Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 823/739/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/739/16 Суддя першої інстанції: А.М. Бабич ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Епель О.В., Шурка О.І., при секретарі - Ліневській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на проголошену о 18 годині 01 хвилині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року, повний текст якої складено 12 серпня 2016 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації, треті особи - Міністерство юстиції України, Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації, про скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИЛА: У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Відповідач, Черкаська ОДА) про: - скасування розпорядження голови Черкаської ОДА від 17.05.2016 року №106-к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника директора Департаменту - начальника управління економіки, розвитку сільських територій та інвестицій, харчової та переробної промисловості Департаменту агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації; - поновлення ОСОБА_1 на державній службі в Управлінні агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації; - стягнення з Черкаської ОДА на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 17.05.2016 року і до моменту фактичного поновлення на роботі. Протокольною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 року залучено до участі у справі Міністерство юстиції України (далі - Третя особа-1, Мін`юст України) та Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Третя особа-2, Управління АПР Черкаської ОДА) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.08.2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивач був обізнаний про початок проведення щодо нього перевірки, однак в установлений строк не забезпечив подання заяви про те, що до нього застосовуються чи не застосовуються заборони, передбачені Законом України «Про очищення влади», що є безумовною підставою для звільнення із займаної посади незалежно від перебування особи у відпустці по догляду за дитиною. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. Свою позицію обґрунтовував тим, що при прийнятті розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з роботи Черкаською ОДА, а також у подальшому судом першої інстанції не було враховано, по-перше, положення Конституції України щодо неможливості звуження обсягу існуючих прав та того, що обіймання Позивачем певної посади не свідчить про вчинення нею правопорушення, по-друге, неможливості звільнення жінки під час перебування у відпустці по догляду за дитиною, по-третє, не доведення до відома ОСОБА_1 про початок проведення щодо неї перевірки. Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі заперечення на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.09.2016 року, яке у подальшому відкладено на 28.09.2016 року. У межах встановленого судом строку заперечень на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та зупинено провадження у справі до винесення Конституційним Судом України рішення за конституційним поданнями Верховного Суду України від 17.11.2014 року і 16.03.2015 року та 47 народних депутатів України від 20.01.2015 року №04-03/6-31 щодо конституційності Закону України «Про очищення влади». Постановою Верховного Суду від 26.02.2020 року задоволено касаційну скаргу Мін`юсту України - ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 року прийнято справу до провадження та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.04.2020 року. У відзиві на апеляційну скаргу Черкаська ОДА просить у задоволенні апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною під час видання оскаржуваного розпорядження про звільнення не є перешкодою для застосування положень Закону України «Про очищення влади», адже звільнення було здійснено на вимогу закону, а не за ініціативою роботодавця, по-друге, невиконання Позивачем передбаченого ст. 4 Закону України «Про очищення влади» правомірно визначені Відповідачем підставою для звільнення. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2020 року задоволено клопотання Мін`юсту України та ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину та продовжено її розгляд на більш тривалий, розумний термін. У подальшому розгляд справи призначено на 22.07.2020 року. У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю з підстав, у ній викладених. Представник Міністерства юстиції України наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули. При цьому від Черкаської ОДА надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке. Як убачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, що у період з16.06.2010 року по 10.09.2013 року обіймала посаду голови Золотоніської районної державної адміністрації та згідно розпорядження голови Черкаської ОДА від 10.09.2013 року №179-к призначена на посаду директора Департаменту агропромислового розвитку обласної державної адміністрації (т. 1 а.с. 126). Розпорядженням голови Черкаської ОДА від 20.08.2014 року №142-к ОСОБА_1 переведено на посаду першого заступника директора Департаменту - начальника управління економіки, розвитку сільських територій та інвестицій Департаменту агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації (т. 1 а.с. 108). На підставі наказу Департаменту агропромислового розвитку від 15.10.2014 року №83-к ОСОБА_1 було надано відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами з 10.10.2014 року по 12.02.2015 року (т. 1 а.с. 106), згідно наказу Департаменту агропромислового розвитку від 13.02.2015 року №2-в ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки з 13.02.2015 року по 06.03.2015 року (т. 1 а.с. 104), а згідно наказу Департаменту агропромислового розвитку від 10.03.2015 року №15-к ОСОБА_1 було надано соціальну відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.03.2015 року по 17.12.2017 року (т. 1 а.с. 101). Розпорядженням Черкаської ОДА від 27.02.2015 року №27-к на виконання вимог Закону України «Про очищення влади», Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №563, Плану проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №1025-р, вирішено провести перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених ч. ч. 3 і 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» щодо осіб, звільнення яких належить до повноважень голови обласної державної адміністрації, зокрема, заступників керівників структурних підрозділів - з 15.06.2015 року (т. 1 а.с. 181-182). Пунктом 4 вказаного розпорядження приписано керівникам структурних підрозділів апарату облдержадміністрації забезпечити ознайомлення працівників, у тому числі тих, які відсутні на роботі (знаходяться, зокрема, у відпустці по догляду за дитиною) із цим розпорядженням. Згідно пункту 5 розпорядження працівникам, зазначеним у пункті 1 цього розпорядження, у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки подати до управління кадрового і правового забезпечення апарату облдержадміністрації власноручно написану заяву про те, що до них застосовуються або не застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо них за формою згідно з додатком 1 або

