Постанова 4855 № 826/8866/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8866/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білої Ірини Володимирівни до Міністерства юстиції України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ : Публічне акціонерне товариство "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білої Ірини Володимирівни звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про: - визнання протиправними та скасування рішення Міністерства юстиції України оформлене наказом № 459/7 від 14.02.2018 року "Про відмову у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" від 16.01.2018 року № 40" та № 1322/7 від 17.04.2018 року "Про відмову у задоволенні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" від 28.02.2018 року № 263"; - зобов`язання розглянути скаргу Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" від 16.01.2018 року № 40 по суті (із врахуванням доповнень до Скарги за вих. № 126 від 01.02.2018). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 459/7 від 14.02.2018 року "Про відмову у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" від 16.01.2018 року № 40"; зобов`язано Міністерство юстиції України вчинити дії щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності, а саме: запису права власності №11319382 на підставі індексного рішення №24714800 від 24.09.2015 р. о 12:15:08; запису права власності №11441772 на підставі рішення №24986244 від 02.10.2015 р. о 14:36:36. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Представники сторін до судового засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, у зв`язку з чим колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що 17.01.2018 р. Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білої Ірини Володимирівни подано до Міністерства юстиції України скаргу на рішення державного реєстратора в порядку розділу VII Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №40, згідно з якою просило прийняти рішення про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, а саме: - запису права власності №11319382 на підставі індексного рішення №24714800 від 24.09.2015 р. о 12:15:08; - запису права власності №11441772 на підставі рішення №24986244 від 02.10.2015 р. о 14:36:36. Водночас, у якості підстав для подання скарги, позивачем зазначено, що 02.11.2009 р. Ворошиловським районним судом м. Донецька за позовом Акціонерного товариства "Український бізнес банк" до ОСОБА_1 про виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, та припинення права спільної часткової власності, визнано за Акціонерним товариством "Український бізнес банк" право власності на нерухоме майно - приміщень під банк загальною площею 1498,4 кв.м. за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 125, відповідно до технічного паспорту будівлі інституту літ. А-3,4,5 від 15.03.2007 р. та поточними змінами, внесеними станом на 22.10.2009 р., інвентаризаційна справа №1/47, реєстровий номер 6349-(148). На підставі вказаного судового рішення 12.11.2009 р. до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис №6349в книзі 7дкв-148 про проведення державної реєстрації права власності, що підтверджується витягом №24435691 від 12.11.2009 р., а також інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №№37462975 та 91653248. 01.09.2015 р. державним реєстратором Шматок Діаною Миколаївною , реєстраційна служба Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності №11319382 (дата та час реєстрації 01.09.2015 р. о 12:43:45), згідно з яким право власності на комплекс приміщень нежитлової нерухомості загальною площею 1498,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 17.04.2012 р. №2/532/861/2012, ухвала від 24.04.2012 р. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 24714800 від 24.09.2015 р. 12:15:08, ОСОБА_5 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України. Проте, в Єдиному державному реєстрі судових рішень вказані судові рішення відсутні. Крім того, на підставі вказаної державної реєстрації права власності на майно 02.10.2015 р. державним реєстратором приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. посвідчено договір купівлі-продажу комплексу нежитлових приміщень, серія та номер 3230 та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про зміну власника - ОСОБА_6 . Вказані реєстраційні дії призвели до порушення права власності позивача на належне йому нерухоме майно. Наказом Міністерства юстиції України № 459/7 від 14.02.2018 року "Про відмову у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" від 16.01.2018 року № 40" відмовлено в задоволенні скарги, оскільки скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки скарга не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги. У висновку від 08.02.2018 р. Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зазначено про те, що згідно з законодавством, чинним станом на момент прийняття оскаржуваного рішення від 24.09.2015 р. 12:15:08, ОСОБА_5 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, не було встановлено вимогу отримання відомостей з ЄДРСР. Також у висновку зазначено про те, що державна реєстрація проведена згідно з вимогами наказу №1354/5 щодо територіальності. 05.03.2018 р. Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білої Ірини Володимирівни подано до Міністерства юстиції України скаргу на рішення державного реєстратора в порядку розділу VII Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №263, згідно з якою просило прийняти рішення про скасування рішення про державну реєстрацію права власності , а саме: - запису права власності №11319382 на підставі індексного рішення №24714800 від 24.09.2015 р. о 12:15:08; - запису права власності №11441772 на підставі рішення №24986244 від 02.10.2015 р. о 14:36:36. Наказом Міністерства юстиції України № 1322/7 від 17.04.2018 року "Про відмову у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" від 28.02.2018 року № 263" відмовлено в задоволенні скарги, оскільки скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", так як є рішення Міністерства юстиції України з того самого питання у формі наказу. У висновку від 12.04.2018 р. Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зазначено про наявність наказу Міністерства юстиції України № 459/7 від 14.02.2018 року "Про відмову у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" від 16.01.2018 року № 40". Згідно з ч.1, 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір). Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги. Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ", "д" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України. Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду. В даному випадку згідно з матеріалами справи скарги Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" від 17.01.2018 р. №40 та від 05.03.2018 р. №263 є однаковими, оскільки друга з них подана повторно, що не заперечується позивачем. Також згідно з матеріалами справи підставою для прийняття оскаржуваного наказу № 459/7 від 14.02.2018 року "Про відмову у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" від 16.01.2018 року № 40" став висновок від 08.02.2018р. Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, у якому детально викладено підстави для відмови в задоволенні скарги. За таких обставин твердження позивача про нерозгляд по суті вказаної скарги, що обумовило необхідність повторної подачі тієї ж скарги, не можуть бути визнані обґрунтованими. Відповідно, відповідач мав підстави для відмови у задоволенні повторної скарги від 28.02.2018 року № 263 з підстав, передбачених п. 5 ч. 8 ст. 37 Закону № 1952-IV, і підстави для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1322/7 від 17.04.2018 року "Про відмову у задоволенні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" від 28.02.2018 року № 263" відсутні. Щодо відповідності законодавству оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України № 459/7 від 14.02.2018 року "Про відмову у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" від 16.01.2018 року № 40" суд зазначає наступне. Підставою для відмови у задоволенні скарги визначено п. 1 ч. 8 ст. 37 Закону №1952-IV - скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті, оскільки скарга не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги. Водночас, суд звертає увагу, що скарга позивача, містить виклад обставин, пов`язаних з перереєстрацією належного позивачу нерухомого майна внаслідок оскаржуваних реєстраційних дій, а також підстави, за яких позивач вважає вказані дії протиправними - здійснення первісної реєстраційної дії на підставі неіснуючого судового рішення, а також на порушення вимог ч. 7 ст. 3 Закону № 1952-IV щодо місця розташування об`єкта нерухомого майна, які відповідач і проаналізував у висновку від 08.02.2018р. Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України. Таким чином, обґрунтування оскаржуваного наказу посиланням на п. 1 ч. 8 ст. 37 Закону № 1952-IV не може бути визнане таким, що відповідає законодавству. У випадку встановлення під час розгляду скарги відповідність рішення державного реєстратора вимогам законодавства, це є підставою для відмови у задоволенні скарги на підставі п. 10 ч. 8 ст. 37 Закону № 1952-IV, і у випадку визнання безпідставними зазначених у скарзі підстав для її подання, відповідач мав вказати саме цю підставу. Під час розгляду скарги відповідачем було встановлено, що з відомостей ЄДРСР інформація про рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 17.04.2012 р. у справі №2/532/861/12, а також про ухвалу Ленінського районного суду м. Донецька від 14.04.2012 р. у справі №2/532/861/12 відсутня в ЄДРСР. Проте, у чинній станом на вчинення запису права власності №11319382 на підставі індексного рішення №24714800 від 24.09.2015 р. о 12:15:08 редакції Закону № 1952-IV не було встановлено вимогу щодо обов`язкового отримання відомостей та/або використання ЄДРСР, і державний реєстратор мав право розглядати заяву на підставі наданих йому електронних копій документів. Згідно з редакцією ст. 10 Закону № 1952-IV станом на 24.09.2015 р. в ньому дійсно не було передбачено відповідного обов`язку, тоді як ця норма з`явилася у п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону№1952-IV після внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" від 06.10.2016 р. № 1666-VIII, тобто, після вчинення оскаржуваної реєстраційної дії. Таким чином, оскаржувана реєстраційна дія вчинена на підставі неіснуючого судового рішення, тобто, є незаконною, проте, це мало місце за відсутності порушення державним реєстратором вимог чинного законодавства. За таких обставин, відповідач згідно з ч. 6 ст. 37 Закону №1952-IV мав прийняти рішення про задоволення скарги шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав, проте, без застосування до державного реєстратора заходів, передбачених п. "г"-"д" п. 2 ч. 6 Закону №1952-IV, пов`язаних саме з наявністю його вини. Також у висновку від 08.02.2018р. Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України міститься посилання на відсутність порушення вимог ч. 7 ст. 3 Закону №1952-IV, згідно з якою державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об`єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п`ятої цієї статті, з посиланням на наказ Міністерства юстиції України від 15.08.2014 р. № 1354/5 "Про тимчасові заходи щодо надання послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розташоване в межах територій Луганської та Донецької областей". Вказаним наказом встановлено, що заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розташоване в межах територій Луганської та Донецької областей, можуть подаватися як до будь-якого органу державної реєстрації прав на території області, в межах якої розташоване нерухоме майно, так і до органів державної реєстрації прав Харківської, Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької, Житомирської, Сумської та Чернігівської областей. В даному випадку реєстраційна дія 01.09.2015 р. вчинена державним реєстратором Шматок Діаною Миколаївною ; реєстраційна служба Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання обґрунтованим посилання позивача на порушення вимог ч. 7 ст. 3 Закону №1952-IV. Суд звертає увагу, що скарга позивача була розглянута по суті перед прийняттям наказу Міністерства юстиції України, оформленого наказом № 459/7 від 14.02.2018 року "Про відмову у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" від 16.01.2018 року № 40", а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання розглянути скаргу по суті. Як вірно зазначено судом першої інстанції, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності, а саме: запису права власності №11319382 на підставі індексного рішення №24714800 від 24.09.2015 р. о 12:15:08; запису права власності №11441772 на підставі рішення №24986244 від 02.10.2015 р. о 14:36:36. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк