Постанова 4855 № 826/19948/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/19948/16 Суддя (судді) першої інстанції: Власенкова О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Земляної Г.В., Собківа Я.М., при секретарі судового засідання Гужві К.М., за участю учасників судового процесу: від позивача 1 (апелянта): не з`явились, від позивача 2: не з`явились, від відповідача: Козирицька В.О., від третьої особи: Мандзюк М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Технолоджіз" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайдзен Капітал" та Приватного акціонерного товариства "Менеджмент Технолоджіз" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа: Державна регуляторна служба України про визнання протиправним та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись Товариство з обмеженою відповідальністю "Кайдзен Капітал" та Приватне акціонерне товариство "Менеджмент Технолоджіз" до суду з адміністративним позовом, в якому просили суд: визнати протиправними та скасувати рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 05 грудня 2016 року № 1195 та № 1196. Вимоги позовної заяви обґрунтовані, зокрема, тим, що на переконання позивачів Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку за відсутності визначених законами України підстав для зупинення дії ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку самостійно визначила такі підстави в Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), затвердженому рішенням Комісії від 14.05.2013 №

816. Позивачі вважають, що підпункт 1 пункту 4 розділу ІІ зазначеного Порядку не відповідає закону, а рішення Комісії про зупинення дії ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, виданих позивачам, прийняті на підставі зазначеної норми, є протиправними та підлягають скасуванню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Менеджмент Технолоджіз"звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на обставини аналогічні викладеним у позові та стверджуючи про не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення останнім норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі. Так, зокрема, апелянт наголошує, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, оскільки жодним Законом не встановлено повноважень Національної комісії зупиняти дію ліцензії у випадку несплати штрафу, натомість приписами ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» імперативно регламентовано, що у разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове стягнення штрафів здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом НКЦПФР. При цьому, позивач зауважує, що відповідачем відповідного позову до суду не подавалось. Також, апелянт вказує, що суд першої інстанції зобов`язаний був надати правову оцінку пп. 1 п. 4 розділу ІІ Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), затвердженого рішенням Комісії від 14 травня 2013 року № 816, оскільки ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» не передбачені підстави для зупинення дії ліцензії та разом з цим, не встановлено і повноважень НКЦПФР встановлювати такі підстави. Отже, вказані обставини, на переконання позивача, свідчать про незаконність та необґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення. Державною регуляторною службою було подано пояснення на апеляційну скаргу відповідно до змісту яких останній підтримує правову позицію позивача та зазначає, що п. 4 Порядку за своїм змістом не відповідає ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Також, у вказаних поясненнях третьою особою зазначено, що за результатом розгляду скарги позивача на рішення відповідача про зупинення ліцензії Еспертно-апеляційною комісією було встановлено порушення НКЦПФР вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим ДРС було видано розпорядження, якими відповідача зобов`язано усунути відповідні порушення законодавства. З огляду на вказані обставини ДРС вважає обґрунтованими доводи апелянта, що судом першої інстанції було не повно встановлено обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення та прийнято необґрунтоване рішення. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому НКЦПФР вказує, що вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що висновки суду ґрунтуються на фактичних обставинах справи, перевірені та доведені під час судового розгляду. Також, у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки підставою для прийняття Комісією оскаржуваного рішення стала саме несплата позивачем штрафної санкції. Разом з цим, відповідач акцентує увагу суду, що НКЦПФР діяла в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. З огляду на зазначене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги повністю. Позивачем було подано відповідь на відзив відповідача відповідно до змісту якого, ТОВ "Менеджмент Технолоджіз" наполягає на неправомірності зупинення НКЦПФР дії ліценції та обґрунтованості позовних вимог. Крім того, під час апеляційного розгляду справи представником позивачів було подано до суду додаткові письмові пояснення. Відповідачем, у свою чергу, було подано до суду заперечення на додаткові пояснення відповідно до змісту яких останній наголошує, що Комісія діяла в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Оскаржувані рішення Комісії прийняті відповідно до законодавства та в межах її компетенції. Крім того, у вказаних запереченнях відповідач звертає увагу суду на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/16725/17 у якій судом було встановлено, що підстави для для визнання протиправним та нечинним рішення НКЦПФР від 14.05.2013 № 816 в частині пп. 1 п. 4 розділу ІІ Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку відсутні. У судове засідання, позивачі явку уповноважених представників до суду не забезпечили та про причини їх неявки суду не повідомили. Разом з цим, судом встановлено, що про дату, час та місце апеляційного