Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/3472/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3472/19 пров. № А/857/5036/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Носа С.П., Шевчук С.М. з участю секретаря судового засідання: Ігнатищ Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСМА» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Смокович В.І., час ухвалення судового рішення 15 год 06 хв у м. Луцьку, час складання повного тексту судового рішення 17 березня 2020 року) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСМА» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСМА» (далі ТзОВ «КАСМА», товариство, позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці ДФС (правонаступник Поліська митниця Держмитслужби) про коригування митної вартості товарів UA204000/2019/000633/2 від 10.06.2019. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «КАСМА» подало апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою повністю задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки доводам позивача, які викладені у відзиві на позовну заяву стосовно того, що митницею взагалі не було вказано, які саме ризики спрацювали при декларуванні товару. Відповідачем не було надано жодних документів, які б свідчили про погодження рішення про визнання визначеної декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості з керівником відповідної митниці. Суперечливими є також висновки суду першої інстанції стосовно згоди декларанта з визначеною митницею митною вартістю. Також, судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що митним органом не проводились письмові консультації з декларантом щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Не взято до уваги ту обставину, що оспорюване рішення не містить відомостей про те, який саме показник ціни придбаного товару викликав сумніви у митного органу. Крім того, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення ґрунтується виключно на тому, що ТзОВ «КАСМА» нібито визнало скориговану митним органом митну вартість імпортованого транспортного засобу, шляхом зазначення у графі 43 митної декларації цифри « 6» та нібито не скористалося правом випуску товару, що декларується, у вільний обіг, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України. Проте, судом не було враховано, що декларантом були виконані вимоги Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684 (далі Порядок №651), зокрема, шляхом заповнення графи 45 митної декларації із зазначенням запропонованої митним органом митної вартості. При цьому, у графі 42 митної декларації «ціна товару» вказано вартість імпортованого транспортного засобу згідно з рахунком-фактурою в сумі 6010 Євро. Судом також не взято до уваги, що відповідно до ч.6 ст.307 МК України фінансова гарантія, як забезпечення сплати митних платежів не надається, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 1000 Євро. Помилковими також вважає скаржник висновки суду першої інстанції про наявність у митниці обґрунтованих сумнівів у визначеній митній вартості товару у зв`язку з неподанням декларантом останньої сторінки зовнішньоекономічного контракту, оскільки ТзОВ «КАСМА» є постійним імпортером транспортних засобів і неодноразово подавало митному органу товаросупровідні документи щодо інших імпортованих транспортних засобів, серед яких був зовнішньоекономічний контракт, який є предметом дослідження по даній справі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що 12.09.2018 між ТзОВ «КАСМА» (Покупець) та «ARKA SERVICE UG» (Німеччина) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний Контракт №02/09-18Pu (далі Контракт). Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Контракту, за умовами цього контракту Продавець зобов`язується поставити Покупцю, а Покупець оплатити автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі нові та бувші у використанні, кузова до легкових автомобілів та запчастини до них нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи та напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли та квадро цикли та іншу фототехніку нову та бувшу у використанні, човни, яхти та інші плавзасоби нові та бувші у використанні (далі Товар). У цьому ж пункті Контракту зазначено, що асортимент, кількість та ціни Товару вказуються у інвойсах, що формуються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами цього Контракту. За умовами Контракту, ТзОВ «КАСМА» придбало у компанії «ARKA SERVICE UG» (Німеччина) та імпортувало на комерційних умовах поставки DAP UA Рівне на митну територію України ТЗ. Відповідно до п.2.1 Контракту, поставки здійснюються на комерційних умовах, DAP - Луцьк, Ковель, Рівне, Сарни, Нововолинськ, Дубно на підставі правил Інкотермс 2010 року. Згідно пункту 3.1 статті 3 Контракту, сторони погодили, що ціна та загальна вартість кожної партії Товару вказуються в інвойсах, які складають невід`ємну частину Контракту. Загальна вартість Контракту складає суму всіх інвойсів, підписаних протягом його дії (п.3.2). Розрахунки за поставлений Товар, відповідно до п.4.1 ст.4 Контракту, здійснюються на умовах післяоплати протягом 180 календарних днів з моменту поставки, a також сторонами погоджено, що можлива попередня оплата згідно із інвойсами. З метою декларування товару легкового автомобіля марки «OPEL INSIGNIA», модельний рік випуску - 2014, номер кузова НОМЕР_1 , в митному режимі імпорт на митний пост «Дубно» Рівненської митниці ДФC позивачем було подано митну декларацію №UА204070/2019/009291 від 20.05.2019. До митної декларації було додано, зокрема, рахунок фактуру №KFZ-1905-03, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 D1119782, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №612846194 від 15.01.2014, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №02/09-18 Pu від 12.09.2018 та копію митної декларації країни відправлення. 