Постанова 4801 № 127/1077/20

Справа № 127/1077/20 Провадження № 22-ц/801/1342/2020 Категорія: 30 Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 рокуСправа № 127/1077/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Марчук В.С., Матківської М.В., за участю секретаря судового засідання Богацької О.М., за участю сторін: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/1077/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору недійсним та витребування майна із чужого володіння, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2020 року про закриття провадження, яка постановлена суддею Воробйовим В.В. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, о 13 год 36 хв, повний текст складено 17 червня 2020 року, в с т а н о в и в: В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору недійсним та витребування майна із чужого володіння. Просила суд: 1). визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупцем) від 01 вересня 2009 року (реєстраційний номер 3598822); 2). Витребувати квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 та повернути ОСОБА_1 Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2020 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору недійсним та витребування майна із чужого володіння, в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) від 01 вересня 2009 року (реєстраційний номер 3598822). В іншій частині вимог клопотання про закриття провадження - залишено без задоволення. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Висновки суду першої інстанції зроблені без урахування всіх обставин справи, та з порушенням норм процесуального права. Закриваючи провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) від 01 вересня 2009 року (реєстраційний номер 3598822), суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки позивач вже зверталась до суду з позовом до ОСОБА_3 з тотожними позовними вимогами та з тих самих підстав і рішенням суду, яке набрало законної сили, у їх задоволенні було відмовлено. В частині позовних вимог пред`явлених позивачем до ОСОБА_4 про витребування у нього квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції, клопотання про закриття провадження в цій частині залишив без задоволення, оскільки суду не було надано та судом не встановлено доказів звернення позивача з позовом до відповідача ОСОБА_4 із такими самими позовними вимогами та з тих самих підстав, а також щодо наявності рішення суду, яке набрало законної сили з вирішення такого спору між цими сторонами. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №759/1900/18. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 вересня 2011 року (справа №2-1347/11), відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 01 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.48 - 51), яке набрало законної сили відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2012 року, яким рішення суду першої інстанції в цій частині було залишено без змін. Відмову у позові у справі №2-1347/11, суд мотивував тим, що позивачем не було доведено суду наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману. Повторно звернувшись із аналогічними позовними вимоги у цій справі, позивач обґрунтовувала підстави позову тим, що як встановлено у вироку Вінницького міського суду від 31 травня 2019 року (справа №127/6935/16-к), ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він навесні 2009 року, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , з корисливих мотивів, зловживаючи довірою, запевнив потерпілу у добросовісності своїх намірів і, перебуваючи за адресою проживання останньої в квартирі АДРЕСА_1 , переконав її укласти договір застави на належну їй на праві приватної власності квартиру (свідоцтво на право власності на житло від 27 січня 2000 року) з метою отримання грошей та подальшого їх внесення для розвитку бізнесу, спільного з онуком ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , якого буде включено до числа керівників приватного підприємства «САНТА-МАРІЯ». Після того, як ОСОБА_1 , будучи введена в оману ОСОБА_5 , надала останньому згоду на вчинення таких дій, останній домовився зі своїм знайомим ОСОБА_7 про зустріч в офісному приміщенні приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Парфьонова І.В., розташованому на АДРЕСА_2 та привіз туди на невстановленому слідством автомобілі ОСОБА_1 і ОСОБА_6 Надалі, перебуваючи в цьому офісі, 1 вересня 2009 року в неустановлений час ОСОБА_1 , будучи введена в оману ОСОБА_5 , уклала договір купівлі-продажу від 01 вересня 2009 року на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_3 . Вінницький апеляційний суд вироком від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а апеляційні скарги потерпілої та прокурора задовольнив частково. Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 в частині застосування положень ст. 75 КК скасував і постановив новий вирок, яким призначив обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін (а.с.93 - 100). Закриваючи провадження у цій справі, суд не звернув уваги на відмінність складових позову та зміну його підстав, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про тотожність позовів та існування судового рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Таким чином, у відповідності до ч.1 ст.379 ЦПК України, є підстави для скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2020 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки порушено норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст.ст.257, 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2020 року про закриття провадження скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 22 липня 2020 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Марчук В.С. Матківська М.В.