Постанова 4821 № 362/4518/15-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 року м. Черкаси Справа № 362/4518/15-ц Провадження № 22-ц/821/1090/20 категорія: на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Василенко Л .І. суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В. секретаря: Анкудінова О. І. учасники справи: скаржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради, служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації, Васильківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 27 січня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради, служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації на дії державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, у складі: головуючого судді Яценко Г. М. в с т а н о в и в : 26 червня 2019 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_3 , звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області. Вимоги скарги мотивовані тим, що рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2017 року, яке набрало законної сили 06 червня 2018 року, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково та встановлено ОСОБА_2 часи спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної другої та четвертої суботи та неділі місяців з 10 до 17 години, а в літній період до одного місяця за домовленістю батьків. На підставі виконавчого листа № 362/4518/15, виданого Лисянським районним судом Черкаської області від 16 січня 2019 року, постановою старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області від 25 січня 2019 року було відкрито виконавче провадження № 58187818. Постановою Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 25 березня 2019 року для участі у проведенні виконавчих дій було залучено представників служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради. Постановою державного виконавця Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області було визначено місце побачення ОСОБА_2 з дитиною за адресою реєстрації скаржника та дитини: АДРЕСА_1 . Одночасно, заступником начальника Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області було винесено постанову про відкладення виконавчих дій до 31 березня 2019 року, у зв`язку з тим, що до вказаної дати, дитина із ОСОБА_1 мала проживати за кордоном на підставі рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2017 року. До закінчення терміну перебування малолітньої ОСОБА_5 за кордоном ОСОБА_2 надав нотаріальну завірену заяву-згоду на тимчасовий виїзд за кордон до Словацької Республіки своїй малолітній дочці у період з 31 березня 2019 року по 31 березня 2021 року у супроводі ОСОБА_1 або ОСОБА_6 чи ОСОБА_7 . У зв`язку з цим, 08 квітня 2019 року службою у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради було направлено лист до Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області з проханням не провадити будь-яких виконавчих дій за вказаним виконавчим провадженням у зв`язку з їх недоцільністю. 12 квітня 2019 року ОСОБА_1 , через свого представника, звернулася до Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області з заявою про відкладення проведення виконавчих дій, що призначені на 13 квітня 2019 року та 14 квітня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , а також визначення зустрічей стягувача ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_4 у визначені виконавчим документом дні та години за місцем проживання боржника та дитини за адресою: АДРЕСА_2 , про що винести відповідну постанову. Виконавчим документом, що перебуває на виконанні у Васильківському МВ ДВС ГТУЮ у Київській області суд не визначив конкретного місця побачень ОСОБА_2 з донькою, а визначив лише конкретні дні та години побачень. Станом на момент розгляду справи у суді, ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_4 офіційно проживають у Словацькій Республіці у місті Братислава, що стверджується дозволами на її проживання та дитини терміном до 31 березня 2021 року . Оскільки виконавчим документом не було визначено місця побачень ОСОБА_2 з дитиною, а після відкриття виконавчого провадження змінилися істотні обставини - місце проживання дитини та ОСОБА_1 , то остання повідомила про це державного виконавця. ОСОБА_2 вказана обставина відома і проти зміни місця проживання ОСОБА_1 та дитини він не мав будь-яких заперечень, що підтверджується заявою від 21 березня 2019 року, якою він надав дозвіл ОСОБА_1 на тимчасовий виїзд за кордон до Словацької Республіки, інших країн учасниць Шенгенської угоди та країн Європейського Союзу, у період з 31 березня 2019 року по 31 березня 2021 року малолітньої ОСОБА_4 . Так як ОСОБА_1 проживає з дитиною у Словацькій Республіці, вона повідомила державного виконавця, що не зможе з`явитися у призначений час з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 , для організації побачення. ОСОБА_1 пропонувала зустріч дитини у визначені виконавчим документам дні та години за місцем проживання її та доньки безпосередньо, а саме за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, послалася на те, що, якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклику час до державного виконавця та письмово повідомила державного виконавця про зручні для неї час та місце проведення побачення ОСОБА_2 з дитиною, державний виконавець визначає час та місце такого побачення без урахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження. Васильківським МВ ДВС ГТУЮ у Київській області вказана заява представника ОСОБА_1 була отримана 12 квітня 2019 року, що підтверджується вхідним штампом на заяві, однак державним виконавцем вона вчасно розглянута не була, відповідно не були вирішені поставлені у ній питання. Попри вказане, на адресу ОСОБА_1 Васильківським МВ ДВС ГТУЮ у Київській області 24 квітня 2019 року було направлено повідомлення про необхідність 27 квітня 2019 бути присутньою за адресою: АДРЕСА_1 , для організації побачення ОСОБА_2 з дитиною (штемпель на конверті про відправку листа 27 квітня 2019 року). Згодом ОСОБА_1 випадково стало відомо, що 06 квітня 2019 року її було внесено до Єдиного реєстру боржників. 