Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/1480/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 року справа №200/1480/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В., секретаря судового засідання Сухова М.Є., за участю представника відповідача Пономарьова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 р. у справі № 200/1480/20-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ : Приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Конті» (далі - позивач, ПрАТ «ВО «Конті») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області, ГУ ДПС), в якому просило: визнати протиправною бездіяльності щодо неподання до органу ДКС України висновку із зазначенням суми надмірно сплачених грошових зобов`язань з земельного податку в сумі 8973,67 гривень та орендної плати за землю в сумі 2480956,46 гривень, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПрАТ "ВО "Конті", зобов`язати подати до органу ДКС України висновок про повернення сум надмірно сплачених грошових зобов`язань з земельного податку в сумі 8973,67 гривень та орендної плати за землю в сумі 2480956,46 гривень, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПрАТ "ВО "Конті". Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року позовні вимоги задоволені, а саме суд: визнав протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо неподання до органу ДКС України висновку із зазначенням суми надмірно сплачених грошових зобов`язань з земельного податку в сумі 8973,67 гривень та орендної плати за землю в сумі 2480956,46 гривень, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПрАТ "ВО "Конті"; зобов`язав Головне управління ДПС у Донецькій області подати до органу ДКС України висновок про повернення сум надмірно сплачених грошових зобов`язань з земельного податку в сумі 8973,67 гривень та орендної плати за землю в сумі 2480956,46 гривень, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПрАТ "ВО "Конті"; стягнув з Головного управління ДПС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Конті" судові витрати з судового збору у розмірі 21020 гривень 00 копійок. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669) та Податковим кодексом України не передбачено визнання самостійно задекларованих та сплачених платником податків сум плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції, як надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та такими, що підлягають поверненню. Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Представник позивача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність. Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Приватне акціонерне товариство "Виробниче об`єднання "Конті" зареєстроване як юридична особа (а.с. 9). 30.11.2006 між Макіївською міською радою та позивачем було укладено договір оренди земельних ділянок. Предметом договору є оренда земельних ділянок, які знаходяться за адресою: провулок Трочинського, 22 у Червоногвардійському районі м. Макіївки , на яких знаходяться капітальні будівлі, споруди, тощо. Вказаний договір діє 49 років. Плата за земельну ділянку за договором встановлюється в розмірі 1% нормативної грошової оцінки землі, що складає 130189,44 гривень на рік (а.с. 11-13) Також, 09.10.2008 між Макіївською міською радою та позивачем було укладено договір оренди земельних ділянок. Предметом договору є оренда земельних ділянок, які знаходяться за адресою: вул . Трочинського , у Червоногвардійському районі м . Макіївки, на яких знаходяться зелені насадження. Вказаний договір діє 49 років. Плата за земельну ділянку за договором встановлюється в розмірі 3% нормативної грошової оцінки землі, що складає 92317,43 гривень на рік (а.с. 15-17). Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НЖ № 548332 від 20.10.2008, виданого управлінням Держкомзему у м. Макіївка Донецької області, позивач є власником земельної ділянки площею 0,100 га, розташованій по вул. Трочинського, 74 у Червоногвардійському районі м. Макіївки (а.с. 19). Позивачем було подано звітні податкові декларації з плати за землю за 2015 рік на загальну суму 1445957,65 гривень від 19.02.2015 (а.с. 31-34) та на суму 4089,76 гривень від 19.02.2015 (а.с. 22-25), а також за 2016 рік на загальну суму 2071197,51 гривень від 22.02.2016 (а.с. 41-44) та на суму 5860,62 гривень від 22.02.2016 (а.с. 51-53). Позивачем було сплачено грошові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015-2016 роки (а.с. 60-119). У подальшому позивачем подано уточнюючі податкові декларації за 2015 від 24.03.2017 (а.с. 27-29, 36-39) та 2016 рік від 08.08.2016 та від 22.03.2017 (а.с. 46-49, 55-57), якими зменшені суми податкового зобов`язання для орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015 та 2016 роки та для земельного податку за 2015 та 2016 роки. У наслідок сплати та подальшого уточнення сум податкових зобов`язань, в ІКП позивача обліковуються переплати: в сумі 2480956,46 гривень по коду бюджетної класифікації 18010600 (орендна плата за землю) у період з 29.01.2015 по 25.07.2016 та в сумі 8973,67 гривень по коду бюджетної класифікації 18010500 (земельний податок) у період з 29.01.2015 по 28.11.2016 (а.с. 145-149). З листа ГУ ДПС у Донецькій області № 35257/10/05-99-53-41 від 16.12.2019 вбачається, що відповідач визнає факт наявності надміру перерахованих сум земельного податку з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010500) у сумі 8973,67 гривень та орендної плати з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010600) у сумі 2480956,46 гривень, але зазначено, що поверненню підлягає лише переплата сум по коду бюджетної класифікації 18010500 в сумі 976,72 гривень, яка виникла згідно платіжних доручень № 2197 від 26.12.2016 та № 6968 від 25.01.2017 (а.