Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/4425/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/4425/19 пров. № А/857/7609/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Затолочного В.С., Сеника Р.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року, ухвалене суддею Щербаковим В.В. у м. Рівне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі № 460/4425/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 142763 від 22 жовтня 2019 року. У обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає те, що 12.09.2019 року на 503 км. + 300 м. автодороги Київ - Чоп посадовими особи управління Укртрансбезпеки у Львівській області здійснений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, а саме сідлового тягача марки Volvo FM9.300 та напівпричепу марки SCHWARZMULLER SPA-3E. Дані про результати здійснення габаритно-вагового контролю відображені у довідці № 0007807 від 12.09.2019 року та акті № 0018808 від 12.09.2019 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. За результатами габаритно-вагового контролю відповідач встановив перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, у зв`язку з чим прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. Позивачка зазначає, що габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти, які мають бути встановлені у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях. Позивачка вважає, що габаритно-ваговий контроль відповідач здійснив у місці, яке не відповідає вимогам законодавства, на узбіччі автомобільної дороги, яке є нерівним, а асфальтне покриття перебуває під значним нахилом, що привело до отримання неправильних результатів зважування. Тому позивачка зробила висновок про те, що відповідач безпідставно застосував до позивачки штраф. На думку позивачки, належним способом захисту порушеного права є скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Позиція відповідача у справі зводиться до того, що 12.09.2019 року Управління Укртрансбезпеки у Львівській області на автомобільній дорозі Київ-Чоп, 503 км + 300м, провело рейдову перевірку в ході проведення якої здійснив габаритно-ваговий контроль транспортного засобу - сідлового тягача марки Volvo FM9.300 та напівпричепу марки SCHWARZMULLER SPA-3E., який здійснював перевезення деревини для ФОП ОСОБА_1 . За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідач встановив, що загальне навантаження транспортного засобу становить 46,07 т при допустимих 40 т, навантаження на одиничну вісь становить 12,71 т при нормативно допустимому 11 т, навантаження на строєну вісь склало 27,62 т при допустимих 22 т. Відповідач зазначив, що зважування транспортного засобу проводилось приладом призначеним для автоматичного зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. На засіб вимірювальної техніки виданий сертифікат перевірки та декларацію відповідності засобу вимірювальної техніки вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13 січня 2016 року. На підставі вищевикладеного відповідач зазначає, що постанова про застосування штрафу прийнята в порядку, спосіб та межах повноважень відповідного органу, які визначені чинним законодавством України. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила позивачка, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про відмову в задоволенні позову і виходить з мотивів, які аналогічні тим, що наведені у позовній заяві. У апеляційній скарзі позивачка ще раз звертає увагу суду на те, що відповідач провів габаритно-ваговий контроль за допомогою пересувного засобу вимірювальної техніки призначеного для автоматичного зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь у місці, яке не було належно облаштованим, зокрема, за відсутності твердого покриття (асфальтобетонного або цементобетонного) без деформацій дорожнього одягу та рівної поверхні. Ці недоліки призвели до суттєвих неточностей у проведених відповідачем вимірюваннях. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 12 вересня 2019 року Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок від 06.09.2019 року та направлення на перевірку № 009307 від 09.09.2019 року, на автомобільній дорозі Київ-Чоп, 503 км +300 м, провело рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Під час вказаного рейду, відповідач провів габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа марки SCHWARZMULLER SPA-3E, реєстраційний номер НОМЕР_2 . За результатами зважування загальна маса транспортного засобу становила 46,07 т при нормативно допустимих 40,00 т. У зв`язку з цим, відповідач склав довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0007807 від 12.09.2019 року, Акт № 00018808 від 12.09.2019 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. 22.10.2019 року відповідач виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 142763 в сумі 1700 грн. за перевезення вантажу автомобільним транспортом дорогами загального користування понад нормативно встановлену вагу без спеціального дозволу. Крім того, відповідач встановив те, що транспортний засіб марки Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 , а напівпричеп марки SCHWARZMULLER SPA-3E, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 , перевізником є ФОП ОСОБА_1 . Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів вчинення позивачкою порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів дорогами загального користування з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ). Відповідно до частини 14 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Статтею 48 Закону № 2344 встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Згідно з пунктом 16 Порядку № 1567, під час рейдової перевірки можливе, зокрема, здійснення габаритно-вагового контролю. Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879). Відповідно до пункту 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху. Пунктом 16 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 Порядку № 879, документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та вантажу. Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Апеляційний суд встановив те, що 12.09.2019 року на 503 км + 300 м. автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, у місці знаходження пересувного пункту габаритно-вагового контролю, відповідач за допомогою автоматичного приладу для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA, виробництва ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD STI (Туреччина), провів зважування транспортного засобу - вантажного автомобіля марки Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 разом із напівпричепом марки SCHWARZMULLER SPA-3E, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Результати вимірювання показали, що загальне навантаження транспортного засобу становить 46,07 т при допустимих 40 т, навантаження на одиничну вісь становить 12,71 т при нормативно допустимому - 11 т, навантаження на строєну вісь склало 27,62 т при допустимих 22 т. Апеляційний суд встановив те, що автоматичний прилад для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA, виробництва ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD STI (Туреччина) має сертифікат перевірки типу серії НОМЕР_3 виданий ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та декларацію про відповідність № 4 від 06.12.2017 року видану офіційним представником виробника в Україні. У Порядку № 879 міститься визначення понять: стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів; пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками. Пунктом 11 Порядку № 879 визначено, що місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури. На виконання цього положення, наказом Мінінфраструктури від 28.07.2016 року № 255 затвердженого вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування (далі наказ № 255). Відповідно до пункту 3 наказу № 255 пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом ? 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м. Позивачка не заперечує того факту, що відповідач провів зважування транспортного засобу - вантажного автомобіля марки Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 разом із напівпричепом марки SCHWARZMULLER SPA-3E, реєстраційний номер НОМЕР_2 , однак стверджує, що пересувний пункт габаритно-вагового контролю не відповідав вимогам, які до нього ставляться. Це, на думку позивачки, стосується відсутності при зважуванні твердого покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу та рівної поверхні із поздовжнім та поперечним ухилом менше 3 проміле. Апеляційний звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас, відповідно до частини 1 цієї статті КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Проте, апеляційний суд зауважує, що позивачка стверджуючи про те, що пересувний пункт габаритно-вагового контролю не відповідав вимогам, які до нього ставляться, щодо відсутності при зважуванні твердого покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу та рівної поверхні із поздовжнім та поперечним ухилом менше 3 проміле, не надала доказів, які підтверджують ці твердження позивачки. Такими доказами, на думку апеляційного суду, можуть бути матеріали фотофіксації чи відеофіксації дорожнього покриття, на ділянці дороги, на якій відповідач здійснював зважування транспортного засобу, а також документи про результати вимірювання кута нахилу дорожнього покриття. Оскільки твердження позивачки щодо порушення відповідачем правил габаритно-вагового контролю в ході розгляду справи не підтвердилися, то апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року в справі № 460/4425/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді В. С. Затолочний Р. П. Сеник Повний текст постанови складений 22.07.2020 року