2. Указане розпорядження було опубліковане на офіційному сайті Черкаської ОДА (т. 1 а.с. 192). Крім того, повідомлення про початок перевірки від 15.06.2015 року №11-04/193 направлено на адресу - АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 175), яка зазначена в особовій справі ОСОБА_1 . Однак конверт повернувся відправнику 16.07.2015 року у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Розпорядженням голови Черкаської ОДА від 17.05.2016 року №106-к припинено ОСОБА_1 державну службу та звільнено її з посади першого заступника директора Департаменту - начальника управління економіки, розвитку сільських територій та інвестицій Департаменту агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади», пункт 8 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» (т. 1 а.с. 16). На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, Закону України «Про очищення влади» (далі - Закон), ст. ст. 36, 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ст. 83 Закону України «Про державну службу» та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №563 (далі - Порядок №563), суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного наказу через неподання Позивачем заяви, передбаченої Законом України «Про очищення влади». З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке. Закон України «Про очищення влади» визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні. Відповідно до ст. 1 Закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону. Особи, зазначені у частинах третій, п`ятій - сьомій статті 3 цього Закону, не можуть обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), протягом п`яти років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду. Заборона, передбачена частиною третьою або четвертою цієї статті, може застосовуватися до особи лише один раз. Згідно ст. 2 Закону заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються, зокрема, щодо інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування (п. 10 ч. 1). Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, їх перших заступників, заступників, голови районної державної адміністрації, районної в місті Києві державної адміністрації. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява). Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону. При цьому, наслідком неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону (ч. 3 ст. 4 Закону). Матеріали справи свідчать, що Черкаською ОДА було вжито всіх необхідних заходів щодо ознайомлення ОСОБА_1 із проведенням щодо неї перевірки - розміщене відповідне розпорядження на сайті обласної державної адміністрації, а також направлено повідомлення про початок проведення перевірки на адресу місця реєстрації Позивача, яке повернулося за закінченням терміну зберігання. Посилання Апелянта на те, що останній не міг отримати конверт у зв`язку з тим, що за вказаною адресою не проживає, судовою колегією оцінюється критично, оскільки доказів повідомлення Відповідача про зміну адреси місця реєстрації чи місця проживання матеріали справи не містять. Разом з тим, протягом встановленого Законом строку ОСОБА_1 не було забезпечено подання Черкаській ОДА передбаченої ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону заяви, що, як було правильно зазначено судом першої інстанції, є підставою для звільнення особи в силу приписів ч. 3 ст. 4 Закону. Судовою колегією враховується, що вимоги ч. 3 ст. 4 Закону визначають, що неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. Вказана норма не пов`язує термін щодо початку спливу строку на подання заяви із датою доведення рішення про початок проведення перевірки до особи або можливість продовження такого строку. Неподання заяви відповідно до вимог цього Закону не звільняє таку особу від наслідків, які ним передбачені. Указана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 року № 826/7019/16, а також у постанові від 26.06.2019 року у справі № 826/7417/17. Відтак, посилання ОСОБА_1 на фактичне притягнення її до відповідальності без вини за зайняття нею у минулому певної посади судовою колегією оцінюється критично, оскільки підставою звільнення з посади було визначено неподання особою передбаченої ст. 4 Закону заяви, а не застосування заборон, передбачених Законом. З огляду на указані обставини судовою колегією для вирішення даної справи не застосовується й рішення Європейського суду з прав людини у справі «Полях та інші проти України». Крім того, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що у постанові від 31.01.2019 року у справі № 800/186/17 Велика Палат Верховного Суду підкреслила на тому, що той факт, що Закон України «Про очищення влади» перебуває (з 20.11.2014 року до теперішнього часу) на розгляді у Конституційному Суді України на предмет визнання його положень неконституційними, не може бути використаний при розгляді цієї справи для самостійної оцінки судом вказаних положень на предмет можливості їх застосування в силу того, наскільки ці правові норми відповідають Основному Закону, адже таку оцінку можна надати лише після постановлення Конституційним Судом України відповідного рішення. Щодо твердження Апелянта про звільнення його з посади всупереч положень ст. 184 КЗпП України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади». Пунктом 8 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державна служба припиняється у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади». Згідно ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Тобто, ст. 184 КЗпП України передбачено заборону звільнення з роботи жінки, яка має дитину віком до трьох років. виключно з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Водночас, зі змісту ст. 36 КЗпП України випливає, що звільнення з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (п. 7-2), не охоплюється поняттям «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41)» (п. 4), а відтак застереження, встановлені ст. 184 КЗпП України, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані. Крім того, судовою колегією враховується, що у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 820/4794/15 зазначено, що у разі припинення державної служби з підстав визначених Законом України «Про очищення влади», службово-трудові відносини з державним службовцем припиняються і таке рішення ґрунтується на юридичних фактах, підтверджених відповідними матеріалами, а отже не потребує здійснення такого звільнення за встановленими Кодексом законів про працю України правилами і гарантіями. Враховуючи вищенаведене, вбачається, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність законодавчої заборони звільняти особу за пунктом 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України в період її тимчасової непрацездатності є безпідставним. Посилання Апелянта на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Полях та інші проти України», в якому, за його твердженням, вказано на неможливість звільнення особи на підставі Закону України «Про очищення влади» виключно через неподання нею заяви про згоду на проходження перевірки, судова колегія вважає помилковим з огляду на те, що у згаданому рішенні Європейського суду підкреслено, що незначна затримка у поданні такої заяви не може бути підставою для звільнення особи. Разом з тим, як було встановлено раніше, ОСОБА_1 такої заяви взагалі не було подано. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді О.В. Епель О.І. Шурко Повний текст постанови складено та підписано « 22» липня 2020 року.