Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/6948/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/6948/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Юрко І.В., секретар судового засідання Лащенко Р.В. за участі представника позивача Молочка А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 р. (суддя Кадникова Г.В.) в справі № 160/6948/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ Трейд» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «АМТ Трейд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA110000/2019/400046/1 від 14.06.2019 р. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 14.06.2019 р. №UA110000/2019/400046/1. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 р. здійснена заміна відповідача Дніпропетровської митниці ДФС правонаступником Дніпровською митницею Держмитслужби. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує на неврахування судом першої інстанції, що під час митного контролю товарів за митною декларацією, поданою позивачем, програним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення перевірки правильності визначення митної вартості. В поданих декларантом для митного оформлення товарів документах містяться розбіжності, документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості та всіх відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягала сплаті. Так, відповідно до пункту 5.2 контракту від 16.07.2018 р. № НХ/14 умови оплати кожної партії товару визначаються у відповідних специфікаціях, проте у наданій специфікації від 14.01.2019 р. № 2018-7/1 зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 120 днів з моменту поставки партії товару, проте така схема розрахунків суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсний вартості, а передбачені контрактом умови можуть розглядатися як комерційний кредит та/або лізинг. Позивачем не підтверджено документально, що контракт укладено безпосередньо з виробником товару (код контракту 4104), оскільки за відомостями контракту, інвойсу НХ2018-7/1, пакувального листа від 08.04.2019 р. компанія Weifang Huabo Agricultural Equipment Co., LTD є виключно продавцем. Згідно з інвойсом, пакувальним листом, специфікацією маршрут слідування товарів із порту Qingdao до порту Одеса, що не відповідає відомостям морського коносаменту. Вказує, що додатковою угодою № 3 від 11.06.2019 р. змінено умови поставки оцінюваної партії товару на CFR Южний та це не може стосуватися оцінюваної партії товару, оскільки 16.04.2019 р. товар відвантажено від порту відправлення, а на момент відвантаження наявні товаросупровідні документи з умовами поставки CFR Одеса, тому надана додаткова угода не змінює умови поставки. У наданому прайс-листі наявні виключно позиції товарів, заявлені декларантом в МД № UA110180/2019/409527, що свідчить про можливе не включення витрат на доставку товару до визначеного пункту та формування ціни особисто для позивача, а не для широкого кола осіб. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. До судового засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв`язку з чим визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника відповідача. В судовому засіданні представник позивача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «АМТ Трейд» та компанією WEIFANG HUABO AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD укладено зовнішньоекономічний контракт №НХ/14 від 16.07.2018 року, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту; поставка товару здійснюється партіями і фіксується в специфікаціях до контракту; якість товару має відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу-виробника; товар, що поставляється, повинен відповідати кількості, зазначеній у специфікаціях. З метою митного оформлення ввезеного товару позивачем 07.06.2019 року подано електронну митну декларацію №UA110180/2019/409527, відповідно до якої до ввезення задекларовано 10 товарів. Відповідно до МД заявлена митна вартість, що визначена за умовами контракту, із застосуванням основного методу. Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, проте відповідачем виявлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, тому додатково витребувано: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; страхові документи, якщо здійснювалось страхування; каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Листом від 14.06.2019 року декларантом надано наступні документи: додаткову угоду №3 від 11.06.2019 року, комерційну пропозицію від підприємства-виробника від 11.01.2019 року, прайс-лист виробника від 11.01.2019 року та пояснення про не можливість надання інших додаткових документів. За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/400046/1 від 14.06.2019 року та відкориговано задекларовану митну вартість товарів із застосуванням резервного методу. У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товарів, позивачу відмовлено в митному оформленні. Суд першої інстанції вважав, що всупереч вимогам Митного кодексу України, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості товарів, тому зазначив, що сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, а відповідач, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності позбавляють орган доходів і зборів можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару. Зважаючи на те, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, відповідач послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, якими мотивовано спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/400046/1 від 14.06.2019 року, не мають жодного відношення саме до числового визначення заявленої ТОВ «АМТ Трейд» митної вартості та носить формальний характер, тому задовольнив позовні вимоги. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом як резервний метод; не дано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов; не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості. Суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне. Судом встановлено, що 16.07.2018 р. ТОВ «АМТ Трейд» укладено з компанією Weifang Huabo Agricultural Equipment Co., LTD (Китай) зовнішньоекономічний контракт № НХ/14 на поставку товарів в асортименті, кількістю та за цінами, вказаними у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною вказаного контракту. Поставка товару відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 16.07.2018 р. №НХ/14, специфікації від 16.07.2018 р. №2018-7/1, інвойсу від 08.04.2019 р. №НХ2018-7/1, коносаменту № 968646542 від 16.04.2019 р. здійснювалася на умовах поставки CFR-Одеса згідно з Інкотермс 2010. З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів позивачем подано 07.06.2019 р. електронну митну декларацію (далі ЕМД) №UA110180/2019/409527 на товари: товар № 1 арматура кріплення з недорогоцінних металів, що використовується у кузовах транспортних засобів, тракторах цивільного сільськогосподарського призначення, митною вартістю 3,7575 дол.США/кг; товар № 2 мости ведучі з диференціалом у складанні, з іншими складовими частинами трансмісії або без них та мости неведучі і їх частини, митною вартістю 3,7018 дол.США/кг; товар № 3 частини та пристрої моторних транспортних засобів товарних позицій 8701-8705: коробка передач та їх частини …, митною вартістю 3,7708 дол.США/кг; товар № 4 зубчасті колеса, ланцюгові зірочки та інші елементи передач, представлені окремо…, митною вартістю 3,7018 дол.США/кг; товар № 5 - рульові колеса, рульові колонки та картери рульових механізмів; їх частини; …, митною вартістю 3,7708 дол.США/кг; товар № 6 частини гідравлічних силових установок та двигунів, митною вартістю 2,6439 дол.США/кг; товар № 7 системи підвіски моторних транспортних засобів товарних позицій та їх частини, митною вартістю 4,0199 дол.США/кг; товар № 8 рульові колеса, рульові колонки та картери рульових механізмів, митною вартістю 4,78 дол.США/кг; товар № 9 колеса ходові моторних транспортних засобів товарних позицій 8701-8705, їх частини та приладдя, митною вартістю 5,00 дол.США/кг; товар № 10 підйомники гідравлічні, встановлюються в задній частині трактора і відповідають за роботу навісного обладнання, виготовлені з чавуну та сталі, митною вартістю 3,00 дол.США/кг. Для митного оформлення вказаного товару та підтвердження заявленої митної вартості декларантом подано декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний контракт № НХ/14 від 16.07.2018 р., специфікацію № 2018-7/1 від 14.01.2018 р., інвойс № НХ2018-7/1 від 08.04.2019 р., пакувальний лист № 46JP181114C від 15.03.2019 р. Митна вартість товару декларантом визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій). Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів декларанту направлено повідомлення, в якому зазначено про виявлення розбіжностей у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Цим же повідомленням додатково витребувані документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; страхові документи, якщо здійснювалось страхування; каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Листом від 14.06.2019 р. декларантом додатково надано митниці наступні документи: додаткову угоду №3 від 11.06.2019 р., комерційну пропозицію підприємства-виробника від 11.01.2019 р., прайс-лист виробника від 11.01.2019 р. Цим же листом позивач повідомив відповідача, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані разом з митною декларацією та цим листом, подані документи повною мірою підтверджують фактурну вартість товару як єдину складову митної вартості товару, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть. 14.06.2019 р. відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості №UA110180/2019/400046/1, яким скориговано митну вартість за резервним методом товару № 1 до рівня 4,377 дол.США/кг, товару № 2 до рівня 6,16 дол.США/кг, товару № 3 до рівня 6,16 дол.США/кг, товару № 5 до рівня 6,17 дол.США/кг, товару № 7 до рівня 6,17 дол.США/кг, товару № 8 до рівня 6,17 дол.США/кг, товару № 9 до рівня 6,29 дол.США/кг, товару № 10 до рівня 6,01 дол.США/кг. 14.06.2019 р. відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110180/2019/00091. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як встановлено ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою. Згідно з ч. ч. 8-9 цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; Згідно з ч. 6 цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару. Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. При перевірці правильності визначення митної вартості товару Дніпропетровською митницею встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. В межах апеляційного перегляду справи такими обставинами орган доходів і зборів зазначає: 1) у специфікації від 14.01.2019 р. № 2018-7/1 зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 120 днів з моменту поставки партії товару, проте така схема розрахунків суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсний вартості, а передбачені контрактом умови можуть розглядатися як комерційний кредит та/або лізинг; 2) декларантом не підтверджено документально, що контракт укладено безпосередньо з виробником товару (код контракту 4104), оскільки за відомостями контракту, інвойсу НХ2018-7/1, пакувального листа від 08.04.2019 р. компанія Weifang Huabo Agricultural Equipment Co., LTD є виключно продавцем; 3) згідно з інвойсом, пакувальним листом, специфікацією маршрут слідування товарів із порту Qingdao до порту Одеса, що не відповідає відомостям морського коносаменту; додатковою угодою № 3 від 11.06.2019 р. змінено умови поставки оцінюваної партії товару на CFR Южний, проте така додаткова угода не може стосуватися оцінюваної партії товару, оскільки 16.04.2019 р. товар відвантажено від порту відправлення, а на момент відвантаження наявні товаросупровідні документи з умовами поставки CFR Одеса, тому надана додаткова угода не змінює умови поставки. 4) у наданому прайс-листі наявні виключно позиції товарів, заявлені декларантом в МД № UA110180/2019/409527, що свідчить про можливе не включення витрат на доставку товару до визначеного пункту та формування ціни особисто для позивача, а не для широкого кола осіб. Стосовно зауваження відповідача про те, що відповідно до пункту 5.2 контракту від 16.07.2018 р. № НХ/14 умови оплати кожної партії товару визначаються у відповідних специфікаціях, проте у наданій специфікації від 14.01.2019 р. № 2018-7/1 зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 120 днів з моменту поставки партії товару, проте така схема розрахунків суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсний вартості, а передбачені контрактом умови можуть розглядатися як комерційний кредит та/або лізинг, суд зазначає наступне. Відповідно до пунктів 4 та 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Таким чином, законодавством з питання митної справи чітко встановлено, що до митного оформлення декларантом подаються банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено. Відповідно, законодавець передбачив ситуацію, за якою оплата товару здійснюється покупцем після отримання товару та здійснення митного оформлення товару. Зазначення відповідачем, що така схема розрахунків суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсний вартості, а передбачені контрактом умови можуть розглядатися як комерційний кредит та/або лізинг, сє припущеним відповідача та не підтверджено жодними доказами. За приписами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Відповідно до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. Тобто, законодавством не передбачено обов`язкового стягнення відсотків за відстрочення або розстрочення оплати товарів, таке стягнення повинно бути передбачене умовами договору. В цьому випадку ані контрактом, ані специфікацією не передбачено таких умов, тому зазначення відповідачем про можливість збільшення ціни на суму процентів або інших штрафних санкцій є безпідставним. Посилання апелянта на документальне не підтвердження декларантом, що контракт укладено безпосередньо з виробником товару (код контракту 4104), оскільки за відомостями контракту, інвойсу НХ2018-7/1, пакувального листа від 08.04.2019 р. компанія Weifang Huabo Agricultural Equipment Co., LTD є виключно продавцем є також незмістовними. При цьому апелянтом не обґрунтовано у рішенні про коригування митної вартості, яким чином ця обставина може впливати на митну вартість з урахуванням відсутності відомостей про посередницький характер контракту. Що стосується зміни порту доставки товару та впливу цієї обставини на митну вартість товару суд вказує на таке. Судом встановлено, що за умовами специфікації та інвойсу товар мав бути поставлений на умовах CFR Одеса. Разом з тим, у коносаменті портом доставки зазначено порт Южний. Додатковою угодою від 11.06.2019 р. № 3 сторони контракту внесли зміни до специфікації від 14.01.2019 р. щодо умов поставки і визначили умовами поставки CFR Южний, чим фактично усунули помилку при визначенні порту доставки товару. Разом з тим, така помилка жодним чином не змінює вартість транспортних витрат, враховуючи умови поставки CFR. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс 2010) термін CFR означає, що продавець постачає товар на борт судна. Продавець зобов`язаний укласти договір та сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. Тобто саме продавець несе витрати на транспортування товарів до порту призначення, витрати на навантаження. Відтак, ціна товару за умовами постанови CFR означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару зі сплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки (фрахта) до порту призначення, без вивантаження в порту, відповідно, узгоджуючи умови поставки на зазначених умовах, сторони контракту погодились в тим фактом, що ціна товару, зазначена у специфікації та інвойсі, вже включає в себе додаткові витрати, у тому числі витрати на завантаження та транспортні витрати (фрахт). Таке правозастосування узгоджується з правової позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 09.04.2019 р. в справі №825/1990/17. Верховним Судом в цьому судовому рішенні зазначено, що згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CFR (вартість та фрахт) означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для поставки товару в зазначений порт, однак ризик втрати чи ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна у порту відвантаження. За умовами CFR на продавця лягає відповідальність з очищення товару від стягнень для його вивозу. Таким чином, витрати на фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару. Зважаючи на приведені обставини суд вказує, що невідповідність зазначення порту призначення в коносаменті із портом призначення, який зазначений в специфікації та інвойсі, не впливає на розмір транспортних витрат, оскільки в будь-якому разі витрати на фрахт несе продавець та такі витрати вже включені у вартість товару. Відповідачем також зазначалось про відсутність документів на підтвердження якості товару. З цього приводу суд зазначає, що умовами контракту та специфікацією не передбачено обов`язковість надання продавцем документів на підтвердження якості товарів. Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які надаються для підтвердження митної вартості. Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України заборонено органу доходів і зборів вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Документи про якість товару не входять у цей перелік, відповідно зауваження митниці щодо відсутності документів виробника про якісні характеристики товару не може розцінюватися як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості. Верховним Судом в постанові від 16.11.2018 р. в справі №813/1012/17 висловлена правова позиція стосовно не надання до митного оформлення декларантом документів на підтвердження якості товару, яка полягає у тому, що виключний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості, наведений у статті 53 Митного кодексу України, і серед цього переліку відсутні документи щодо якості товарів. Суд вказує, що документи щодо якості товарів не підтверджують та не спростовують ціну товару, відповідно не впливають на числові значення митної вартості товару. З урахуванням наведеного, відсутності в зовнішньоекономічному контракті обов`язку постачальника надавати покупцю документи на підтвердження якості товару, подання декларантом до митного оформлення відомостей про технічні характеристики товару, які дозволяють ідентифікувати задекларований товар, суд визнає необґрунтованими доводи апелянта стосовно обов`язковості надання документів на підтвердження якості товару. Надані позивачем для митного оформлення документи, перелік яких зазначено вище, підтверджують в повній мірі числові значення митної вартості та дозволяють здійснити перевірку розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом, не мають розбіжностей, явних ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи апелянта стосовно неможливості перевірки митної вартості товару внаслідок відсутності доказів включення до ціни товару витрат на транспортування. Суд вказує, що не зважаючи на те, що подані позивачем до митного оформлення документи містили певні недоліки в оформленні, проте такі недоліки не перешкоджали органу доходів і зборів перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки вказані документи не містили розбіжностей щодо найменування імпортованого товару, його кількості та вартості. Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості. Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. 10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994). Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках. Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. Суд не піддає сумніву право органу доходів і зборів контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки. Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами. При цьому суд зазначає, що визначення митної вартості відповідачем за резервним методом за декларацією, зазначеною у рішенні, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки у оспорених рішеннях не наведено мотивів щодо того, що товари за приведеними митними деклараціями та митними деклараціями, поданими позивачем, мають однакові характеристики, зокрема, не зазначено постачальників, умови поставки за вказаними деклараціями та характер контрактів (прямий чи посередницький), які впливають на числові значення митної вартості товарів, а оспорювані рішення містить лише посилання на те, що митна вартість товарів, визначена митницею згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України, ґрунтується на митній вартості подібного товару, враховуючи валюту контракту, країну виробництва та відправлення, назву товару. Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості застосована митна вартість товарів, який є ідентичним чи аналогічним оцінюваному товару, відповідно, така митна вартість є співставною із митною вартість спірного товару та може бути застосована при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Суд вказує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11.09.2012 р. (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31.03.2015 р. в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, орган доходів і зборів мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів. Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування основного методу, не спростовані відповідачем. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 р. в справі № 160/6948/19 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 р. в справі № 160/6948/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ Трейд» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 20.07.2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22.07.2020 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя І.В. Юрко