Постанова 4855 № 640/25249/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25249/19 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., при секретарі судового засідання Гужві К.М., за участю учасників судового процесу: від позивача (апелянта): Ізвєков К.В., від відповідача: Щекун О.А., від третьої особи: не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2020 року у справі за позовом Фонду державного майна України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Фонд державного майна України з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Л.О. про накладення штрафу від 20.11.2019 у виконавчому провадженні № 59565878. Позов мотивовано тим, що на переконання позивача вимога державного виконавця про необхідність виконання Фондом наказу господарського суду є протиправною, оскільки останнім було повідомлено державного виконавця про неможливість виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 59565878. Крім того, Фондом вживаються дії з метою роз`яснення судового рішення, яке виконати неможливо. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 травня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин у справі, що мають значення для її вирішення, а також невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на обставини аналогічні в позовній заяві. Зокрема, наголошує, що рішення суду не може бути виконано Фондом з поважних причин, а саме у зв`язку з відсутністю повноважень для поновлення своїм наказом ОСОБА_1 на посаді генерального директора АТ «Криворізька теплоцентраль». При цьому, апелянт акцентує увагу суду, що Фондом було своєчасно та у встановлений законом спосіб повідомлено відповідача про неможливість виконання судового рішення з вказаних причин. З огляду на зазначене та враховуючи, що Фонду відсутні підстави для виконання судового рішення, а також відсутні підстави для його виконання у майбутньому, апелянт вважає, що прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню. Проте, відповідні обставини, на переконання апелянта, не були враховані судом першої інстанції під час прийняття рішення у даній справі, а отже вказане рішення є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, а тому підлягає скасуванню. Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній зазначає, що заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну правову оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права. У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на строїв відповідача ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце апеляційного розгляду справи у судове засідання не з`явилась та явку уповноваженого представника до суду не забезпечила, про причини неявки суду не повідомила. З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за даною явкою. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 та постановою Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №904/1464/18 позов ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Фонду державного майна України, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Криворізька Теплоцентраль" (ПАТ "Криворізька Теплоцентраль") про зобов`язання поновити на роботі та визнання незаконним й скасування наказу про звільнення, - задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 20.06.2017 №1019 "Про звільнення генерального директора ПАТ "Криворізька Теплоцентраль", яким звільнено ОСОБА_1 з посади генерального директора ПАТ "Криворізька Теплоцентраль" з 22.06.2017 та зобов`язано Фонд державного майна України своїм наказом поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Акціонерного товариства "Криворізька Теплоцентраль" (АТ "Криворізька Теплоцентраль") з 22.06.2017. На виконання рішення суду, Господарським судом Дніпропетровської області 11.06.2019 видано наказ №904/1464/18, на підставі якого, в свою чергу, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Л.О. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.07.2019 №59565878. В ході здійснення виконавчого провадження державний виконавець за невиконання боржником рішення суду, виніс постанову від 16.08.2019 про накладення на Фонд державного майна України штрафу у розмірі 5100 грн. Фондом державного майна України на дане рішення подано скаргу до Господарського суду Дніпропетровської області, однак ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2019 у справі №904/1464/18 у прийнятті скарги до розгляду відмовлено. Фонд державного майна України листом від 01.11.2019 №10-25-19334 повідомив відповідача про неможливість виконання рішення суду у справі №904/1464/18. В даному листі позивач вказав, що у нього відсутні правові підстави, які б дозволяли поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора АТ "Криворізька Теплоцентраль" з посиланням на положення статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства". Державний виконавець, за повторне невиконання рішення суду, виніс постанову від 20.11.2019 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. Вважаючи вказану постанову від 20.11.2019 про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що нормами чинного законодавства не передбачено підстав для звільнення боржника від відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду в залежності від тих чи інших обставин. З огляду на зазначене та враховуючи, що поважних причин, які б унеможливлювали виконання Фондом зобов`язання у ВП № 59565878 у ході розгляду справи встановлено не було, а також те, що застосування такого заходу реагування як накладання штрафу на боржника є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв в межах повноважень передбачених чинним законодавством України, а правові підстави для скасування постанови від 20.11.2019 у виконавчому провадженні №59565878 про накладення штрафу відсутні. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Відповідно до приписів статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 ч.1 статті 3 цього Закону передбачено, що відповідно до цього Закону примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Статтею 63 Закону встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Відповідно до ч. 1-3 ст. 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Частиною третьою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. За нормами статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", що визначає відповідальність за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Отже, законодавцем передбачено негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин. При цьому, як правильно було зазначено судом першої інстанції, нормами чинного законодавства не встановлено підстав, які б звільняли боржника від відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду в залежності від тих чи інших обставин. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення. Судом встановлено, що оскаржувану постанову про накладення штрафу винесено у зв`язку з невиконанням боржником - позивачем рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 у справі № 904/1464/18 у встановлені державним виконавцем строки, а саме, не надано підтвердження виконання рішення суду, як і не повідомлено саме поважних причини такого невиконання, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження ВП № 59565878. Разом з цим, колегія суддів зауважує, що як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з ненаданням боржником станом на 16.08.2019 документів щодо виконання судового рішення та не повідомлено про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки, розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення тощо державним виконавцем було винесено постанову у ВП № 59565878, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника штраф на корить держави у розмірі 5100,00 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів. Вказана постанова не була скасована у визначеному порядку та є чинною. Отже, з урахуванням наведених обставин, а також у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду у встановлений йому повторно строк для виконання, відповідач, відповідно до приписів наведених вище норм законодавства, зобов`язаний був вжити відповідних заходів притягнення боржника до відповідальності. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком відповідача та суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваних рішеннях, що вказані боржником у листі від 01.11.2019 №10-25-19334 причини невиконання рішення суду (у зв`язку з відсутністю повноважень прийняття рішення про поновлення на посаді генерального директора АТ «Криворізька теплоцентраль» Зуєнко М.О.) не є поважними. Так, судом першої інстанції було правильно зазначено, що рішенням суду, яке було переглянуто судом апеляційної та касаційної інстанції, набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню було зобов`язано саме Фонд державного майна України своїм наказом поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", з 22.06.2017 року. Натомість, вказані позивачем у листі від 01.11.2019 № 10-25-19334 доводи могли бути викладені ним в апеляційній та касаційних скаргах за зазначене судове рішення, та у разі визнання судом їх обґрунтованими - підставою для скасування або зміни прийнятого судом першої інстанції рішення у відповідній частині. Таким чином, з наведеного вбачається, що суди при ухвалені рішень у справі № 904/1464/18 дійшли висновку про можливість його виконання саме Фондом державного майна України. Крім того, колегією суддів встановлено, що під час вирішення спорів пов`язаних із виконанням зазначеного рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 у справі № 904/1464/18, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для роз`яснення вказаного рішення. Натомість, як встановлено судом, із заявою про заміну способу та порядку виконання зазначеного рішення (у зв`язку відсутності повноважень на вчинення відповідних дій) боржник до суду або до відповідача не звертався. Таким чином, апелянтом не наведено жодних поважних причин невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, а тому відповідач мав всі законні підстави та зобов`язаний був застосувати до відповідача штрафні санкції за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення. Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний. Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного. Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про протиправність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством у той час як позивачем не доведено наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 310, 313, 315-316, 321-322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович Повний текст постанови складено 23 липня 2020 року.