10.06.2019 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA204000/2019/000633/2, в якому вказано, що митна вартість ТЗ не може бути визнана за ціною договору у зв`язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, зокрема, до митного оформлення заявлено колісний транспортний засіб, згідно митної декларації №UA204070/2019/009291 за рівнем митної вартості 6010 Євро, відповідно до поданої фактури №KFZ-1905-03 від 09.05.2019, у графі 44 поданої митної декларації заявлено Контракт, який фактично подано не у повному обсязі, зокрема, остання його частина з реквізитами щодо юридичних відомостей, печаток та підписів сторін, які уклали угоду. Поданий рахунок №KFZ-1905-03 від 09.05.2019 містить відомості щодо комерційних умов поставки DAP (UA) Рівне, однак заявлено до графи 20 поданої MД комерційні умови поставки DAP (UA) Дубно. У поданому рахунку №KFZ-1905-03 від 09.05.2019 відсутні умови щодо оплати по даній партії товару. Подана до митного оформлення копія експортної митної декларації країни відправлення №19DE215206239678Е2 від 16.05.2019 не містить комерційних умов поставки та відомостей щодо вартості транспортного засобу, а відтак не може бути використана для підтвердження заявленої вартості. Крім того, у поданому рахунку №KFZ-1905-03 від 09.05.2019 відсутні умови щодо оплаті по даній партії товару. Поданий до митного оформлення сертифікат з перевезення EUR.1 від 16.05.2019 №D1119782, відповідно до якого заявлено преференційний режим (із зазначенням у графі 35 митної декларації коду преференції 410), містить посилання на рахунок 1905-03, однак до митного оформлення надано рахунок №KFZ-1905-03 від 09.05.2019. З урахуванням положень ст.31 МК України, наказу Міністерства фінансів України №684 від 31.07.2015 «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю», наказу ДФС України №689 від 11.09.2015 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», митний орган дійшов висновку, що вартість імпортованого транспортного засобу становить 7700 Євро, що перевищує заявлену митну вартість транспортного засобу. У зав`язку з цим, відповідач вказав, що заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, а саме : касових або товарних чеків, ярликів, інших документів роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо імпортованого транспортного засобу, виписки з бухгалтерської документації продавця стосовно формування вартості транспортного засобу на заявлених комерційних умовах поставки, висновку експерта авто-товарознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, з врахуванням його технічного стану, терміну експлуатації, комплектації, пробігу (сервісна книжка з відмітками, результати досліджень НДЕКЦ тощо), банківських платіжних документів, що стосуються оплати за товар. Позивач митне оформлення товару провів за митною декларацією №UA204070/2019/010951 від 18.06.2019 без застосування положень ч.7 ст.55 МК України, тобто без надання фінансової гарантії у вигляді грошової застави, за 6 (резервним) методом визначення митної вартості. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що дослідження відомостей із відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення спору, зокрема, для висновку про те, погодився чи ні декларант із скоригованою митним органом митною вартістю, що в свою чергу, має значення для висновку про наявність чи відсутність правового спору. Проаналізувавши зміст митної декларації, суд першої інстанції вказав, що декларант самостійно обрав резервний метод визначення митної вартості під час її повторної подачі, а також не забезпечив заповненням відповідних граф декларації сплату митних платежів шляхом застосування гарантій відповідно до розділу Х МК України. Крім того, позивач (уповноважена особа) не скористався правом подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, що декларується, відповідно до ст.55 цього Кодексу. Суд першої інстанції критично оцінив доводи позивача щодо відсутності обов`язку у товариства подавати у повному обсязі контракт, зокрема, останню сторінку, а також поданий позивачем акт звірки розрахунків станом на 31.12.2019 на підтвердження оплати за транспортний засіб. Суд також не погодився з доводами представника позивача щодо неможливості у даному випадку застосування гарантійних платежів, оскільки МК України не містить відповідних обмежень. Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 МК України визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відповідно до п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. За змістом ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст.257 МК України). Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1, 2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України). Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України). Згідно ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. За правилами ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Як встановлено ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. Відповідно до ч.4 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі : невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити : обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються : у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч.2 ст.54 МК України). Системний аналіз вказаних вище положень митного законодавства дає підстави дійти висновку про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у подібних спорах, що викладена у постанові від 10.10.2019 по справі №803/776/17. Згідно ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. За змістом частини другої цієї статті, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України). Згідно ч.5 ст.57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України). За змістом ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо : 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що : а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. У ч.2 ст.58 МК України вказано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. За змістом ч.1, 2, 4 