12 червня 2019 року ОСОБА_1 отримала постанову від 14 травня 2019 року про накладення на неї штрафу у розмірі 1 700 грн, за невиконання рішення суду. 14 червня 2019 року Васильківським МВДВС ГТУЮ у Київській області Зоріній О. Л. надано відповідь на заяву, з якої вбачається, що визначити зустріч ОСОБА_2 з дитиною у визначені виконавцем документом дні та години за місцем проживання ОСОБА_1 та дитини та передати виконавче провадження не визначено нормативно-правовими актами України. ОСОБА_1 вважає, що Васильківським МВДВС ГТУЮ у Київській області протиправно відмовлено у задоволенні клопотання щодо зміни місця побачення ОСОБА_2 з дитиною, адже її клопотання ґрунтується на положеннях Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 лютого 2012 року № 512/5. Окрім того, ОСОБА_1 вважає, що постанова про накладення на неї штрафу за невиконання рішення суду є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, адже вона в жодний спосіб не ухиляється від виконання рішення суду. Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 лютого 2012 року № 512/5 передбачає можливість встановити чи змінити місце побачення з дитиною того з батьків, що проживає окремо від дитини. ОСОБА_2 , надаючи добровільно дочці дозвіл на тимчасове проживання у Словацькій Республіці терміном на два роки, розумів, що кожні два тижні дитина не матиме змоги приїздити до України на побачення з ним. При цьому, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що впродовж терміну проживання дитини в Україні ОСОБА_2 в жодний із способів не бажав зустрічатися з дитиною. Враховуючи вищенаведене, заявниця просила: визнати протиправною відмову Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області визнати місцем зустрічей ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_4 за місцем проживання боржника та дитини за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язати Васильківський МВ ДВС ГТУЮ у Київській області винести постанову про визначення місця побачення ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_4 , за місцем проживання боржника та дитини за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати протиправною та скасувати постанову Васильківського МВДВС ГТУЮ у Київській області від 14 травня 2019 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у сумі 1 700 грн; зобов`язати Васильківський МВ ДВС ГТУЮ у Київській області виключити з Єдиного реєстру боржників інформацію про ОСОБА_1 , як боржника, та скасувати всі інші заходи щодо виконання рішення суду. Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 27 січня 2020 року скаргу задоволено частково. Визнано протиправною відмову Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області визнати місцем зустрічей ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_4 за місцем проживання боржника та дитини за адресою: АДРЕСА_2 . У решті заявлених вимог відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки державним виконавцем до суду, не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що визначаючи місце побачення стягувача з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 , нею було враховано інтереси самої дитини, водночас під час судового засідання не знайшли підтвердження і учасниками справи не доведено, що з урахуванням того, що дитина проживає за кордоном, її побачення саме за адресою: АДРЕСА_1 буде відповідати інтересам самої дитини, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника в частині визнання протиправною відмови Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області визнати місцем зустрічей ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_4 за місцем проживання боржника та дитини за адресою: АДРЕСА_2 , підлягають задоволенню. В частині визнання протиправною та скасування постанови Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 14 травня 2019 року про накладення штрафу та зобов`язання Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області виключити скаржника з Єдиного реєстру боржників не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд відмовив у задоволення зазначених вимог. В частині вимог, щодо зобов`язання винести постанову про визначення місця побачення ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_4 , за місцем проживання боржника та дитини за адресою: АДРЕСА_2 суд відмовив не мотивуючи підстав. При цьому, в якості правової норми, якою керувався суд постановляючи оскаржувану ухвалу, він послався на ст. 249 ЦПК України, яка у свою чергу регламентує зауваження щодо технічного запису судового засідання. Не погоджуючись із приведеною ухвалою суду та висновками зробленими у ній, Васильківський МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив