Постанова 4857 № 159/271/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 159/271/20 пров. № А/857/6141/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М., з участю секретаря судового засідання Цар М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2020 року у справі № 159/271/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про скасування постанови про порушення митних правил (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Логвинюк І.М. в м. Ковель Волинської області 15.04.2020 року), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці Держмитслужби (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 24 квітня 2019 року № 1687/20500/19 про притягнення його до відповідальності за частиною третьою статті 470 Митного кодексу України (надалі також - МК України) і закриття провадження у справі про порушення митних правил. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила Волинська митниця Держмитслужби, яка покликаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а вказане рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 перевищено встановлений статтею 95 МК України строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб) легкового автомобіля марки «FORD ECONOLINE», р. н. НОМЕР_1 (країна реєстрації Республіка Польща), номер кузова НОМЕР_2 , тобто строк доставки до митниці призначення, більше ніж на десять діб. Враховуючи відсутність будь-яких повідомлень, клопотань, листів чи заяв від позивача, та зважаючи на належне повідомлення останнього про дату та час розгляду справи про порушення митних правил у відповідності до частини четвертої статті 526 МК України справа про порушення митних правил розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення. Вважає, що посадова особа Волинської митниці ДФС при розгляді справи про порушення митних правил та винесенні постанови діяла у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством. Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що така необґрунтована та задоволенню не підлягає, оскаржуване рішення суду першої інстанції повинно бути залишене без змін. Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Частина третя цієї статті передбачає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Відповідно до положень частини четвертої статті 229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно листів-викликів від 18.01.2019 року № 164/28/03-70-61/36 та від 13.03.2019 року № 1016/28/03-70-61/36 ОСОБА_1 викликався до Волинської митниці ДФС для надання пояснень щодо порушення термінів транзитного переміщення автомобіля, але на виклики не прибув. Факт отримання виклику ОСОБА_1 31.01.2019 року стверджується рекомендованим поштовим повідомлення. Відповідно до протоколу про порушення митних правил № 1687/20500/19 від 14.04.2019 року під час здійснення митних формальностей відповідно до баз даних, а саме: «Інспектор» та ЄАІС, встановлено, що 28.10.2018 року о 17 год. 45 хв. на митну територію України через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС громадянином України ОСОБА_1 у митному режимі «транзит» по смузі руху «червоний коридор» ввезено автомобіль марки «FORD ECONOLINE», р.н. НОМЕР_1 (країна реєстрації Республіка Польща) номер кузова НОМЕР_2 . Станом на 14.04.2019 р. транспортний засіб не вивезено та в інший митний режим не заявлено. Термін вивезення вищевказаного автомобіля з митної території України закінчився 07.11.2018 року. Даний протокол з повідомленням про дату розгляду справи направлено на адресу ОСОБА_1 , що стверджується квитанцією про оплату 15.04.2019 року відправлення ПАТ «Укрпошта». Постановою заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа Василя Миколайовича у справі про порушення митних правил від 24 квітня 2019 року № 1687/20500/19 ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Не погоджуючись із прийнятою відповідачем постановою у справі про порушення митних правил, позивач звернувся до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивача не було належно повідомлено про час та місце розгляду справи, постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу прийнято у відсутність позивача як особи, яка притягається до відповідальності, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови як незаконної. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини шостої статті 530 МК України перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Відповідно до частини першої статті 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. За правилами частини другої цієї статті про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи (частина четверта статті 526 МК України). Згідно доводів позивача відповідачем порушено вимоги щодо порядку здійснення провадження у справі про порушення митних правил, з огляду на неналежне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил, що свідчить про неправомірність оскаржуваної постанови. Водночас, відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача про неналежне повідомлення про час та місце розгляду справ про порушення митних правил. Неналежне повідомлення особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, дати, часу та місця розгляду справи є порушенням визначених статтею 498 МК України прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та вимог статті 526 МК України. Колегія суддів зауважує, що розгляд справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, можливий лише за сукупності умов, які передбачають такий розгляд: належного повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та за відсутності заявлених такою особою клопотань про перенесення розгляду справи. В свою чергу, при прийнятті рішення про притягнення до відповідальності позивача необхідно було встановити наявність доказів про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. На виконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року Волинською митницею Держмитслужби надіслано сканкопії матеріалів митної справи ОСОБА_1 . З наданих відповідачем матеріалів справи, апеляційним судом встановлено, що протокол з повідомленням про дату розгляду справи направлено на адресу ОСОБА_1 , що стверджується квитанцією про оплату рекомендованого відправлення ПАТ «Укрпошта» від 15.04.2019. Однак, докази отримання такого відправлення, а відповідно, і докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил, відсутні. Як наслідок, апеляційний суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови посадовою особою Волинської митниці ДФС не було надано належної оцінки щодо наявності підстав для розгляду справи про порушення митних правил № 1687/20500/19 без участі ОСОБА_1 . Такі порушення фактично позбавили позивача права на участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про порушення митних правил ОСОБА_1 слід закрити. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ. В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2020 року у справі № 159/271/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повне судове рішення складено 23.07.2020