Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 428/1455/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 року справа №428/1455/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 квітня 2020 р. у справі № 428/1455/20 (головуючий І інстанції Посохов І.С., повний текст складено 10.04.2020 року в м.Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Гнатенка Дмитра Олеговича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Гнатенка Дмитра Олеговича (далі відповідач) в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, ЕАК №2083469 від 08.02.2020 року і закрити справу (а.с. 1-3). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час руху зупинився у лівій смузі на червоний сигнал світлофору на перехресті пр. Хіміків - вул. Б. Ліщини. Сигнал світлофору позивачу було видно, а на дорожньому полотні була відсутня стоп лінія, також відсутня табличка «Стоп» у відповідності до п. 16.3 ПДР. Після перетину перехрестя на дозвільний сигнал світлофору, позивач був зупинений патрульною поліцією. Відповідач перевіривши документи пояснив, що позивач порушив вимоги п.16.3 ПДР України. Після чого відповідач склав постанову про адміністративне правопорушення, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 425 грн. Позивач вважає, що відповідачем порушені вимоги ст. ст. 251, 280 КУпАП. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 24-27). Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає рішення необґрунтованим, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при розгляді справи суд не взяв до уваги показання свідка, який на час складання адміністративного протоколу був в салоні машини та який надав письмові пояснення суду по факту нібито порушення п.16.3 ПДР. Крім того, суд не посилається на номенклатурні номери карт пам`яті, а у відповідності до наказу №1026 від 18.12.2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» -

2. Портативний відео реєстратор та карта пам`яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів. Також даний відеозапис не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскарженої постанови. Посилаючись на практику ВСУ, справу №216/5226/16-а від 18.07.2019 року, зазначає, що застосування відео з бодікамир є необґрунтованим (а.с. 31-34). Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне. Постановою в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2083469 від 08.02.2020 року поліцейським взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Гнатенком Дмитром Олеговичем притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Згідно цієї постанови, 08.02.2020 року о 15:35, в м. Сєвєродонецьк по пр-ту Хіміків, 2, водій керуючи транспортним засобом Subaru Forester номерний знак НОМЕР_1 , надаючи перевагу у русі транспортним засобам, що рухаються по перехрещюваній дорозі, зупинився після стойки світлофора, що не дало йому змоги бачити його сигнали, чим порушив п. 16.3 ПДР порушення водіями транспортних засобів дій у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП (а.с. 4). Спірним у справі є протиправність постанови серії ЕАК №2083469 від 08.02.2020 року. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову зазначив, що наданий відповідачем відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки містить дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, викладених в оскаржуваній постанові, та отриманий у передбачений законом спосіб, а оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у п. 9 містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до п. 16.3 Правил дорожнього руху, у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Згідно з вимогами статті 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема частини перша, друга, третя, п`ята і шоста ст. 121, ст. 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя ст. 122, частина перша ст. 123, ст. ст. 124-1-126). Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Так, в матеріалах справи наявний диск DVD-R з відеофайлами (а.с. 22), який було досліджено судом апеляційної інстанції. З відеозапису диска DVD-R (відеофайл НОМЕР_2 ) вбачається що позивач, керуючи транспортним засобом Subaru Forester номерний знак НОМЕР_1 , стоїть на перехресті за стійкою світлофору, чим порушив п. 16.3 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Крім того, автомобіль патрульної поліції здійснив розворот позаду автомобіля позивача та зупинився позаду нього і стійка світлофору знаходилась за задньою частиною автомобіля позивача (за двома осями). Попереду у напрямку руху позивача, за перехрестям повторювач сигналу світлофору не встановлений. Вказаний відеодоказ суд приймає як належний, оскільки відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, міститься в п. 9 постанови серії ЕАК №2083469 від 08.02.2020 року, а саме відео з бодікамери ВВ 00049, ВВ НОМЕР_3 (DSJX300160). Доводи апелянта, що суд не взяв до уваги показання свідка, який на час складання адміністративного протоколу був в салоні машини та який надав письмові пояснення суду, колегія суддів не приймає, оскільки в мотивувальній частині рішення зазначено, що судом були досліджені письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи та відеозапис, крім того, не зазначення в рішенні дослідження конкретного доказу, зокрема пояснення свідка, не спростовує порушення позивачем вимог п. 16.3 ПДР, яке підтверджується належним доказом. Твердження апелянта, що суд не посилається на номенклатурні номери карт пам`яті відповідно до наказу №1026 від 18.12.2018 року, колегія суддів також не приймає, оскільки зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП. У ній зокрема зазначено саме технічний засіб, яким здійснено відеозапис (бодікамери ВВ 00049, ВВ 00160 (DSJX300160)), посилання на номенклатурні номери карт пам`яті у постанові по справі про адміністративне правопорушення, ст. 283 КУпАП не передбачає. Крім того, під час відтворення відеозапису диска DVD-R (відеофайл 20200209091502000036) на якому вбачається порушення позивачем п. 16.3 ПДР, в лівому ніжньому куті відеофайла зазначений номер НОМЕР_4 00160, який відповідає номеру зазначеному в п.9 постанови серії ЕАК №2083469 від 08.02.2020 року, а саме: «До постанови додається» - відео з бодікамери ВВ 00049, ВВ 00160 (DSJX300160). Доводи апелянта, що відповідно до практики ВСУ (справа №216/5226/16-а від 18.07.2019 року) застосування відео з бодікамир є необґрунтованим, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що наявні інші обставини справи, а саме в зазначеній справі: відсутність заміру відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду та наявність на відеозапису нагрудної камери патрульного поліцейського лише процесуальної послідовності винесення оскаржуваної постанови. На відміну від даної справи, відеозаписом (бодікамери ВВ 00049, ВВ 00160 (DSJX300160) якої підтверджується як процесуальна послідовність розгляду адміністративного правопорушення так і сам факт скоєного правопорушення ОСОБА_1 . Відтак, враховуючи те, що адміністративне правопорушення, допущене позивачем, підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема відеоматеріалами з місця події, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідає вимогам Закону, та підстави для її скасування - відсутні. Зазначені обставини свідчать про те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським обґрунтовано притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у розмірі 425 грн. У зв`язку із чим, колегія суддів вважає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулось у відповідності до чинного законодавства та підстави для скасування рішення суб`єкта владних повноважень відсутні. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст.ст. 272, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 квітня 2020 р. у справі № 428/1455/20 - залишити без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 квітня 2020 р. у справі № 428/1455/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судове рішення складено у повному обсязі 21 липня 2020 року. Головуючий суддя: Л.В. Ястребова Судді: А.А. Блохін Т.Г. Гаврищук