її скасувати в частині визнання протиправною відмови Відділу визначити місцем зустрічей ОСОБА_2 з дитиною за місцем проживання боржника та дитини за адресою: АДРЕСА_2 , та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем у ході примусового виконання, відкритого 25 січня 2019 року на підставі виконавчого листа № 362/4518/15 від 16 січня 2019 року, виданого Лисянським районним судом Черкаської області, виконавчого провадження про встановлення ОСОБА_2 часів спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної другої та четвертої суботи та неділі місяця з 10 до 17 години, а в літній період строком до одного місяця за домовленістю батьків, проводилися всі виконавчі дії та виносилися відповідні постанови, в тому числі про накладення штрафу у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, 08 лютого 2019 року на адресу відділу ДВС було подано заяву представником боржника ОСОБА_1 у якій повідомлялося та пропонувалося місце побачення за адресою реєстрації боржника: АДРЕСА_1 . Водночас, ОСОБА_2 подаючи заяву про відкриття виконавчого провадження за місцем реєстрації боржника - ОСОБА_1 у виконавчому документі та заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження не вказував, що ОСОБА_1 проживає за межами України. Виходячи з викладеного вище, державним виконавцем враховано позицію сторони боржника, відносно визначення місця побачення стягувача з дитиною. Скориставшись правом на подачу відзиву, представник заявниці ОСОБА_3 заперечила проти доводів апеляційної скарги підтримала подану ОСОБА_1 скаргу та викладені в ній вимоги, при цьому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, що є предметом даного оскарження. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Матеріалами справи встановлено, що рішенням Лисянського районного суду Черкаської області № 362/4518/15-ц від 12 вересня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково та встановлено ОСОБА_2 часи спілкування з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кожної другої та четвертої суботи та неділі місяців з 10 до 17 години, а в літній період до одного місяця за домовленістю батьків. Рішення суду набрало законної сили 06 червня 2018 року. На підставі вказаного судового рішення Лисянським районним судом Черкаської області 16 січня 2019 року видано виконавчий лист № 362/4518/15 про встановлення ОСОБА_2 часів спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кожної другої та четвертої суботи та неділі місяця з 10 до 17 години, а в літній період до одного місяця за домовленістю батьків (т. 2 а. с. 9). Приведений виконавчий лист, на підставі заяви ОСОБА_2 від 16 січня 2019 року, був скерований до Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області, а постановою старшого державного виконавця Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Кияницею Л. С. 25 січня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58187818 з його примусового виконання (т. 2 а. с. 8, 9, 11). При виборі місця пред`явлення виконавчого листа до виконання - Васильківського МВ ДВС ГТУЮ Зоріним С. С. було враховано місце реєстрації боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та проживання малолітньої доньки за місцем реєстрації матері. 08 лютого 2019 року на адресу Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області подано заяву представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в якій запропоновано місце побачень ОСОБА_2 з його неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 24). Постановою заступника начальника Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області ВП № 58187818 від 25 березня 2019 року визначено місце побачення ОСОБА_2 з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 15-16). Постановою заступника начальника Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області ВП № 58187818 від 25 березня 2019 року залучено представника Органу опіки та піклування 13 квітня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 18 - 19). Крім того, 25 березня 2019 року заступником начальника Васильківського МВДВС ГТУЮ у Київській області було винесено постанову про відкладення виконавчих дій по виконавчому листу № 362/4518/15 від 16 січня 2019 року ВП № 58187818 до 31 березня 2019 року, у зв`язку з тим, що до вказаної дати, дитина із ОСОБА_1 мала проживати за кордоном на підставі рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2017 року ( т. 2 а. с. 22-23). Заявою від 29 березня 2019 року з додатками, скерованою представником ОСОБА_1 - ОСОБА_6 до Васильківського МВДВС ГУЮ в Київській області повідомлено про те, що ОСОБА_2 надав нотаріально завірену заяву-згоду на тимчасовий виїзд за кордон до Словацької Республіки своїй малолітній дочці ОСОБА_4 у період з 31 березня 2019 року по 31 березня 2021 року у супроводі ОСОБА_1 , або у супроводі ОСОБА_7 або ОСОБА_6 , що підтверджується заявою № 663 від 21 березня 2019 року засвідченої приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області (т. 2 а. с. 25, 26). 