Постанова 4856 № 120/944/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/944/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції- Крапівницька Н. Л. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 23 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача - ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : 03 березня 2020 позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача, ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькі області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2019 року про повернення матеріалів без розгляду, щодо призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію" і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб станом на дату встановлення інвалідності І групи. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в листопаді 1997 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків на ЧАЕС. 23.11.2001 року підтверджено інвалідність III групи та надано її безстроково. 11.05.2017 року позивач пройшов огляд у обласній медико-соціальній експертній комісії № 1 Департаменту охорони здоров`я Вінницької облдержадміністрації за результатами якого, ОСОБА_1 встановлено інвалідність І групи, пов`язану з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та надано інвалідність безстроково. На підставі вказаного, позивач звернувся із заявою до ліквідаційної комісії щодо виплати одноразової грошової допомоги через втрату працездатності, за наслідком розгляду якої матеріали повернуто. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з адміністративним позовом. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 адміністративний позов задоволено: -визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2019 про повернення матеріалів без розгляду щодо призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності; -зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що МВС України листом від 18.12.2019 №19140/15-20149 повернуло ліквідаційній комісії управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькі області документи позивача з роз`ясненням вимог законодавства. Відповідач зазначає, що оскільки позивачу встановлено І групу інвалідності від захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ОСОБА_1 має право на виплату компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка передбачена у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги вимоги Порядку виплати одноразової компенсації особам у зв`язку з встановленням їм інвалідності від захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та у травні 1997 року був звільнений зі служби наказом начальника ГУ МВС України у Вінницькій області від 20.05.1997 року № 47 о/с з посади старшого інспектора дорожньої міліції відділу дорожньої міліції на автомагістралі (дислокація - м. Могилів-Подільський) управління МВС України у Вінницькій області (за вислугу років). Під час виходу на пенсію, йому встановлено III група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Висновком медико-соціальної експертної комісії 23.11.2001 року, позивачу підтверджено та надано безстроково III групу інвалідності. 11.05.2017 року обласною медико-соціальній експертною комісією № 1 Департаменту охорони здоров`я Вінницької облдержадміністрації позивачу встановлено інвалідність І групи пов`язаної з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та надано її безстроково. При цьому, довідкою HACK ОРАНТА від 26.06.2019 № 0290-02-19 підтверджено, що у зв`язку з встановленням втрати працездатності за обов`язковим особистим страхуванням позивачу була виплачена страхова сума в розмірі 6 570 грн. У листопаді 2019 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Вінницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності. Управління МВС України у Вінницькій області сформувало висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №565-ХІІ та направило його разом з поданими позивачем документами до МВС України для прийняття рішення. Листом Міністерства внутрішніх справ України № 03/22-2020 від 09.01.2020 вказані документи повернуто ліквідаційній комісії УМВС України у Вінницькій області як такі, що не відповідають вимогам законодавства. Позивач, не погоджуючись з діями Міністерства внутрішніх справ України, звернувся з адміністративним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, розгляд заяви і доданих до неї документів поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги). Судом встановлено, що заява із додатками та висновком УМВС України у Вінницькій області, повернута МВС України листом №03/22-2020 від 09.01.2020. Тобто, рішення про відмову у призначенні допомоги / призначення допомоги відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання відповідачем встановленого законодавством Порядку №850. При цьому, повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства не передбачено Порядком №850, а тому повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам. Враховуючи вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при розгляді даної адміністративної справи для ефективного захисту прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2019 року про повернення матеріалів без розгляду щодо призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності та зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно абз. 3 п. 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 року визначено право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" в редакції Закону України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" №208-VІІІ від 13.02.2015 року, яка набрала чинності 12.03.2015 року, передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, визначається Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 850 (далі - Порядок №850). Відповідно до пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Пунктом 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи; Якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми (п.4 Порядку №850). Згідно пунктів 7-8 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: - заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; - довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: - довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; - акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; - сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; - документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції. Пунктом 9 Порядку №850 визначено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Згідно пункту 10 Порядку №850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС. У разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності особі начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненій із служби в органах внутрішніх справ, яка на день установлення інвалідності, визначення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності або на день її звільнення із служби в органах внутрішніх справ обіймала посаду в державному органі, установі, організації із залишенням у кадрах МВС, виплата грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих державних органів, установ, організацій, до яких вона була відряджена (п.12 Порядку №850). Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення, а саме призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. З матеріалів справи вбачається що, після звернення позивача до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Вінницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності, управлінням МВС України у Вінницькій області сформовано висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №565-ХІІ та направлено його разом з поданими позивачем документами до МВС України для прийняття рішення. При цьому, супровідним листом від 09.01.2020 року № 03/22-2020 МВС України повернуло вказані документи ліквідаційній комісії УМВС України у Вінницькій області як такі що не відповідають вимогам законодавства. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги або про відмову у призначенні такої допомоги відповідачем фактично не приймалось, що суперечить вимогам встановленого законодавством порядку вирішення даного питання. Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, Порядком №850 не передбачено, у зв`язку з чим дії Міністерства внутрішніх справ України в даному випадку суперечать зазначеним вище нормам. Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо відсутності підстав для виплати грошової допомоги через встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків на ЧАЕС, та послання відповідача на Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосування ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №760, оскільки вказані обставини мають значення при прийняті рішення про відмову або надання одноразової грошової допомоги. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 10 жовтня 2018 року у справі 733/1290/16-а, від 19 лютого 2019 року у справі 802/498/18-а. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права особи є зобов`язання МВС України повторно розглянути документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зав`язку із встановленням І групи інвалідності відповідно до законодавства. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що аргументи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, відповідають змісту відзиву на адміністративний позов Міністерства внутрішніх справ, який міститься в матеріалах справи. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.