розгляду справи останні були повідомлені належним чином та у передбачений законодавством строк. З огляду на зазначене та враховуючи приписи ч. 2 ст. 313 КАС України, судова колегія визнала за можливе вирішити питання про поновлення провадження у справі та здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою. У судовому засіданні Шостий апеляційний адміністративний суд протокольною ухвалою. від 16 липня 2020 року поновив провадження у даній справі, яке було зупинено ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/16725/17. Разом з цим, судом було розглянуто клопотання апелянта, яке надійшло до суду 08.01.2020 (вх. № 538) та протокольною ухвалою від 16 липня 2020 року здійснено заміну Приватного акціонерного товариства «Менеджмент Технолоджіз» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Технолоджіз». Крім того, судовою колегією було розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайдзен Капітал" про зупинення провадження у справі, яке надійшло до суду 28.11.2019 (вх. № 43206), а також клопотання апелянта, яке надійшло до суду 08 січня 2020 року (вх. № 541) та протокольними ухвалами від 16 липня 2020 року відмовлено у їх задоволенні. Щодо вирішення даного спору по суті, представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та запереченнях на додаткові пояснення, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва залишити без змін. Представник третьої особи - Державної регуляторної служби України у судовому засіданні підтримав правову позицію позивачів з підстав викладених у поясненнях щодо апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу ТОВ Менеджмент Технолоджіз" задовольнити. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи відповідно до рішення Комісії від 15.08.2012 № 684 ПрАТ «Менеджмент Технолоджіз» видано ліцензію від 07.09.2012 серії АЕ №075820 на професійну діяльність на фоновому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами - брокерська діяльність та ліцензію від 07.09.2012 серії АД №075820 на професійну діяльність на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами - дилерська діяльність (том 1 а.с. 57-58). Постановою Комісії від 18.05.2016 № 235-ЦФ-УП-Т до ПрАТ «Менеджмент Технолоджіз» застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 200 000,00 грн., який (штраф) підлягає сплаті не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дати отримання постанови підлягає сплаті відповідно до пункту 2 розділу XVIII Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Комісії від 16.10.2012 №1470 (том 1 а.с. 63-70). Станом на 05.12.2016, тобто в установлений законодавством строк, ПрАТ «Менеджмент Технолоджіз» зазначений штраф не сплатило, що, як зазначено судом першої інстанції та не було спростовано апелянтом, не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні. 05 грудня 2016 року відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», п. 5 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів», п. 4 розділу ІІ Порядку зупинення дії та анулювання ліцензій на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), затвердженого рішенням Комісії від 14.05.2013 № 816, зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2013 № 826/23394 відповідачем було прийнято рішення № 1196, яким вирішено зупинити дію ліцензій на провадження професійної діяльності з торгівлі цінними паперами, а саме: брокерської діяльності від 07.09.2012 серії АД № 075819 та дилерської діяльності від 07.09.2012 серії АЕ № 075820 у зв`язку з несплатою фінансової санкції, що була застосована до нього при провадженні цього виду діяльності протягом трьох місяців з дати винесення постанови про накладення санкції від 18.05.2016 №235-ЦА-УП-Т на строк до отримання Комісією відповідного документа про сплату зазначеної фінансової санкції (том 1 а.с. 59). Зазначене рішення було оскаржено позивачем до Державної регуляторної служби України (том 1 а.с. 103-105). Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, одночасно позивач оскаржив зазначене рішення суб`єкта владних повноважень у судовому порядку, звернувшись до суду з даним адміністративним позовом. При цьому, в якості підстави для скасування зазначено позивач вказав про те, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку за відсутності визначених законами України підстав для зупинення дії ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку самостійно визначила такі підстави в Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), затвердженому рішенням Комісії від 14.05.2013 №

816. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2017 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду. За результатами розгляду скарги позивача Державна регуляторна служба України встановила порушення Комісією вимог частини другої ст. 16 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» та ст. 11 ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних па перів в Україні» в частині невідповідності законодавчим підставам для зупинення дії ліцензії у зв`язку з чим, видала 13 лютого 2017 року розпорядження № 34, яким зобов`язала Комісію усунути порушення вимог вказаних вище законів, скасувавши рішення від 05.12.2016 № 1196 про зупинення дії ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами. Крім того, п. 2 вказаного розпорядження було зобов`язано відповідача привести положення пункту 4 розділу ІІ Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фоновому ринку (ринку цінних паперів), затвердженого рішенням Комісії від 14.05.2013 № 816, у відповідність до вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» в частині підстав для зупинення дії ліцензії (том 1 а.с. 109-112, том 1 а.с. 46). Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не сплачено штраф, накладений на нього постановою Комісії від 18.05.2016 №235-ЦФ-УП-Т, що свідчить про порушення позивачем нормативних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та надає право Комісії зупинити дію відповідних ліцензій, виданих позивачу. Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що доводи позивачів щодо незастосування судом підпункту 1 пункту 4 розділу ІІ Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) під час вирішення цієї справи не заслуговують на увагу суду/, оскільки що у ході судового розгляду справи судом не здобуто доказів стосовно невідповідності приписам законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про державне регулювання ринку цінних паперів» та іншим законодавчим актам підпункту 1 пункту 4 розділу ІІ Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), затвердженого рішенням Комісії від 14.05.2013 №

816. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР (далі - Закон №448/96-ВР). Вимогами статті 1 Закону № 448/96-ВР визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. Форми державного регулювання ринку цінних паперів визначені статтею 3 Закону №448/96-ВР. Так, державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах, зокрема: прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов`язків учасників ринку цінних паперів; видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю; заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством; проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів. Відповідно до ч.3 статті 4 Закону №448/96-ВР ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до законів України, що регулюють ринок цінних паперів, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з цими законами, та з урахуванням вимог статей 13 та 19 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Відповідно до п.13 ч.1 статті 8 Закону №448/96-ВР Комісія має право розробляти і затверджувати з питань, що належать до її компетенції, обов`язкові для виконання нормативні акти. Так, на підставі зазначених вимог законодавства Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято рішення від 14 травня 2013 року №816 "Про затвердження Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів)" відповідно до абзацу п`ятого статті 3, пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", яким затверджено відповідний Порядок, а також визнано таким, що втратило чинність, рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 червня 2006 року № 432 "Про затвердження Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку". Згідно з п.1 р. І Порядку (у редакції чинній на момент спірних правовідносин), цей Порядок розроблений Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) з метою визначення порядку та умов зупинення дії або анулювання ліцензії на здійснення певних видів професійної діяльності на фондовому ринку (крім діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами). Пунктом 2 Порядку № 816 визначено, що зупинення дії ліцензії - зупинення на строк до одного року дії ліцензії у разі порушення ліцензіатом законодавства. Приписами п.4 р. ІІ Порядку регламентовано, що підставою для зупинення дії ліцензій за певним видом професійної діяльності за відповідним рішенням Комісії на строк, встановлений цим рішенням, є, зокрема, несплата ліцензіатом фінансової санкції, що була застосована до нього при провадженні цього виду професійної діяльності, протягом 3 місяців з дати винесення відповідної постанови про накладення санкції, за винятком тих постанов, які були скасовані чи визнані нечинними за рішенням суду, що набрало законної сили, або дію яких зупинено за ухвалою суду. Як було встановлено судом, 18 травня 2016 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було прийнято постанову від № 235-ЦА-УП-Т про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів. Зазначеною постановою постановлено, застосувати у відношенні до ПрАТ "Менеджмент Технолоджіз" санкцію у вигляді штрафу у розмірі 200 000, 00 грн. за умисні дії, що мають ознаки маніпулювання на фондовому ринку. Разом з цим, судовою колегією встановлено, що не погоджуючись з вказаною постановою контролюючого органу про застосування до ПрАТ "Менеджмент Технолоджіз" штрафної санкції у розмірі 200 000, 00 грн., останній оскаржив її у судовому порядку. Водночас, у зв`язку з несплатою ПрАТ "Менеджмент Технолоджіз" визначеної у постанові від 18 травня 2016 року № 235-ЦА-УП-Т штрафної санкції у встановлений Комісією строк та не зважаючи на судове оскарження позивачем вказаного рішення, відповідач, керуючись положеннями п. 4 р. ІІ Порядку № 816, 05 грудня 2016 року прийняв рішення № 1196, яким зупинив дію ліцензій позивача. Мотивуючи свій позов у даній справі, позивач зазначив, що Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" не містить такої підстави для зупинення дії ліцензій на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку як несплата ліцензіатом фінансової санкції, що буде застосована до нього при провадженні цього виду професійної діяльності. Водночас, така підстава встановлена тільки в затвердженому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку, що свідчить про вихід відповідача за межі повноважень, визначених Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні". Також позивач зазначав, що згідно ч. 5 статті 11 Закону повноваження Комісії щодо стягнення штрафних санкцій обмежується правом звернення до суду з відповідним позовом. Водночас, судовою колегією встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2018 року у справі № 826/16725/17, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "Кайдзен Капітал" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та нечинним рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2013 № 816 "Про затвердження Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів)" в частині підпункту 1 пункту 4 розділу ІІ Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) відмовлено. Як вбачається зі змісту вказаних судових рішень, суди дійшли висновку що рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2013 № 816 було