відмови у нарахуванні та виплаті компенсації за втрату частини доходу скаржник аргументує тим, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підлягає під визначення доходів, передбачених Законом №2050-ІІІ, однак такі аргументи на переконання суду апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки кошти, нараховані відповідачем на користь позивача при перерахунку пенсії за рішенням суду, входили в структуру пенсійних виплат позивача, такі нараховані в результаті відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії, а тому не можуть вважаться доходом, який має разовий характер. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), від 08 серпня 2019 року (справа №638/19990/16-а), від 19 грудня 2019 року (справа №522/1189/17). Щодо аргументів скаржника про нарахування та виплату вказаної компенсації по жовтень 2019 року, то суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до вказаних положень Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості, а при обчисленні суми компенсації враховується нарахований, але невиплаченого грошовий дохід за відповідний місяць. Оскільки виплату нарахованих згідно з рішенням суду сум проведено 10 жовтня 2019 року, що підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 , то жовтень 2019 року не може бути включено у період нарахування та виплати сум компенсації за втрату частини доходу, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів з червня 2013 року по вересень 2019 року, що відповідає положенням Порядку №159 та наведеним у такому прикладам обчислення суми компенсації. Частиною 1 статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності дій відповідача щодо відмови відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року у справі №460/1497/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш Н. В. Ільчишин