Постанова 4854 № 400/3877/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2020 р. Категорія 112040100м.ОдесаСправа № 400/3877/19 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Семенюка Г.В. суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування постанов від 22.04.2019 року № МК932/432/АВ/П/ТД-ФС, № МК932/432/АВ/П/МГ-ФС, № МК932/432/АВ/П/ІП-ФС,- встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування постанов від 22.04.2019 року № МК932/432/АВ/П/ТД-ФС, № МК932/432/АВ/П/МГ-ФС, № МК932/432/АВ/П/ІП-ФС, мотивуючи його тим, що господарську діяльність здійснює самостійно. 28 березня 2019 року, позивач відлучилась із кафе та попросила свою невістку приглянути за закладом. Обставини стосовно того, що фактично невістка здійснювала роботу найманого працівника не доведені. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК932/432/АВ/П/ТД-ФС від 22.04.2019 року, якою на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190, 00 грн. В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов від 22.04.2019 року № МК932/432/АВ/П/МГ-ФС, № МК932/432/АВ/П/ІП-ФС відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління Держпраці у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК932/432/АВ/П/ТД-ФС від 22.04.2019 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 у кафе здійснювала роботу прибиральниці, що є відповідною професією. Чинне законодавство про працю не передбачає можливості допуску до роботи працівника без належного оформлення трудових відносин. На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що до Управління Держпраці у Миколаївській області надійшов лист ГУ ДФС у Миколаївській області від 04.03.2019 року №1746/9/14-29-13-05-08, у зв`язку з чим видано наказ на проведення інспекційного відвідування. Відповідно до наказу Управління Держпраці у Миколаївській області від 21.03.2019 року №112 «Про проведення інспекційних відвідувань» в період з 28.03.2019 року по 05.04.2019 року інспекторам праці необхідно провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресами: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Інгульська, 6, вул. Архітектора Старого, біля буд. 6Г, з питань додержання вимог законодавства про працю. На підставі вказаного наказу оформлено направлення №255 на проведення інспекційного відвідування зазначеного суб`єкта господарювання. Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 була повідомлена шляхом вручення направлення №255 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання, в якому визначені підстави для здійснення інспекційного відвідування та питання, що підлягають контролю, що підтверджується особистим підписом позивач у направленні 28.03.2019 року. Так, за адресою: АДРЕСА_1 у приміщенні кафе (назва «ІНФОРМАЦІЯ_1») інспектором праці Управління Держпраці у Миколаївській області Марченко Г. І . о 11 годині 20 хвилин розпочато інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 . За результатами інспекційного відвідування відповідачем складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 29.03.2019 року № МК932/432/АВ, яким встановлені наступні порушення: у приміщенні кафе за адресою: АДРЕСА_1 , інспектором праці встановлено перебування жінки, яка на кухні кафе здійснювала приготування їжі та займалась прибиранням. Усно жінка повідомила, що вона, ОСОБА_2 , за проханням підприємця ОСОБА_1 здійснює прибирання кухні, миття посуду, періодичність виконання зазначеної роботи визначає ОСОБА_1 , оплата праці проводиться по факту виконаної роботи. ОСОБА_2 у кафе здійснювала роботу прибиральниці, завдання та обов`язки якої визначені у довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуск 1 «Професії робітників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності»), затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 №

336. Отже, інспектори дійшли висновку, що 28.03.2019 року ОСОБА_2 у кафе за адресою: АДРЕСА_1 фактично здійснювала роботу прибиральниці, що є порушенням ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст, 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», оскільки ОСОБА_2 28.03.2019 року ФОП ОСОБА_1 допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Крім того, в ході перевірки встановлено, що наказом від 17.09.2018 року № 5 ОСОБА_4 прийнято на посаду пекаря. В порушення ч. 1,2 ст. 107 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 робота працівника ОСОБА_4 у святковий день не оплачена у подвійному розмірі. Відповідно до ст. 73 КЗпП України у грудні святковим днем визначено 25 грудня. Згідно з табелем обліку робочого часу за грудень 2018 року ОСОБА_4 25.12.2018 працювала, згідно з відомістю нарахування з/п за грудень 2018 року оплата роботи у святковий день працівнику не проведена у подвійному розмірі. До того ж, в порушення ч. 1 ст. 83 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 при звільненні працівника ОСОБА_4 не проведено виплату грошової компенсації за всі не використані нею дні щорічної відпустки. Відповідно до ст. 75 КЗпП України та ст.6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Працівник ОСОБА_4 прийнята на роботу 17.09.2018 року та звільнена з роботи 01.01.2019 року. Згідно з табелями обліку робочого часу за вересень-грудень 2018 року відпустка їй не надавалась. Згідно з відомістю нарахування з/п за грудень 2018 року б/н та видатковим касовим ордером від 17.01.2019 року №1 ОСОБА_4 не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за всі не використані нею дні щорічної відпустки. Також, позивачем в порушення вимог ч. 1, 2, 3 ст. 115 КзпП України заробітна плата працівнику виплачувалась рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує шістнадцять календарних днів, та пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Згідно з табелем обліку робочого часу працівників за вересень 2018 року працівник ОСОБА_4 відпрацювала 12 днів. Відповідно до відомості нарахування з/п за вересень 2018 року № 2, працівнику ОСОБА_4 за вересень 2018 року нараховано заробітну плату до виплати 1545,60 грн., яку виплачено 17.10.2018р. згідно з відомістю на виплату грошей від 17.10.2018р. №