прийнято на виконання та відповідно до Законів України, а саме: відповідно до п.5 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", з дотриманням процедури прийняття нормативно-правових актів, встановлених законодавством. Разом з цим, у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/16725/17 судом апеляційної інстанції зазначено, що Законом прямо передбачено, що застосування фінансових санкцій не виключає право Комісії застосовувати інші адміністративно-господарські санкції, таку як зупинення дії ліцензії, зокрема, тому посилання апелянта на обмеження повноважень Комісії лише правом звертатися до суду з позовом про стягнення штрафів не може бути визнане обґрунтованим. Також, судом апеляційної інстанції вказано, що дана підстава передбачає обмеження для її застосування у вигляді строку або наявності судового рішення на користь ліцензіата, в тому числі, і щодо зупинення дії оскаржуваного рішення, і не може вважатися непропорційною щодо наслідків для ліцензіата та цілями, на досягнення яких вона спрямована. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що твердження позивача про те, що Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" не містить визначення щодо права Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку зупиняти дію ліцензії є необґрунтованим. Між тим, судовою колегією встановлено, що на момент прийняття Комісією оскаржуваного рішення № 1196 від 05 грудня 2016 року постанова НКЦПФР від 18 травня 2016 року № 235-ЦФ-УП-Т про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, якою у відношенні ПрАТ «Менеджмент Технолоджіз» застосовано санкцію у вигляді штрафу, була оскаржена позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва (справа № 826/15871/16, провадження відкрито ухвалою від 15 листопада 2016 року). Отже, з наведеного слідує, що штраф не було сплачено позивачем у визначений Комісією строк, оскільки позивач вважав незаконним відповідне рішення контролюючого органу про застосування до нього штрафної санкції. При цьому, судова колегія зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року у справі № 826/15871/16 за позовом ПрАТ «Менеджмент Технолоджіз» до НКЦПФР про визнання протиправною та скасування постанови від 18.05.2016 № 235-ЦА-УП-Т адміністративний позов задоволено повністю - визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.05.2016 № 235-ЦА-УП-Т. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року залишено без змін, тобто, набрало законної сили. Таким чином, в судовому порядку встановлено протиправність застосування до позивача штрафної санкції, за несвоєчасність сплати якої відносно ПрАТ «Менеджмент Технолоджіз» прийнято оскаржуване рішення. Тобто, скасування в судовому порядку постанови, на підставі якої до ліцензіата застосовано фінансову санкцію, виключає можливість зупинення дії ліцензій за певним видом професійної діяльності за відповідним рішенням Комісії. Разом з цим, колегія суддів зауважує, що вказана постанова є актом індивідуальної дії, а тому є протиправною та такою, що не діє та не породжує жодних правових наслідків саме з моменту її прийняття. Так, у разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Крім того, судова колегія враховує, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення № 1196 від 05 грудня 2016 року з огляду визнання протиправною та скасування у судовому порядку постанови від 18.05.2016 № 235-ЦА-УП-Т з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих) юридичних наслідків для такого суб`єкта господарювання. Відповідно, наявні обґрунтовані підстави для скасування оскаржуваного рішення відповідача як протиправного, оскільки підстава для його прийняття скасована у судовому порядку. Вказані обставини не були підставою даного адміністративного позову та відповідно не вказані позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, проте положеннями ст. 2 КАС України регламентовано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 2 вказаної норми передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Разом з цим, відповідно до приписів ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Частиною 2 ст. 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З огляду на вказані норми законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що без визнання судом протиправним оскаржуваного рішення № 1196 від 05 грудня 2016 року повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе, оскільки цим рішенням НКЦПФР незаконно блокувала здійснення ПрАТ «Менеджмент Технолоджіз» господарської діяльності. Таким чином, за встановлених у ході апеляційного розгляду обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що мало наслідком невиконання завдання адміністративного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав особи, що звернулась до суду з даним адміністративним позовом від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Частиною 1 ст. 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене та враховуючи, що висновки суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень є помилковими, такими, що прийняті при не повному з`ясуванні обставин справи та з порушенням норм процесуального права, а також з огляду на те, що апелянтом у даній справі є лише один з позивачів, а вимоги апеляційної скарги обґрунтовані іншими підставами для скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що прийняте судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню в частині позовних вимог, що стосуються апелянта, а апеляційна скарга задоволенню, проте з інших підстав. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 313, 315, 317, 321-322, 325-328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Технолоджіз" задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 05 грудня 2016 року № 1196. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: Г.В. Земляна Я.М. Собків Повний текст постанови виготовлено 20 липня 2020 року