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Нормами ст.368 МК України встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу. Як зазначалось вище, з метою декларування товару в митному режимі імпорт на митний пост «Дубно» Рівненської митниці ДФC позивачем було подано митну декларацію №UА204070/2019/009291 від 20.05.2019, до якої додано рахунок фактуру №KFZ-1905-03, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 D1119782, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №612846194 від 15.01.2014, експортна декларація зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №02/09-18 Pu від 12.09.2018 та копію експортної декларації MRN 19DE215206329678E2. Умовами Контракту сторони погодили, що ціна та загальна вартість товару вказуються в інвойсах, які складають невід`ємну його частину, тобто Контракт відсилає до конкретних документів, які містять відомості стосовно вартості товарів і не містить конкретної ціни товару, оскільки за його умовами поставлялось невизначена кількість товару. Контрактом сторони погодили також умови розрахунків, п.4.1 якого передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах післяоплати протягом 180 календарних днів з моменту поставки. До митного оформлення декларантом позивача було подано рахунок-фактуру (інвойс) №KFZ-1905-03 від 09.05.2019, в якому відображена вартість транспортного засобу, яка заявлена до оформлення, проведення розрахунків, відповідно до п.4.1 Контракту, підтверджено актом звірки розрахунків станом на 31.12.2019 між ТзОВ «КАСМА» та ARKA SERVICE UG, в кому вказано суму, яка відображена у митній декларації від 20.05.2019, за якою було відмовлено у випуску товарів, а також проплата здійснена відповідно до умов Контракту, які сторони погодили у пункті 4.1 статті

4. Слід також зазначити, що комплексне дослідження поданих декларантом до митного оформлення вище вказаних документів, свідчить про те, що у них йдеться про автомобіль, стосовно митного оформлення якого було прийнято оспорюване рішення, а рахунок-фактура (інвойс), у якій містяться також відомості про той самий автомобіль, містить відомості про ціну товару, як це передбачено п.3.1 ст.32 Контракту. Таким чином, колегія суддів вважає, що декларант виконав вимоги, встановлені п.2 ч.2 ст.52 МК України щодо подання органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у відповідності до ч.2 ст.77 КАС України не спростував належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, заявлену декларантом митну вартість товару. При цьому, витребовування митним органом додаткових відомостей, на думку колегії суддів, не могло привести до встановлення істинної вартості автомобіля, а лише свідчить про вжиття заходів по перевірці відомостей, які є очевидними. Отже, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невиконання декларантом ТзОВ «КАСМА» вимоги контролюючого органу про надання додаткових документів для підтвердження вартості товару. Стосовно висновків суду першої інстанції про необхідність дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій з метою правильного вирішення спору, зокрема, для висновку про наявність чи відсутність згоди декларанта із скоригованою митним органом митною вартістю, і, як наслідок, наявність чи відсутність спору, а також те, що позивач або уповноважена ним особа не скористалися правом на випуск товару, що декларується, у вільний обіг шляхом подання нової митної декларації з відповідним змістом, сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України. колегія судів вважає за необхідне вказати наступне. Згідно ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, а також випускає у вільний обіг товари, що декларуються, зокрема, у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, а у разі незгоди - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій. При цьому, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів, відповідно до ч.7 ст.55 МК України, за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Частиною другою статті 310 розділу X МК України передбачено, що фінансові гарантії надаються : 1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов`язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); 2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів. Згідно ч.7 ст.307 МК України, вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше двох годин після отримання відповідним органом доходів і зборів підтвердження фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, а згідно п.4 ч.11 ст.311 МК України, підтвердженням фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, є виконання зобов`язання із сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III цього Кодексу. Суд першої інстанції вірно вказав, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи із рішенням про збільшення митної вартості товару, окрім сплати митних платежів із заявленої в декларації митної вартості, декларант або уповноважена ним особа гарантують сплату «донарахованої» різниці митних платежів, розрахованих з митної вартості, визначеної органом доходів і зборів. Частинами восьмою статті 55 МК України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч.9 ст.55 МК України). Відповідно до ч.1, 2 ст.263 МК України, митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу. У разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів. Застосовуючи до спірних правовідносин Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684 (далі - Порядок № 651), який визначає правила заповнення граф митних декларацій на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3, специфікації форми МД-8, порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6, випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.П та Класифікатор видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України №1011 від 20.09.2012 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що нова митна декларація №UA204070/2019/010951 від 18.06.2019 не містить, зокрема, у правому підрозділі графи 43 «Код МВВ» порядкового номеру методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів, в окремих рядках графи 47 відображення сум : а) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; б) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; в) різниці між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України, у графі В «Подробиці розрахунків» відомостей про забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа та зазначення коду за ЄДРПОУ гаранта та номеру (номерів) відповідних гарантійних документів, спосіб сплати різниці між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначеного кодом розрахунку « 55» згідно Класифікатора способів розрахунків, а також у графі 48 не визначено терміну для відстрочення платежів. Проаналізувавши зміст нової декларації, суд першої інстанції дійшов висновку, що декларант самостійно обрав шостий резервний метод визначення митної вартості під час повторної її подачі, а також не забезпечив сплату митних платежів шляхом застосування декларантом гарантій відповідно до розділу X МК України, у зв`язку з чим позивач або уповноважена ним особа не скористалися правом на випуск товару, що декларується, у вільний обіг шляхом подання нової митної декларації з відповідним змістом, сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Також позивач (уповноважена особа) не скористався правом подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, що декларується, відповідно до ч.8 ст.55 МК України. Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, вірно зазначивши алгоритм дій, які повинен вчиняти декларант, подаючи митну декларацію, користуючись при цьому правом на випуск товару, що декларується, у вільний обіг шляхом подання нової митної декларації з відповідним змістом, сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу, суд першої інстанції залишив поза увагою положення ч.6 ст.307 МК України. Частиною шостою статті 307 МК України передбачено, що фінансова гарантія як забезпечення сплати митних платежів не надається, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 1000 Євро. Судом встановлено, що різниця між митною вартістю, яка була визначена декларантом (6010 Євро) та митною вартістю товару, визначена митним органом (7700 Євро) становить 1690 Євро. Згідно п.п. «в» п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України. Відповідно до п.193.1 ст.193 цього Кодексу, ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах : а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків. Пунктом 194.1 статті 194 ПК України передбачено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Згідно п.п.194.1.1 п.194.1 ст.194 ПК України, податок становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг. Відповідно до ч.1 ст.272 МК України, на товари, що ввозяться на митну територію України встановлюється ввізне мито. За змістом п.1 ч.1 ст.276 цього Кодексу, платниками мита є, зокрема, особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.277 МК України, транспортні засоби, які ввозяться на територію України є об`єктом оподаткування, та відповідно до ст.280 цього Кодексу, оподатковуються за адвалорною ставкою, тобто у відсотках до встановленої статтею 279 цього ж Кодексу бази оподаткування. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.06.2020 по справі №480/3507/19 висловив правову позицію, відповідно до якої сама по собі визначена у рішенні митного органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити. При цьому, сума, яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оспорюваному рішенні, є ціною позову. Отже, з урахуванням наведених вище положень митного та податкового законодавства, беручи до уваги сформовану правову позицію Верховного Суду, з метою можливості застосування до спірних правовідносин частини шостої статті 307 МК України, слід визначити різницю по сплаті позивачем ввізного мита та податку на додану вартість, які становлять 10% та 20% відповідно. Згідно даних Національного Банку України станом на 18.06.2019 офіційний курс гривні до Євро становив 29,764321 грн за 1 Євро. Митним органом була встановлена митна вартість автомобіля на рівні 229185,27 грн, а декларантом в сумі 178883,57 грн відповідно. Таким чином, з рахуванням ставки ввізного мита (10%) та податку на додану вартість (20%), різниця суми митних платежів, що підлягають сплаті, визначена за митною вартістю скорегованою митним органом та митною вартістю, визначеною декларантом, становить 15090,53 грн, що в еквіваленті складає 507 Євро (68755,6 грн 53665,07 грн = 15090,53 грн(15090,53/29,764321=507), що в свою чергу, в контексті положень ч.6 ст.307 МК України, вказує на неможливість надання декларанту ТзОВ «КАСМА» фінансової гарантії як забезпечення сплати митних платежів. Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими дають підстави дійти висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відтак, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в розмірі 1921 грн, сплачений за подання позовної заяви та в розмірі 2881,50 грн, сплачений за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 139, 229, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСМА» задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року по справі №140/3472/19 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСМА» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці Державної фіскальної служби (правонаступник Поліська митниця Держмитслужби) про коригування митної вартості товарів UA204000/2019/000633/2 від 10 червня 2019 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097, вул. Соборна, 104, м. Рівне, Рівненська область, Україна, 33028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСМА» (код ЄДРПОУ 42049551, вул. Рівненська, 76К, м. Луцьк, Волинська область, 43000) 4 802 (чотири тисячі вісімсот дві) гривні 50 копійок сплаченого судового збору. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 22.07.2020.