с. 58-59). При цьому, відповідач посилається на п. 43.2 ст. 43 Податкового кодексу України, відповідно до якої, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Абзацом 1 п.57.1 ст.57 ПК України, передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування земельним податком, зокрема, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України). Згідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Відповідно пункту 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Отже, ПК України зобов`язує надавати платників земельного податку звітність та своєчасно сплачувати вказаний податок. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Положеннями статті 6 означеного закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а саме - під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. З огляду на положення статті 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" суб`єкти господарювання звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період проведення антитерористичної операції в силу прямої дії Закону. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" від 17.05.2016 року № 1365-VIII, який набрав чинності 08.06.2016 року суб`єктів господарювання звільнено від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону. Таким чином, позивач був звільнений від сплати земельного податку в спірний період починаючи з 14.04.2014 по 07.06.2016. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, наявна переплату позивача з земельного податку в сумі 8973,67 гривень та орендної плати за землю в сумі 2480956,46 гривень. У відповідності до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. За правилами пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. З 01.01.2017 з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 № 1797-VIII, нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 Податкового кодексу України вважаються надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та підлягають поверненню. З 15.04.2017 року набрав чинності Закон України від 23.03.2017 року № 1989-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні". Так, згідно з підпунктом 38.7 не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб. Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб. Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов`язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов`язань платників податків, які припиняють свою діяльність. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України № 3-р(I)/2019 від 05.06.2019 визнано такими, що суперечать конституційному принципу верховенства права положення першого речення абзацу 26 розділу І Закону № 1989, згідно з якими, "нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку". Згідно пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 3-р(I)/2019 від 05.06.2019 року положення, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, жодних обмежень щодо застосування цих вимог у частині повернення сплачених грошових зобов`язань чинне на час звернення позивача із заявами про повернення надміру сплачених сум податкове законодавство не містило, у тому числі щодо не застосування строків давності. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені ст. 43 Податкового кодексу України. Пунктом 43.1 ст.43 ПК України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. За пунктом 43.2 ст.43 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п.43.3 ст.43 ПК України). Пунктом 43.4 ст.43 ПК України встановлено, платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Відповідно до п.43.5 ст.43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. З аналізу зазначених норм вбачається, що в разі відсутності податкового боргу та на підставі заяви платника податку, надміру сплачені суми податку мають бути поверненні на його рахунок. На час звернення до податкового органу із відповідною заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань у позивача податковий борг був відсутній. В свою чергу, податковими органами у порушення вимог ст.43 Податкового кодексу України, висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету не підготував та, відповідно, не подав відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів цей висновок, чим допустив протиправну бездіяльність та порушив право позивача на повернення надміру сплачених грошових зобов`язань по податку на прибуток. З огляду на те, що матеріалами справи встановлено як факт наявності надмірно сплачених позивачем зобов`язань з земельного податку в сумі 8973,67 гривень та орендної плати за землю в сумі 2480956,46 гривень, так і факт неодноразового звернення позивача із передбаченою статтею 43 Податкового Кодексу України заявою про повернення сум, судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 817/492/17, від 16 квітня 2020 року у справі №805/1670/17-а, від 22 серпня 2019 року у справі №805/1479/17-а, від 01 жовтня 2019 року у справі №1740/2294/18, від 05 лютого 2019 року у справі №812/538/17. На підставі викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин справи і норм матеріального права. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, суд зазначає, що рішення прийняте судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 р. у справі № 200/1480/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 р. у справі № 200/1480/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 21 липня 2020 року. Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв Судді А.А. Блохін А.В. Гайдар