08 квітня 2019 року службою у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради було направлено лист до Васильківського МВДВС ГТУЮ у Київській області з проханням не провадити будь-яких виконавчих дій за виконавчим провадженням ВП № 58187818 у зв`язку з їх недоцільністю, оскільки ОСОБА_4 разом із матір`ю проживає за межами України в Словаччині (т. 2 а. с. 27). З листа від 12 квітня 2019 року (вх. від 15.04.2019 № 3387) вбачається, що ОСОБА_1 через свого представника звернулася до Васильківського МВДВС ГТУЮ у Київській області з заявою про відкладення проведення виконавчих дій, що призначені на 13 квітня 2019 року та 14 квітня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , а також визначення зустрічей стягувача ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_4 у визначені виконавчим документом дні та години за місцем проживання боржника та дитини за адресою: АДРЕСА_2 , про що винести відповідну постанову (т. 1 а.с. 20-21, т. 2 а. с. 32-33). Відповідно до актів державного виконавця Васильківського МВ ДВС ГТУЮ в Київській області від: 13 квітня 2019 року зустріч ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 не відбулася у зв`язку з її перебуванням за кордоном за місцем роботи та проживання матері ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 35); ІНФОРМАЦІЯ_4 - стягувач ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_4 на зустріч не з`явилися, остання з підстав перебування за кордоном за місцем роботи та проживання матері ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 42); 11 травня 2019 року - зустріч ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 не відбулася (т. 2 а. с. 45); 28 липня 2019 року - стягувач ОСОБА_2 на зустріч не з`явився (т. 2 а. с. 60 ); 02 серпня 2019 року - стягувач ОСОБА_2 на зустріч не з`явився ( т. 2 а. с. 62); 10 серпня 2019 року - зустріч ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 відбулася (т. 2 а. с. 65) Крім того, 14 травня 2019 року постановою заступника начальника Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Кияницею Л. С. було накладено штраф на ОСОБА_1 за невиконання рішення Лисянського районного суду Черкаської області № 362/4518/15 від 12 вересня 2017 року та зобов`язано її виконати рішення протягом десяти робочих днів (т. 2 а. с. 53-54). 14 червня 2019 року Васильківським МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Зоріній О. Л. надано відповідь на заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шумило Н. М., з якої вбачається, що визначити зустріч ОСОБА_2 з дитиною у визначені виконавцем документом дні та години за місцем проживання ОСОБА_1 та дитини та передати виконавче провадження про встановлення часів спілкування з малолітньою дитиною за кордон не визначено нормативно-правовими актами України (т. 2 а.с. 55). Вказана, на думку скаржниці, протиправна відмова органів примусового виконання рішень визначити місце зустрічей ОСОБА_2 та їхньої спільної доньки ОСОБА_4 при виконанні, звернутого до примусового виконання виконавчого листа, щодо встановлення часів спілкування з малолітньою дитиною, а також накладення штрафу, вмотивованого невиконанням рішення у встановлений строк та внесення відомостей щодо неї до Єдиного реєстру боржників, послугували підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із скаргою. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вмотивованими доводи апеляційної скарги, щодо необґрунтованості оскаржуваного судового рішення в частині задоволення вимог скарги, про визнання протиправною відмову Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області визнати місцем зустрічей ОСОБА_2 з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 за місцем проживання боржника та дитини за адресою АДРЕСА_2 , виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги сторони виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльністю державного виконавця суд постановляє ухвалу. Вимоги ст. 19 Конституції України зобов`язують органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. У відповідності до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для виконання для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (ст. 17 вказаного Закону). Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює обов`язки і права виконавців. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ч. 5 вказаної статті під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Стаття 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Тобто, стягувачу належить право вибору саме місця відкриття. Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Таким чином, враховуючи надходження 24 січня 2019 року на адресу Васильківського МВ ДВС ГТУЮ заяви ОСОБА_2 про примусове виконання рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 16 січня 2019 року, на підставі виконавчого листа, про встановлення побачення з дитиною, пред`явленого за місцем реєстрації боржника - ОСОБА_1 , 25 січня 2019 року була винесена постанова про відкриття вище приведеного виконавчого провадження. Як у виконавчому документі, так і в заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження, не вказано, що ОСОБА_1 проживає за межами України. Статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням (ч. 1 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»). У постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку визначеному рішенням. За змістом ч. 5 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до ч. 6 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року та зареєстрована у МЮУ 02 квітня 2012 року за № 489/20802, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню. Пунктом 5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, встановлено, що якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною. Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною. Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження. Відповідно до п. 6 вказаного розділу Інструкції, при виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування. Що і було зроблено в процесі виконання вказаного виконавчого документа. Пунктом 7 приведеного розділу Інструкції передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем (п. 8 розділ ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень. Відповідно до п. 9 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені ч. 3 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені ч. 4 ст. 64-1 вище приведеного Закону. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному ч. 4 ст. 64 -1 вище приведеного закону. Матеріали справи містять заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 датовану 08 лютого 2019 року, у вказаному виконавчому провадженні, в якій запропоновано визначити місце побачення ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана адреса відповідає місцю реєстрації ОСОБА_1 . Враховуючи позицію сторони боржника ОСОБА_1 відносно визначення місця побачення стягувача з дитиноюпостановою заступника начальника Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області ВП № 58187818 від 25 березня 2019 року визначено місце побачення ОСОБА_2 з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, висновок місцевого суду про те, що державним виконавцем визначаючи місце побачення стягувача з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 , не було враховано інтереси самої дитини, мати якої, через свого представника запропонувала визначити місце побачень за місцем її реєстрації на тереторії держави, де здійснюється виконання приведеного судового рішення, не відповідає дійсності. Водночас, з урахуванням того, що на підставі рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2017 року неповнолітня ОСОБА_4 до 31 березня 2019 року мала проживати за кордоном разом з матір`ю, 25 березня 2019 року заступником начальника Васильківського МВДВС ГТУЮ у Київській області було винесено постанову про відкладення виконавчих дій по виконавчому листу № 362/4518/15 від 16 січня 2019 року ВП № 58187818 до 31 березня 2019 року. Термін перебування малолітньої ОСОБА_4 за межами України було продовжено до закінчення терміну, що надавався згідно вище приведеним судовим рішення шляхом надання нотаріально завіреної заяви-згоди ОСОБА_2 на тимчасовий виїзд за кордон до Словацької Республіки своїй малолітній дочці у період з 31 березня 2019 року по 31 березня 2021 року у супроводі ОСОБА_1 або ОСОБА_6 у супроводі ОСОБА_7 . Таким чином, як наявні в матеріалах виконавчого провадження дані, що частково продубльовані копіями процесуальних документів, які містить вказана судова справа, так і матеріали самої справи не містять даних про фактичне виконання приведеного виконавчого провадження, тобто перебування виконавчого листа про встановлення ОСОБА_2 часів спілкування з малолітньою ОСОБА_4 на примусовому виконанні, триває. Крім того, більшість актів державного виконавця, наявних в матеріалах справи та досліджених судом, про що зазначалося в описовій частині даного судового рішення, свідчать про його невиконання боржником та часткове ухиленні стягувача у забезпеченні його виконання, оскільки неявка ОСОБА_2 на місце виконання, що мала місце у декількох випадках, в процесі примусового виконання, не може розцінюватися як сприяння виконанню судового рішення в якому він є стягувачем. Однак, колегія суддів даний факт лише констатує і не вдається до його аналізу, оскільки предметом вказаної скарги є обставини обумовлені відмовою державного виконавця визначити місце зустрічей ОСОБА_2 з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 за межами території України, та накладення штрафу на боржницю з підстав невиконання судового рішення з внесенням відомостей щодо останньої до Єдиного реєстру боржників. При цьому, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій на території України. Державний виконавець, що має місце в даному випадку, проводить виконавчі дії щодо виконання відповідного рішення на території, на яку поширюються його функції. У разі необхідності проведення перевірки відповідної інформації, на території на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки відповідному органу державної виконавчої служби України. Приведені норми регламентовані, зокрема п. п. 1, 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно. Щодо виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, то на боржника у даному провадженні покладено обов`язок забезпечення побачень стягувача з дитиною. Особливістю виконання вказаного виконавчого провадження, на момент подання скарги боржницею ОСОБА_1 є те, що як вона особисто, так і їх зі стягувачем спільна неповнолітня донька, побачення з якою вона повинна забезпечити стягувачу ОСОБА_2 , перебувають за межами України, при цьому нотаріально посвідчену згоду на тимчасовий виїзд дитини до Словацької республіки в період з 31 березня 2019 року по 31 березня 2021 року було надано безпосередньо стягувачем ОСОБА_2 . Визнаючи протиправною відмову органу примусового виконання визнати місцем зустрічей стягувача та його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 місце її проживання з мамою за межами України, суд виходив з інтересів дитини, не аргументувавши при цьому яким саме чином органам