Ухвала КЦС ВС № 532/1140/19

Ухвала 14 липня 2020 року м. Київ справа № 532/1140/19 провадження № 61-9621ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яку подано адвокатом Бердніченко Оксаною Павлівною, на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2020 року, з урахуванням ухвали Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2020 року про виправлення описки, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Придніпрянська сільська рада Кобеляцького району Полтавської області, про розірвання договору найму житла та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Придніпрянська сільська рада Кобеляцького району Полтавської області, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, ВСТАНОВИВ: 24 червня 2020 року адвокатом Бердніченко О. П. в інтересах ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 01 липня 2020 року, в якій заявник просить суд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2020 року, з урахуванням ухвали Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2020 року про виправлення описки скасувати, й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки вона подана з порушенням вимог статті 392 ЦПК України. Частиною третьою статті 392 ЦПК України визначено, що касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» повноваження адвоката підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та довіреністю, відповідно до вимог процесуального законодавства. До цієї касаційної скарги адвокатом Бердніченко О. П., поданою в інтересах ОСОБА_1 , додано копії доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 23 травня 2019 року № 157 разом із свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 27 липня 2005 року №

429. Інших доказів, що посвідчують повноваження адвоката Бердніченко О. П. на надання правової допомоги ОСОБА_1 до касаційної скарги не долучено. Отже, адвокату Бердніченко О. П. необхідно надати до суду касаційної інстанції довіреність (або її належно завірену копію) на підтвердження повноважень представника ОСОБА_1 , оформлену відповідно до вимог процесуального законодавства. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору в установленому порядку та розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону. Судові рішення, які оскаржує заявник свідчить про існування первісних та зустрічних вимог майнового (визнання права власності)та немайнового характеру (розірвання договору найму житла; визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням; визнання договору купівлі-продажу дійсним). Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 1 921 грн. Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на момент подачі позову) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати. Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на момент подачі позову) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Абзацом другим пункту 21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», визначено, що у разі якщо в апеляційному або касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного й зустрічного позовів, тоді заявник, який не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачувати з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів. Як убачається зі змісту касаційної скарги заявник не погоджуються із судовими рішеннями, які прийнято за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів. Таким чином, заявник зобов`язаний сплатити судовий збір у частині первісного та зустрічного позовів. Отже, сума судового збору у цій справі за вимоги немайнового характеру до сплати становить суму у розмірі 768 грн 40 коп.*3*200%=4 610 грн 40 коп. Крім того, судові рішення, які оскаржує заявник, свідчать про існування вимог майнового характеру (визнання права власності), а саме: житлового будинку по АДРЕСА_1 . Відтак, ураховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду із вимогою майнового характеру, заявник зобов`язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимог майнового характеру. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону. Крім того, частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Отже, касаційна скарга подана адвокатом Бердніченко О. П. в інтересах ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює розгляд питання про відкриття касаційного провадження. Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX). Відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закону № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України та Законом № 540-IX,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яку подано адвокатом Бердніченко Оксаною Павлівною на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2020 року, з урахуванням ухвали Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2020 року про виправлення описки, залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, але який не може перевищувати десяти днів з дня закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Осіян