2. Згідно з табелем обліку робочого часу працівників за жовтень 2018 року працівник ОСОБА_4 відпрацювала 27 днів (162 год.). Відповідно до відомості нарахування з/п за жовтень 2018 року № 3, працівнику ОСОБА_4 за жовтень 2018 року нараховано заробітну плату до виплати 3220,00 грн., яку виплачено 17.11.2018р. згідно з видатковим касовим ордером від 17.11.2018р. №1. Згідно з табелем обліку робочого часу працівників за листопад 2018 року працівник ОСОБА_4 відпрацювала 27 днів (162 год.). Відповідно до відомості нарахування з/п за листопад 2018 року б/н, працівнику ОСОБА_4 за листопад 2018 року нараховано заробітну плату до виплати 3220,00 грн., яку виплачено 17.12.2018 згідно з видатковим касовим ордером від 17.12.2018 №

2. Згідно з табелем обліку робочого часу працівників за грудень 2018 року працівник ОСОБА_4 відпрацювала 26 днів (156 год.). Відповідно до відомості нарахування з/п за грудень 2018 року б/н, працівнику ОСОБА_4 за грудень 2018 року нараховано заробітну плату до виплати 3220,00 грн., яку виплачено 17.01.2019р. згідно з видатковим касовим ордером від 17.01.2019р. №

1. В порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 працівнику при звільненні не проведено виплату всіх належних сум в день звільнення. 31.12.2018 року Наказом № 6 працівника ОСОБА_4 звільнено з посади та згідно з видатковим касовим ордером від 17.01.2019р. № 1 виплату сум, що належать їй у зв`язку зі звільненням, проведено 17.01.2019р. В порушення ч. 1 ст. 117 КЗпП України звільненому працівнику ОСОБА_4 , з якою не було проведено остаточного розрахунку в день звільнення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку нараховано та виплачено не було. 02.04.2019 року до Управління Держпраці за вх. №2051 надійшли зауваження (пояснення) ФОП ОСОБА_1 до Акту інспекційного відвідування. 04.04.2019 року відповідачем була надана відповідь про розгляд надісланих заперечень до акту та направлена на адресу позивача рекомендованим листом, в якій повідомлялось, що надані заперечення не враховуватимуться під час винесення припису про усунення виявлених порушень. 05.04.2019 року після розгляду зауважень відповідно до вимог Порядку №295, інспектором праці складено припис щодо усунення виявлених порушень №МК932/432/АВ/П з супровідним листом від 05.04.2019 року, який направлений рекомендованим листом. Наданим позивачем повідомленням про виконання припису, вимоги зазначені для виконання у приписі виконані не були. 10.04.2019 року відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення за № 16/1612 про призначення розгляду справи щодо порушення вимог законодавства України про працю, який відбудеться 22 квітня 2019 року о 10:00 хв. На підставі Акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 29.03.2019 року № МК932/432/АВ відповідачем прийнято: - постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК932/432/АВ/П/МГ-ФС, якою на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 41730, 00 грн.; - постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК932/432/АВ/П/ІП-ФС, якою на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 4173, 00 грн.; - постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК932/432/АВ/П/ТД-ФС, якою на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190, 00 грн. Не погодившись із вказаними постановами про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що надані до суду докази не містять підтвердження наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трудових відносин, оскільки, такі не містять відомостей про систематичність та/чи постійність виконання певної трудової функції/трудових обов`язків працівником, не підтверджують наявність у громадянки ОСОБА_5 окремого робочого місця та/чи отримання нею заробітної чи будь-якої іншої оплати/винагороди від роботодавця за виконану нею по Договору роботу/послугу. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. У своїй апеляційній скарзі апелянт просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК932/432/АВ/П/ТД-ФС від 22.04.2019 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці) (п.1). Згідно з п.7 Положення №96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100, територіальним органом Держпраці на території Миколаївської області є Управління Держпраці у Миколаївській області. До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (п.4 Положення №96). Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Законом №877-V передбачено, що спосіб та форми здійснення заходів державного нагляду (контролю) встановлюються виключно законами. Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 2 Порядку №295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: - Держпраці та її територіальних органів; - виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад). Відповідно до п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (пп.3). За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п.19 Порядку №295). Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (п.20 Порядку №295). Відповідно до п.21 Порядку №295, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Відповідно до п. 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Як зазначалось вище, інспектори дійшли висновку, що ОСОБА_2 28.03.2019р. у кафе за адресою: АДРЕСА_1 фактично здійснювала роботу прибиральниці, що є порушенням ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст, 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», оскільки ОСОБА_2 28.03.2019 року ФОП ОСОБА_1 допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. 05.04.2019 року після розгляду зауважень відповідно до вимог Порядку №295, інспектором праці складено припис щодо усунення виявлених порушень №МК932/432/АВ/П з супровідним листом від 05.04.2019 року, який направлений рекомендованим листом. На підставі Акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, від 29.03.2019 року № МК932/432/АВ відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК932/432/АВ/П/ТД-ФС, якою на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190, 00 грн. У відповідності до статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Згідно ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до положень частини 1 статті 29 КЗпПУ при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Як убачається з акту іспекційного відвідування, жінка начебто повідомила, що вона, ОСОБА_2 , за проханням підприємця ОСОБА_1 здійснює прибирання кухні, миття посуду, періодичність виконання зазначеної роботи визначає ОСОБА_1 , оплата праці проводиться по факту виконаної роботи. Ці пояснення було зафіксовано в акті інспектором Управління Держпраці у Миколаївській області, ОСОБА_2 від надання письмових пояснень відмовилась. Водночас, позивачем в своїх зауваженнях до акту та у позові зазначено, що між нею та ОСОБА_2 родинні зв`язки, остання є її невісткою, та відносини, які склались між ними не є трудовими, оскільки мають сімейний характер. Допитана у суді першої інстанції, у якості свідка ОСОБА_2 повідомила, що вона не була допущена до роботи та не здійснювала жодної оплачуваної роботи у приміщенні кафе за адресою: АДРЕСА_1 . Вона дійсно перебувала 28.03.2019р. у кафе за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дитиною та чекала на повернення ОСОБА_1 , яка відлучилась. Посадовими особами Управління Держпраці у Миколаївській області під час розгляду справи не доведено допустимими та достатніми доказами те, що громадянка ОСОБА_2 , яка 28.03.2019 року була присутньою за місцем проведення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності, здійснювала прибирання, виконувала договірні обов`язки, як працівник, найнята ним, а за вчинену ним роботу/послугу отримала відповідну, обіцяну ним, як роботодавцем, та гарантованою Державою, як гарантом трудових прав, відповідну винагороду. Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата зарплати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; -дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо (Лист Мінсоцполітики від 23.05.2017 р.№ 10620/0/2-17/13). Суд першої інстанції правомірно дійшов висновків, що при складенні акту не встановлені, а отже, не враховані важливі обставини, які виключають існування трудових відносин і, як наслідок, наявність складу правопорушення, передбаченого положеннями абзацем 2 частини 2 статті 265 КЗпП України. Будь-яких прямих доказів того, що позивачем дійсно допущено до виконання робіт особу без укладення трудового договору і така особа фізично вчинила конкретні дії, які за договором повинна би виконувати, в акті не зазначено, і ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції надано не було. Надані до суду докази не містять підтверження наявність між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 трудових відносин, оскільки, такі не містять відомостей про систематичність та/чи постійність виконання певної трудової функції/трудових обов`язків працівником, не підтверджують наявність у громадянки ОСОБА_2 окремого робочого місця та/чи отримання нею заробітної чи будь-якої іншої оплати/винагороди від роботодавця за виконану нею по Договору роботу/послугу. Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Крім того в рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. З огляду на встановлені судом обставини відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятої ним постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК932/432/АВ/П/ТД-ФС. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувану постанову Управління Держпраці у Миколаївській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК932/432/АВ/П/ТД-ФС, якою на фізичну особу - підприємця ОСОБА_6 накладено штраф у розмірі 125 190, 00 грн. слід визнати протиправною та скасувати. Доводи апеляційної скарги майже дублюють відзив на адміністративний позов (а.с. 53) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Миколаївській області, - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року по справі № 400/3877/19, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Семенюк Г.В. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.