примусового виконання рішень України здійснювати виконання на межами України судового рішення у вказаній категорії справ, а також яким чином безпосередньо державному виконавця, в провадженні якого знаходиться вказане виконавче провадження, здійснювати перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення виходячи з приписів ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, відсутній правовий механізм виконання вказаної категорії виконавчих проваджень за межами території України за встановлених у справі обставин. Однак, колегія суддів наголошує, що сторони виконавчого провадження, враховуючи специфіку проведення виконавчих дій у ньому не позбавлені можливості скористатися засобами примирення, враховуючи при цьому виключно інтереси спільної дитини, та прийняте спільно рішення про її проживання до 31 березня 2021 року за межам держави України. Отже, враховуючи приведені обставини та правові норми, що регулюють виконання судового рішення, щодо визначення місця побачення стягувача з дитиною, а також те, що постановлена ухвала в частині визнання протиправною відмову Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області визначити місцем зустрічей ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_4 за місцем проживання боржника та дитини за адресою: АДРЕСА_2 постановлена за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в приведеній частині та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні приведених вимог скарги. Водночас, щодо вимог скарги в частині зобов`язання Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області винести постанову про визначення місця побачення з дитиною, то вказані вимоги задоволенню не підлягають оскільки вирішити спір шляхом зобов`язання винесення чи не винесення певної постанови є правом чи обов`язком виконавця за наявності, або відсутності підстав для цього. Щодо заявлених вимог скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 14 травня 2019 року про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 та зобов`язання Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області виключити ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, суд першої інстанції мотивувавши підсудність вказаних вимог юрисдикції адміністративного судочинства прийшов до висновку про відмову у їх задоволенні, що є процесуальним порушенням. Згідно із ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Отже, імперативною нормою, а саме ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця, зокрема, щодо накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Відповідно до ч. 2 п. 5 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника за рішенням про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод в побаченні з дитиною вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про накладення штрафу на боржника. Таким чином, внесеня відосостей до Єдиного реєстру боржників у вказаній категорії виконавчого провадження прямо пов`язано з винесенням постанови про накладення штрафу. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про зокрема, накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження №14-639цс18), від 3 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18). Відповідно до вимог ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених ст. ст. 19, 20 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги, зокрема в цій частині. За п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Зважаючи на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, ухвала суду першої інстанції в приведеній частині підлягає скасуванню, провадження у справі в частині відмови у задоволенні вимог заяви про визнання протиправною та скасування постанови Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 14 травня 2019 року про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 та зобов`язання Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області виключити ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, підлягає закриттю. Разом з тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ЦПК колегія суддів роз`яснює заявнику, що розгляд заявлених вимог скарги в частині визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу з послідуючим внесенням відомостей, щодо заявниці до Єдиного реєстру боржників, віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Керуючись ст. ст. 255, 376, 377, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково. Ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 27 січня 2020 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявлених вимог скарги про визнання протиправною відмову Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області визнати місцем зустрічей ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_4 за місцем проживання боржника та дитини за адресою: АДРЕСА_2 , відмовити. Провадження у справі в частині вимог скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 14 травня 2019 року про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 та зобов`язання Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області виключити ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, закрити. Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд заявлених вимог в цій частині відноситься до адміністративної юрисдикції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 21 липня 2020 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко