Постанова 4824 № 360/511/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/8940/2020 справа №360/511/15-ц ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 14 травня 2020 року, постановлену під головуванням судді Унятницького Д.Є. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,- встановив: В березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , уточненим в ході розгляду справи, у якому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідачу просить виділити йому домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; земельні ділянки із кадастровими номерами 3221055100:04:003:0135, 3221055100:01:015:0015, 3221055100:01:015:0016, 32210855500:07:001:0197, земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_5 . Окрім того, просить поділити борги подружжя, визнавши за ОСОБА_4 борг в сумі 114840,59 доларів США. ОСОБА_4 пред`явлено зустрічний позов, уточнений в ході розгляду справи, у якому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 3221085500:07:001:0197 За ОСОБА_3 просить визнати право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Окрім того, просить стягнути компенсацію різниці у частках в розмірі 10982 грн. В травні 2020 року представник ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; земельні ділянки із кадастровими номерами 3221055100:04:003:0135, 3221055100:04:003:0136; заборонити всім особам, що мають право виконувати функції реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вчиняти будь-які дії, що стосуються зміни відомостей про право власності на зазначене майно, право власності на яке зареєстровано за нею. Необхідність у забезпеченні позову обґрунтовує тим, що в квітні 2020 року отримано вимогу ТОВ "ФК "Гефест", у якій повідомляється, що останнє набуло статус кредитора ОСОБА_3 за кредитним договором №014/2564/81/54644 від 19 квітня 2007 року та статус іпотекодержателя за договором іпотеки від 19 квітня 2007 року. За вказаним кредитним договором у зв`язку із його невиконанням рішенням суду стягнуто заборгованість в розмірі 229681,17 доларів США. Предметом іпотеки є вказане домоволодіння та земельні ділянки. Вказує, що кошти призначались не на потреби сім`ї і у разі невиконання ОСОБА_3 боргових зобов`язань кредитор може звернути стягнення на майно у позасудовому порядку, що унеможливить виконання рішення суду у цій справі. Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 14 травня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене майно передане в іпотеку з метою забезпечення дійсних боргових зобов`язань, які є обов`язковими. Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити. В апеляційній скарзі посилається на те, що суд не взяв до уваги про перебування в іпотеці майна, на яке просить накласти арешт, і той факт, що не виконання боржником своїх зобов`язань може привести до ускладнення або неможливості виконання рішення у цій справі. Далі посилається на предмет первісного та зустрічного позовів, викладені у заяві про забезпечення позову обставини щодо отриманого кредиту і вказує, що забезпечення позову не призведе до порушень будь-чиїх прав. В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали. Представник третьої особи ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" Остащенко О.М. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Як роз`яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Правова природа арешту майна, вчиненого у зв`язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим. Значення первісного і зустрічного позовів в одному судовому провадженні полягає у тому, що вони виникають з одних правовідносин і коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Із змісту позовних вимог сторін убачається, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 розташоване на земельній ділянці із кадастровим номером 3221055100:04:003:0135, земельна ділянка із кадастровим номером 3221055100:04:003:0136 розташована за цією ж адресою. Земельні ділянки передані в іпотеку з метою забезпечення виконання боргових зобов`язань. Відповідно до заявлених вимог за первісним і зустрічним позовами, між сторонами не виникає перехресних вимог щодо цього майна, тобто жодна із сторін не претендує на це майно. Вимоги побудовані іншим чином: кожна із сторін просить виділити домоволодіння іншому. Отже, з огляду на такі вимоги, забезпечення позову не може призвести до захисту інтересів ОСОБА_1 на зазначене майно, а накладення на нього арешту суперечить інституту забезпечення позову з огляду на наступне. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник по суті просить забезпечити інші правовідносини у спосіб обмеження можливості реалізувати кредитором свої права, тобто вказує на обставини, які не є предметом цього спору. Обставини, на які посилається заявник в обґрунтування необхідності забезпечення позову не відповідають меті забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, відповідно таке забезпечення не може порушувати принцип обов`язковості договірних зобов`язань та права кредитора. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом неповно з`ясовані обставини справи, відхиляються колегією суддів, оскільки в ухвалі суду викладено підстави та предмет позову, доводи заявника про необхідність забезпечення позову та судом наведено мотиви для відмови в цьому, що кореспондуються із вказаними заявником обставинами в обґрунтування забезпечення позову. Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не установлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 14 травня 2020 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 21 липня 2020 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова