Постанова 4814 № 554/474/15-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/474/15-ц Номер провадження 22-ц/814/1609/20Головуючий у 1-й інстанції Січиокно Т. О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Абрамов П.С., Бондаревська С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чудненка Володимира Миколайовича на заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 09 червня 2015 року, постановлене суддею Січиокно Т.О., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: 17.01.2015 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із позовом, у якому, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 01.12.2006 №PLKPGA00000186. Заявлені вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем кредитних зобов`язань у порядку та строки, визначені умовами кредитного договору. Просить стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 10.12.2014 становить 128 244,27 дол. США, що, за курсом 15,65 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.12.2014, становить 2 006 637,89 грн., та складається із: 45 874,61 дол. США - заборгованість за кредитом; 37 144,30 дол. США - заборгованість по процентам; 4 113,34 дол. США - заборгованість по комісії; 41 080,06 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором; 31,96 дол. США - штраф (фіксована частина) та 3 654,00 грн. судових витрат./а.с.59/ Заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 09.06.2015 задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто із ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 01.12.2006 №PLKPGA00000186, яка виникла станом 10.12.2014 та становить 128 244,27 дол. США, що за курсом встановленого відповідно до службового розпорядження НБУ від 09.06.2015 (21,1 грн. за 1 дол. США) складає 2 705 954,09 грн. та 3 654,00 грн. судового збору. Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 22.04.2020 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 09.06.2015./а.с.130/ Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем доведено неналежність виконання позичальником кредитних зобов`язань, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню згідно наданого банком розрахунку в іноземній валюті та в гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення судового рішення. Не погодившись із указаним судовим рішенням, відповідач, в особі уповноваженого представника адвоката Чудненка В.М., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поважності причин неявки відповідача в судові засідання зазначає, що не отримував судових повісток. А їх повернення без вручення адресату з підстав «закінчення терміну зберігання», з огляду на практику Верховного Суду, викладену в постановах від 26.03.2020 №617/1674/13-ц, від 20.06.2018 №127/2871/16-ц, від 12.12.2018 №752/11896/17, не є доказом належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи. Оскільки відповідач не був обізнаний про розгляд справи судом першої інстанції й тим самим позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, просить апеляційний суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та з цих підстав відмовити у задоволенні позову. Посилаючись на умови кредитування та наданий банком розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що останній платіж здійснений позичальником 23.03.2011, а строк дії зобов`язання сплив 01.12.2010, доводить, що банк, звернувшись в суд із позовом у січні 2015 року, пропустив загальний строк позовної давності в три роки, визначений ст.257 ЦК України. Звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц, щодо застосування відповідних норм права, та практику Європейського суду з прав людини «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії». Заперечує нарахування банком відсотків після спливу визначеного договором строку кредитування - 01.12.2010, як такі, що регламентовані ч.2 ст.625 ЦК України, а також стягнення винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця, оскільки такі умови договору, в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів», є несправедливими для позичальника, як споживача послуги. Указує на невідповідність розрахунку заборгованості умовам кредитування, які не містять підстав нарахування комісії (п.1.1. кредитного договору). Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У судове засідання в апеляційну інстанцію відповідач та його представник - адвокат Чудненко В.М. не з`явилися, направили суду заяви про відкладення розгляду справи на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби. Представник відповідача додаткового обґрунтував причини відкладення розгляду справи перебування у відпустці. Позивач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, у судове засідання свого представника не направив. Колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні заяв про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторони або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Відповідачем та його представником до клопотань про відкладення розгляду справи не додано жодного доказу на підтвердження поважності зазначених ними підстав неможливості явки в судове засідання. Тоді як обґрунтування заяв дією карантину не можуть бути взяті до уваги, оскільки з огляду на загальновідомий стан поширення короновірусної інфекції (COVID-19) строки дії карантинує непередбачуваними та не можуть бути перешкодою для судового розгляду на даний час. Суд та учасники процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З урахуванням тієї обставини, що сторони у справі належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, обов`язковість їх явки в апеляційний суд не передбачена законом, колегія суддів приходить до висновку, що розгляд справи за відсутності відповідача та його представника - адвоката Чудненка В.М., які диспозитивно розпоряджаються своїми процесуальними правами, не призводить до порушення їх права на справедливий суд. Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне. Судом установлено та не оспорюється сторонами, що 01.12.2006 між ПриватБанк та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №PLKPGA00000186, на підставі якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу банку на строк з 01.12.2006 по 01.12.2010 включно, у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 42 500,00 дол. США, із них на особисті потреби 40 000,00 дол. США, а також на сплату страхових платежів - 2 500,00 дол. США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.11 цього договору та винагорода за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору. Згідно ст.212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених пп.1.1, 2.2.4, 2.3.1 договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,36% на місяць, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену в п.1.1 суми щомісячного платежу за кредитним договором (п.3.2 договору). Відповідно до п.4.1 договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати./а.с.79-81/ Згідно наданого банком розрахунку заборгованість відповідача за договором станом на 10.12.2014 становить 128 244,27 дол. США та складається із: 45 874,61 дол. США -заборгованість за кредитом; 37 144,30 дол. США - заборгованість за відсотками; 4 113,34 дол. США - заборгованість з комісії; 41 080,06 дол. США - заборгованість з пені; 31,96 дол. США - штраф (фіксована частина)./а.с.6-8/ Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що відповідачем не дотримано строк виконання зобов`язання, унаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки за користування ними, на що розраховував при укладенні такого договору. Враховуючи валюту кредитування та заявлені до стягнення вимоги позову, районний суд визначив гривневий еквівалент заборгованості за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погоджується не в повній мірі з таких підстав. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Із матеріалів справи убачається, що рішення суду першої інстанції постановлене в порядку заочного розгляду справи згідно ст.224 ЦПК України (в редакції від 04.06.2015) з підстав неявки відповідача ОСОБА_1 . Разом із цим висновки районного суду про належність повідомлення відповідача про розгляд справи не відповідають фактичним обставинам. Оскільки відповідачем, з підстав «закінчення терміну зберігання», не були отримані позовна заява, ухвала про відкриття провадження, заява про уточнення позовних вимог та судові повістки про виклик в суд на 25.03.2015, 27.04.2015 та 09.06.2015./а.с.36, 40, 48, 57/ Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №752/11896/17-ц та практику Верховного Суду, викладену в постанові від 01.04.2020 у справі №0818/9696/2012, повернення повістки про виклик до суду із вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є належним доказом інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Таким чином районний суд не вжив усі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи відповідно до статей 74,76 ЦПК України (в редакцій чинній на момент постановлення заочного рішення), чим порушив конституційне право вказаної особи на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливість надати суду докази та навести доводи, що суперечить вимогамстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо права особи на справедливий судовий розгляд. Однак, враховуючи, що відповідач не вказує на таке порушення норм процесуального права, як підставу скасування судового рішення, а обґрунтовує тим самим поважність причин пропуску строку звернення із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності, як підставу для відмови у позові, колегія суддів приймає до уваги заявлене клопотання, по суті розгляду якого приходить до таких висновків. Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У зобов`язальних відносинах (ст.509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку. Згідно зі ст.257, ч.1 ст.261 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Із матеріалів справи вбачається, що на підставі кредитного договору від 01.12.2006 №PLKPGA00000186, сторонами зобов`язання узгоджено: строк кредитування із 01.12.2006 по 01.12.2010; кредитний ліміт - 42 500,00 дол. США; відсотки-0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороду за надання фінансового інструменту - 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороду за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору; пеня - 0,15% від суми простроченого платежу (пункти 1.1, 4.1 договору)./а.с.79-81/ Разом із цим, відповідач замовчав той факт, що 03.12.2009 сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №PLKPGA00000186 від 01.12.2006, на підставі якої пункт 1.1 договору викладено в новій редакції, у тому числі, змінено строк кредитування до 01.12.2026 включно./а.с.195/ Такий доказ поданий позивачем 04.06.2020 разом із відзивом на заяву про перегляд заочного рішення, а тому з об`єктивних причин не міг становити предмет дослідження суду першої інстанції та приймається до уваги апеляційним судом, як належний і допустимий. Встановлені апеляційним судом обставини виключають підстави застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, оскільки строк дії кредитного договору №PLKPGA00000186 від 01.12.2006 не припинений, належність виконання зобов`язань позичальником не доведена. Із наведених підстав колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування відсотків після закінчення строку кредитування, тоді як базова відсоткова ставка відповідачем не оскаржується, а наданий банком розрахунок, в частині розміру нарахованих відсотків, не спростований. Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність стягнення комісії за користування кредитом, як такої, що не обумовлена умовами кредитного договору, то апеляційний суд із такими доводами погоджується. Як убачається із матеріалів справи, підстави нарахування та розмір до стягнення винагороди за надання фінансового інструменту - 0,20% від суми виданого кредиту, банк тлумачить, як комісія. Разом із цим, надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у справі №695/3474/17 від 27.12.2018. На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині стягнення комісії, зменшивши розмір загальної суми стягнення на 4 113,34 дол. США, із 128 244,27 дол. США, що в гривневому еквіваленті (курс 21.1 грн.) 2 705 954,09 грн. до 124 130,93 дол. США, що в гривневому еквіваленті (курс 21.1 грн.) 2 619 162,62 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково (96,8%) розмір судового збору, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» за подачу позову підлягає зменшенню із 3 654,00 грн. до 3 537,07 грн. (96,8% від задоволених вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»)./а.с.1/ Пропорційно до задоволення вимог апеляційної скарги із ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати за апеляційну скаргу в розмірі 175,39 грн. (5 481,00 х 3,2%)/а.с.141, 183/. Керуючись ст.ст. 367,368, п.п.3.4 ч.1 ст.376, ст.ст. 381-384,389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чудненка Володимира Миколайовича - задовольнити частково. Заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 09 червня 2015 року скасувати в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» комісії за користування кредитом в розмірі 4 113,34 дол. США та в частині визначення загальної суми стягнення із 128 244,27 дол. США, що в гривневому еквіваленті (курс 21.1 грн.) 2 705 954,09 грн. до 124 130,93 дол. США, що в гривневому еквіваленті (курс 21.1 грн.) 2 619 162,62 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення комісії - відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №PLKPGA00000186 від 01.12.2006, станом на 10.12.2014 в розмірі 124 130,93 дол. США, що за курсом встановленого відповідно до службового розпорядження НБУ від 09.06.2015 (21,1 грн. за 1 дол. США) складає 2 619 162,62 грн. Зменшити розмір судового збору, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» із 3 654,00 грн. до 3 537,07 грн. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» 3 537,07 грн. судового збору. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 175,39 грн. судового збору. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20.07.2020. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді П.С. Абрамов С.М. Бондаревська