Постанова Волинський апеляційний суд № 161/3213/20

Справа № 161/3213/20 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/668/20 Категорія: Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., з участю секретаря судового засідання Галицької І.П., представника боржника ОСОБА_1 , державного виконавця Будь С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів)- Будь Сергія Леонідовича про примусове проникнення до житла боржника за апеляційною скаргою представника боржника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2020 року, В С Т А Н О В И В: Головний державний виконавець Луцького РВ ДВС ЗМУ Міністерства юстиції (м. Львів) Будь С.Л. звернувся в суд з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_3 . У поданні зазначає, що у Луцькому РВ ДВС ЗМУ Міністерства юстиції (м. Львів) на виконанні перебуває виконавче провадження № 52098129 з примусового виконання виконавчого листа № 161/7461/13-ц від 14.01.2014 року, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсиббанк» кредитної заборгованості в розмірі 261132,99 грн. та 12151,02 грн. пені, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсиббанк» кредитної заборгованості в розмірі 261132,99 грн. та 12151,02 грн. пені, а також, про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в користь ПАТ «Укрсиббанк» понесених витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2732,84 грн. по 910,95 грн. з кожного; виконавчого листа № 161/2983/13-ц, виданого 28.02.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11190880000 від 30.07.2007 року в сумі 207104,25 грн. та по 1035,52 грн. судового збору. 17.03.2014 року та 19.03.2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаних виконавчих документів. Вказує, що боржник ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження, а також, копії винесених постанов йому надсилались для відому та виконання. Крім того, на виконання зведеного виконавчого провадження, 30.01.2017 року було реалізовано автомобіль боржника в рахунок погашення боргів в розмірі 44455,30 грн. За інформацією з ДРРП на нерухоме майно та відповідей з ГУ Держгеокадастру в боржника виявлено житловий будинок, загальною площею 432,7 кв.м., житловою площею 270,6 га та земельну ділянку площею, 0,1111 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, реєстраційний номер земельної ділянки: 767, кадастровий номер б/н, що розташовані в АДРЕСА_1 . 18.01.2019 року державним виконавцем здійснено виїзд за місцем знаходження даного майна та проведено його опис, арешт, відповідальним зберігачем призначено боржника. Наведені дії були вчинені у зв`язку з тим, що потрапити в середину господарства не вдалось, добровільно державного виконавця ніхто не впустив. Зазначає, що на даний час постанову про опис та арешт майна не було оскаржено. 29.01.2019 року винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення вартості майна боржника. 03.09.2019 року та 20.09.2020 року з метою огляду експертом описаного та арештованого майна боржника державним виконавцем разом з експертом Войтюк С.В. було здійснено виїзд за місцем знаходження. Однак, потрапити на територію земельної ділянки та в житловий будинок не вдалось, оскільки на вигуки та стук державного виконавця ніхто не відреагував про що складено акт державного виконавця. Оскільки, рішення суду залишається не виконаним, боржник перешкоджає проведенню виконавчих дій та таким чином намагається ухилитися від виконання рішення суду, виникла необхідність у зверненні до суду з відповідним поданням. Просить суд вирішити питання про примусове проникнення до нерухомого майна: житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з метою огляду оцінювачем майна з середини, опису та арешту іншого майна, що знаходиться в житловому будинку, який належить ОСОБА_3 . Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2020 року подання задоволено. Надано дозвіл на примусове проникнення до нерухомого майна: житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з метою огляду оцінювачем майна з середини, опису та арешту іншого майна, що знаходиться в житловому будинку, який належить ОСОБА_3 .. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник боржника ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким в задоволені подання державного виконавця відмовити. Заслухавши учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню. Задовольняючи подання державного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, суд першої інстанції виходив із того, що боржник умисно ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, і надання державному виконавцю дозволу на примусове проникнення до житла боржника є адекватним ступенем втручання до його прав, прав інших осіб та узгоджується з положенням національного законодавства і практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення принципу верховенства права та обов`язковості виконання судового рішення. Однак такі висновки не відповідають встановленим обставинам справи та є передчасними. У провадженні Луцького РВ ДВС ЗМУ Міністерства юстиції (м. Львів) на виконанні перебуває виконавче провадження № 52098129 з примусового виконання виконавчого листа № 161/7461/13-ц від 14.01.2014 року, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсиббанк» кредитної заборгованості в розмірі 261132,99 грн. та 12151,02 грн. пені, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсиббанк» кредитної заборгованості в розмірі 261132,99 грн. та 12151,02 грн. пені, а також, про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в користь ПАТ «Укрсиббанк» понесених витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2732,84 грн. по 910,95 грн. з кожного; виконавчого листа № 161/2983/13-ц, виданого 28.02.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11190880000 від 30.07.2007 року в сумі 207104,25 грн. та по 1035,52 грн. судового збору (а.с. 4, 5). 17.03.2014 року та 19.03.2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаних виконавчих документів (а.с. 6, 7). 30.01.2017 року Луцького РВ ДВС ЗМУ Міністерства юстиції (м. Львів) було реалізовано автомобіль боржника в рахунок погашення боргів в розмірі 44455,30 грн. (а.с. 8). За інформацією з ДРРП на нерухоме майно та відповідей з ГУ Держгеокадастру в боржника виявлено житловий будинок, загальною площею 432,7 кв.м., житловою площею 270,6 га та земельну ділянку площею, 0,1111 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, реєстраційний номер земельної ділянки: 767, кадастровий номер б/н, що розташовані в АДРЕСА_1 . 18.01.2019 року державним виконавцем здійснено виїзд за місцем знаходження даного майна, яке перебуває в іпотеці стягувача, здійснено його опис та арешт, відповідальним зберігачем даного майна призначено ОСОБА_3 , про що винесено відповідну постанову про опис та арешт майна боржника (а.с. 28). 29.01.2019 року винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення вартості майна боржника (а.с. 30). 03.09.2019 року та 20.09.2020 року з метою огляду експертом описаного та арештованого майна боржника державним виконавцем разом з експертом Войтюк С.В. було здійснено виїзд за місцем знаходження майна боржника. Однак, потрапити на територію земельної ділянки та в житловий будинок не вдалось, оскільки на вигуки та стук державного виконавця ніхто не відреагував, і відповідно, в добровільному порядку доступу для огляду майна про що складено акти державного виконавця (а.с. 32, 33). Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця. Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій. Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду. Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року,ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага. Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб). Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення. Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права. Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій. Судом першої інстанції не було належним чином досліджено матеріали подання та виконавчого провадження. З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем не було належним чином повідомлено боржника про те, що 03 вересня 2019 року та 20 вересня 2019 року буде проведено оцінювачем огляд нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 . В суді апеляційної інстанції державний виконавець ствердив, що він заздалегідь не повідомляв боржника та не узгоджував з ним дату проведення огляду належного йому нерухомого майна. Матеріали справи не містять доказів, які б стверджували, що боржник дійсно перебував за місцем проживання в момент виїзду державного виконавця та умисно перешкодив проникненню в житло, у зв`язку з чим виникла необхідність саме примусового проникнення до житла. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що державний виконавець не у повновному обсязі використав надані йому ЗУ "Про виконавче провадження" можливості, щодо належного повідомлення боржника про свої наміри щодо необхідності вчинення виконавчих дій з метою примусового виконання рішення суду та передчасно звернувся з поданням про примусове проникнення в житло. Виходячи із вищевикладеного, доводи державного виконавця щодо умисного ухилення ОСОБА_3 від виконання рішення суду є необґрунтованими, а висновки суду першої інстанції щодо адекватності ступеня втручання до прав боржника - передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи. З огляду на викладене, оскаржувану ухвалу не можна вважати законною і обґрунтованою, вона підлягає скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції постанови про відмову у задоволенні подання про примусове проникнення до житла. На підставі ст. 141 ЦПК України з Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів) в користь ОСОБА_3 слід стягнути 420, 40 гривень судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2020 року в даній справі скасувати та постановити нове судове рішення. Подання державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів)- Будь Сергія Леонідовича про примусове проникнення до житла боржника залишити без задоволення. Стягнути з Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів) в користь ОСОБА_3 420, 40 гривень судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Судді