Постанова 4813 № 495/10302/19

Номер провадження: 33/813/303/20 Номер справи місцевого суду: 495/10302/19 Головуючий у першій інстанції Савицький С. І. Доповідач Кадегроб А. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.07.2020 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду - Кадегроб А.І., за участі секретарки судового засідання - Тьосової Я.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Гафійчука С.Д., розглянувши апеляційну скаргу останнього на постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.12.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,- ВСТАНОВИЛА: Постановою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.12.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 гривні з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 384,20 гривень. Згідно постанови судді районного суду вбачається, що 18.11.2019 о 02.46 годині, знаходячись по вулиці Тургенєва кут Новосадової в місті Білгород-Дністровський Одеської області, ОСОБА_1 керував автомобілем BMW X-5 НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку в присутності свідків категорично відмовився, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. На дану постанову захисник ОСОБА_1 - адвокат Гафійчук С.Д. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати, провадження у справі закрити, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки судді районного суду не відповідають фактичним обставинам справи, так як ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а сидів у припаркованому автомобілі; поліцейськими не пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, свідки не були присутніми на місці події; у нього не вилучалось посвідчення водія. Також апелянт вказує, що у протоколі не зазначена суть адміністративного правопорушення - які саме дії вчинялись ОСОБА_1 по ухиленню від проходження огляду. Крім цього вказує, що суддею районного суду порушено норми матеріального та процесуального права при винесенні рішення, а саме - не зрозуміло з яких підстав суддя прийшов до висновку про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння за відсутності належних та допустимих доказів, без допиту та виклику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Заслухавши суддю-доповідача, думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Гафійчука С.Д., які повністю підтримали вимоги апеляційної скарги; дослідивши матеріали справи та вимоги апеляційної скарги, суддя апеляційного суду приходить до таких висновків. Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 суддею суду першої інстанції не були дотримані вимоги закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, що призвело до прийняття судового рішення, яке вимогам закону не відповідає, а викладені в постанові судді висновки щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідно до вимог чинного законодавства України про адміністративні правопорушення звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди мають неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Як видно із справи, судовий розгляд в суді першої інстанції було проведено без участі ОСОБА_1 (а. с. 10-11). Відповідно до матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 поліцейськими, під час складання протоколу, був повідомлений про те, що розгляд справи відбудеться 28.11.2019 о 10.00 годині в Білгород-Дністровському міськрайонному суді (а. с. 2). Однак, матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо проведення судового засідання 28.11.2019, а також про те, що ОСОБА_1 взагалі був повідомлений судом про час, дату та місце судового розгляду протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього. Оскаржена постанова винесена 26.12.2019 за відсутності ОСОБА_1 , а тому останній належним чином не повідомлявся про час, дату та місце судового розгляду протоколу про адміністративне правопорушення та був позбавлений можливості реалізувати своє право доступу до правосуддя. Матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 копії постанови судді районного суду в строк, передбачений на апеляційне оскарження, що є порушенням ст. 285 КУпАП. Згідно зі ст. ст. 280, 283 КУпАП постанова судді в справі про адміністративне правопорушення повинна бути законною й обґрунтованою. Постанова судді районного суду щодо ОСОБА_1 цим нормам закону не відповідає. Розгляд справи без участі ОСОБА_1 слід визнати порушенням його права на захист, передбачене ст. 268 КУпАП. Таким чином, суддя апеляційного суду приходить до висновку про те, що суддею районного суду безпідставно обмежено права ОСОБА_1 , передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП, зокрема, не дослідивши усіх обставин справи та не надавши йому можливості прийняти участь у судовому засіданні, накладено адміністративне стягнення, в зв`язку з чим, оскаржена постанова підлягає безумовному скасуванню. Згідно з протоколом серії ОБ №076925 від 18.11.2019, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, 18.11.2019 о 02.46 годині, знаходячись по вул. Тургенєва кут Новосадової в м. Білгород-Дністровський Одеської обл., керував автомобілем BMW X-5 НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку в присутності свідків категорично відмовився, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2). Однак, зазначені у протоколі обставини не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п. п. 6-7 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція), затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України, 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). Відповідно до положень п. 1.3, п. 3.3. Розділу ІІІ «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції». Випадки застосування такого превентивного заходу: «нагрудна відеокамера (відео реєстратор) повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відео-зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відео-фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. Відповідно до п. 3.5 Розділу ІІІ Інструкції, «після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно». До матеріалів справи не долучено відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції, які здійснювали оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Допитаний в апеляційному суді ОСОБА_1 зазначив, що відеофіксація на місці події поліцейськими не здійснювалась. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Дослідженням вищевказаного протоколу встановлено, що він не відповідає вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП, так як в ньому не зазначено свідків адміністративного правопорушення, хоча в матеріалах справи наявні їх пояснення; відсутні пояснення ОСОБА_1 (а. с. 2). Також пояснення ОСОБА_1 не долучено до матеріалів справи взагалі. Згідно з п. 6 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України, 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Відповідно до пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , долучених до матеріалів справи, останні 18.11.2019 о 02.40 годині були запрошені в якості свідків при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а. с. 3, 4). Однак, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №076925 від 18.11.2019 відносно ОСОБА_1 , вбачається, що правопорушення вчинено останнім 18.11.2019 о 02.46 годині, а протокол складено о 03.15 годині (а. с. 2). Враховуючи вищевикладене, а також те, що свідки, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, в судові засідання апеляційного суду неодноразово на виклики не з`являлися, причини своєї неявки не повідомляли, приймаючи до уваги наявні в показаннях свідків протиріччя щодо обставин адміністративного правопорушення, суддя апеляційного суду вважає, що пояснення зазначених осіб не можуть визнаватися доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також, для перевірки доводів апеляційної скарги, неодноразово викликався до апеляційного суду поліцейський Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області Базан І.С., який оформляв матеріали справи про адміністративне правопорушення. Зазначений поліцейський до апеляційного суду не з`явився, причини неявки не повідомив. Крім цього, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2019 головуючим у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності визначено суддю Мишко В.В. (а. с. 7). Згідно з долученої до апеляційної скарги копією постанови судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В. від 27.11.2019 матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності повернуто на доопрацювання до Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області. Однак, оригінал вказаної постанови відсутній в матеріалах справи, будь-які відомості щодо виправлення зазначених у вказаній постанові недоліків відсутні, а згідно з супровідним листом Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області від 18.12.2019, матеріали відносно ОСОБА_1 повторно направлені на адресу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області без внесення виправлень до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а. с. 8). Суддя суду першої інстанції на вищевказані порушення та протиріччя уваги не звернув, належної оцінки їм не надав та кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не мотивувавши своє рішення належним чином на підставі належних та допустимих доказів, при цьому не зазначивши конкретно кваліфікуючі ознаки правопорушення, вчинення яких інкримінується ОСОБА_1 , а перелічивши усі кваліфікуючі ознаки правопорушення, вказані у ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 10). Вищевикладене свідчить про істотну неповноту і однобічність розгляду справи, які в сукупності з допущеними суддею районного суду процесуальними порушеннями порядку розгляду справи є безумовною підставою для скасування оскарженої постанови. Разом з цим, апеляційним судом не встановлено доказів, які свідчили би про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме - не знайшов свого підтвердження факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та відмови від проходження ним огляду на стан сп`яніння. Викладені обставини свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, відповідно, про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Суддя апеляційного суду звертає увагу також на те, що процес про адміністративне правопорушення цілком пов`язаний з презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення (рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»). Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) Склад правопорушення включає в себе наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого. Рішенням ЄСПЛ, від 14 жовтня 2010 року, у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи. Встановлені суддею апеляційного суду обставини свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відповідно і складу адміністративного правопорушення, в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова - скасуванню, з закриттям провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість апеляційної скарги в цілому, у зв`язку з чим вважає за необхідне її задовольнити, оскаржену постанову - скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. ст. 7, 247, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.12.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Кадегроб