Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 761/860/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 761/860/20 Суддя (судді) першої інстанції: Рибак М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.05.2020 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління ДПС у місті Києві від 20.12.2019 № 67 по справі про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова суперечить нормам чинного законодавства, оскільки позивача не було повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, зазначав про сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності згідно ст. 38 КУпАП на час винесення постанови. Окрім того, вказував на порушення ч. 2 ст. 254 КУпАП та складення протоколів про адміністративне правопорушення та відсутність мотивації суті правопорушення в оскаржуваній постанові. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідачем було дотримано двомісячний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки він вчинив триваюче адміністративне правопорушення в період з 01.01.2015 по 31.12.2016 та з 01.01.2016 по 31.12.2016, яке було виявлено лише під час перевірки 27.11.2019. Окрім того, вказував, що законом не встановлено правового наслідку порушення строку складення протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначав, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення був присутній представник позивача, а сама постанова містила усі вимоги, що передбачені законом. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.05.2020 адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з`ясовано усіх обставин у справі, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги повторюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з актом перевірки від 27.11.2019 № 613/26-15-42-05-30-2487705035, складеним головним управлінням ДПС у місті Києві, було встановлено, зокрема, не ведення позивачем обліку доходів і витрат та порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 20.12.2019 заступником начальника відділу перевірок самозайнятих осіб по припиненню підприємницької діяльності управління податкових перевірок фізичних осіб Головного управління ДПС у місті Києві було викладено протоколи про адміністративні правопорушення №№ 66 та 67 за ч. 1 ст. 164-1 та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП. Вказаними протоколами було встановлено неналежне ведення обліку доходів і витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 та порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в період з 01.01.2015 по 31.12.2016. На підставі вищевикладених обставин 20.12.2019 відповідачем винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-1 та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 680,00 грн. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувану постанову було винесено 20.12.2019 за вчинення порушень за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 та в період з 01.01.2015 по 31.12.2016, тобто з порушенням вимог ст. 38 КУпАП. Окрім того, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення не містить чіткого опису обставин, установлених під час розгляду справи, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ч. 1 ст. 164-1 КУпАП неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч. 1 ст. 165-1 КУпАП порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.. Стаття 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У відповідності до ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП). Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП). Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, акт № 613/26-15-42-05-30-2487705035 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача , яким виявлені порушення вимог законодавства, було складено 27.11.2019. Разом з тим, протоколи про адміністративне правопорушення № 66 та № 67 складені лише 20.12.2019. В контексті викладеного, судова колегія дійшла до висновку щодо порушення строку складення протоколів про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 254 КУпАП. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Положеннями частини 8 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пункті 4, пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. За змістом частини 11 та частини 12 статті 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом; єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Статтею 234-2 КУпАП передбачено, що органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані зокрема з порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1). Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники. Відповідно до частини 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявні або відсутні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не були в повній мірі дотримані вимоги КУпАП при розгляді справи, а саме: не з`ясовано чи підлягає особа адміністративній відповідальності за вчинене правопорушення та чи не закінчились на момент розгляду справи строки притягнення особи до відповідальності. Приписами ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень. Відповідно до положень пункту 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статті 38 цього Кодексу. Матеріалами справи підтверджується, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, вчинені в 2015-2016 роках, що не заперечується апелянтом. При цьому апелянтом зазначено, що виявлені порушення є триваючими, а тому притягнення особи до відповідальності з дня виявлення такого порушення є обґрунтованим. В той же час, зазначені аргументи критично оцінюються колегією суддів, позаяк положеннями КУпАП не передбачено визначення поняття «триваюче» правопорушення. На переконання суду триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином. Проте, в колегії суддів відсутні підстави вважати триваючими порушення щодо неналежного ведення обліку доходів і витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 та порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в період з 01.01.2015 по 31.12.2016, а тому суб`єктом владних повноважень при прийнятті постанови не враховано вимоги статті 38 КУпАП, яка в свою чергу визначає строки накладення адміністративного стягнення. Відповідно до ст. 248 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. А закінчення строків притягнення особи до відповідальності виключає таке провадження. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строки, передбачені статтею 38 КУпАП, закінчились, відповідач зобов`язаний був закрити провадження у справі щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. При цьому, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення не містить чіткого опису обставин, установлених під час розгляду справи, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова Головного управління ДПС у місті Києві від 20.12.2019 № 67 про накладення адміністративного стягнення на позивача в сумі 680,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.05.2020 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 23.07.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна