Постанова 4852 № 804/887/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 липня 2020 року м. Дніпросправа № 804/887/16 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., перевіривши у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року (головуючий суддя Гімон М.М., судді Чумак С.Ю., Юрко І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та виплату вихідної допомоги, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 у лютому 2016 року звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги; зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 234260 грн. у зв`язку з виходом у відставку. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року позов задоволено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 скасовано. У задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Третього апеляційного адміністративного суду з заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами у зв`язку з встановленою Конституційним Судом України неконституційністю окремого положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні». Просить переглянути та скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та прийняти нову, якою постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року залишити без змін. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що 15.04.2020 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII, яким було виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: «Судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У разі якщо суддя, відставка якого була припинена у зв`язку з повторним обранням на посаду, знову подасть заяву про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється». Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів заяви, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 22.06.1987 по 18.12.1989 працювала на посаді судді Синельниківського районного суду, а з 21.10.1999 - на посаді судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. У зв`язку з поданням заяви про відставку, постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 № 788-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська. Наказом голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.11.2015 № 183-К ОСОБА_1 було відраховано зі штату Бабшкінського районного суду м. Дніпропетровська з 20 листопада 2015 року. Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, усього стаж роботи становить 28 років 04 місяці 29 днів. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила здійснити нарахування та виплатити передбачену ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Листом № Б-с-11 від 11.01.2016 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області повідомило, що стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» була виключена відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII. Оскільки постанова Верховної Ради України від 12.11.2015 № 788-VIII прийнята після внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області відсутні законні підстави нарахувати та виплатити вихідну допомогу у зв`язку з виходом у відставку в розмірі десяти місячних заробітних плат. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно з ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до 01 квітня 2014 року, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою. У зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VІІ стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» була виключена з 01 квітня 2014 року. Таким чином, на момент виходу ОСОБА_1 у відставку, законодавством право на отримання вихідної допомоги при виході судді у відставку передбачено не було. Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)2020 положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційний Суд України № 2-р(ІІ)2020 визначено, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» . Таким чином, положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» втратило чинність з 15 квітня 2020 року. Аналіз вищевикладених норм права та обставини справи дають можливість дійти висновку, що Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, відмовляючи ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, чинним на момент виникнення спірних правовідносин. На час ухвалення постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» були чинними та підлягали застосуванню. Наявність Рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)2020 від 15 квітня 2020 року по справі № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин в період судового розгляду справи та не доводить факту допущення судом апеляційної інстанції помилки при розв`язанні спору. Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача та, відповідно, скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року. Керуючись ст.ст. 243, 368, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року в адміністративній справі № 804/887/16 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 21 липня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 21 липня 2020 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров