Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6779/19

від 09.07.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/6779/19 Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: 14:19, м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 26.02.2020 року; Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Танасогло Т.М. За участю: секретаря Іщенка В.О. представника апелянта - Копиці С.М. представника позивача - Логовського В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег Жилсервіс" до Головного управління ДПС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Берег Жилсервіс" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 10.10.2019 року №0044641415 про збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 306 347 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 76 587 грн., №0044671415 про збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 200 820 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 50 205 грн. В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток є необґрунтованими і безпідставними. Позивач провадить свою підприємницьку діяльність із повним дотриманням вимог податкового законодавства та бухгалтерського обліку. Всі операції, які були предметом перевірки, оформлені належними договорами, актами наданих послуг (робіт), податковими накладними, розрахунковими документами, за якими вбачається зміст операцій, їх обсяги, вартість та використання в межах господарської діяльності. Однак, під час перевірки відповідачем не надано належної оцінки специфіки господарської діяльності позивача, необґрунтовано не враховано первинні, бухгалтерські і розрахункові документи, висновки перевірки ґрунтуються лише на даних податкової інформації стосовно контрагентів щодо відсутності у підприємств необхідної кількості трудових ресурсів та виробничих потужностей. Зазначені обставини свідчать про те, що збільшення зобов`язань згідно оскаржуваних рішень відбулось в результаті припущень контролюючого органу про можливі порушення правил податкового законодавства, без врахування первинної документації, а відтак не можуть відповідати критерію обґрунтованості та правомірності. Разом з цим, винесення оспорюваних рішень відбулось поза межами установленого строку, що додатково підтверджує необ`єктивність та неправомірність дій суб`єкта владних повноважень під час реалізації своїх функцій. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 10.10.2019 року №0044671415, №0044641415. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами, які містять всі необхідні відомості щодо операцій та дають змогу встановити їх зміст, кількісні та вартісні характеристики і у своїй сукупності відображають відомості, що мають значення для підтвердження реальності операцій. Первинні документи у повній мірі були надані позивачем під час перевірки, тобто були предметом дослідження під час здійснення контролюючих функцій відповідача, і будь-яких зауважень щодо неповноти чи неточності матеріалів податковим органом не висувалось. З огляду на те, що правомірність дій платника підтверджується належним чином оформленими первинними і розрахунковими матеріалами, а доводи відповідача про порушення позивачем правил податкового законодавства ґрунтуються лише на податковій інформації стосовно відсутності у контрагентів необхідної кількості трудових ресурсів та виробничих потужностей, чим не спростовується зміст господарських операцій, і дії відповідача не були направлені на дотримання податкового законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість і неправомірність рішень суб`єкта владних повноважень та вбачав всі підстави для їх скасування в судовому порядку. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що операції позивача з його контрагентами не підтверджуються з урахуванням часу виконання, місця знаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень тощо, економічно необхідних для виконання робіт, надання послуг. Отже, надані до перевірки первинні документи, які стали підставою для формування витрат і податкового кредиту за перевіряємий період, з урахуванням зібраної і опрацьованої податкової інформації, не можуть вважатись належним чином оформленими та підтверджувати факт придбання цих робіт і послуг. Вказані обставинами безумовно позбавляють платника податків права на податковий кредит та формування валових витрат за цими операціями та свідчать про безпідставність даних податкового і бухгалтерського обліку підприємства. Разом з цим, оспорювані рішення прийняті в межах строку, передбаченого ст. 86 Податкового кодексу України, а саме винесення податкових повідомлень-рішень протягом п`ятнадцяти днів після одержання контролюючим органом даних про вручення позивачу акту перевірки цілком відповідає правилам податкового законодавства. Зазначені обставини у сукупності свідчать про правомірність дій відповідача, обґрунтованість визначених зобов`язань та безпідставність адміністративного позову. У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Берег Жилсервіс" посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. Як з`ясовано судом першої інстанції та встановлено під час апеляційного розгляду, у період з 25.04.2018 року по 03.05.2018 року ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Берег Жилсервіс» з питань повноти декларування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, податку на додану вартість за період з 01.03.2015 року по 31.12.2017 року, за результатом якої складено акт від 10.05.2018 року №393/15-32-14-15/34872051 (Том І, а.с. 54-88). Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 1, п.п. 1. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.1, п. 2.4, п. 28, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 477 114 грн., у тому числі за 2015 рік - у розмірі 170 767 грн., за 2016 рік - 196 767 грн., за 2017 рік - 109 580 грн.; п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 530 127 грн., у тому числі за березень 2015 року - у сумі 24 651 грн., за квітень 2015 року - 25 109 грн., за травень 2015 року - 21 077 грн., за червень 2015 року - 16 292 грн., за липень 2015 року -15 644 грн., за серпень 2015 року - 16 391 грн., за вересень 2015 року - 12 746 грн. за жовтень 2015 року - 14 178 грн., за листопад 2015 року - 20 680 грн., за грудень 2015 року - 22 973 грн., за лютий 2016 року - 21 791 грн., за березень 2016 року - 22 450 грн., за квітень 2016 року - 22 545 грн., за травень 2016 року - 17 206 грн., за червень 2016 року - 24 107 грн., за липень 2016 року - 16 257 грн., за серпень 2016 року - 15 210 грн., за вересень 2016 року - 15 580 грн., за жовтень 2016 року - 17 404 грн., за листопад 2016 року - 23 028 грн., за грудень 2016 року - 23 052 грн., за січень 2017 року - 23 428 грн., за лютий 2017 року - 23 891 грн., за березень 2017 року - 23 838 грн., за квітень 2017 року - 21 281 грн., за листопад 2017 року - 29 318 грн. На підставі виявлених порушень ГУ ДФС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення від 10.10.2019 року №0044641415, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 306 347 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 76 587 грн.; №0044671415, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 200 820 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 50 205 грн. Згідно акту перевірки та вказаних податкових повідомлень-рішень, підставою для висновків про заниження позивачем податку на прибуток та завищення податкового кредиту стало невизнання контролюючим органом операцій між позивачем та ТОВ «Дорбут-ЮГ», ТОВ «Ванкор Лімітед», ТОВ «Бетраст», ТОВ «Стайлекс», ТОВ «Дорстрой», ТОВ «Параон» в силу відсутності у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, невідповідності обсягів постачання робіт, послуг, товарів обсягам придбання тощо. За висновком відповідача, підприємства-контрагенти залучені до формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов`язань. Не погоджуючись із висновками відповідача, посилаючись на їх необґрунтованість і неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішень суб`єкта владних повноважень. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно із п.п. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. За правилами п.п. 2.1, 2.4, 2.8, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об`єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актами. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання. За правилами п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно приписів п. 198.6 ст. 98 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Разом з цим, згідно із п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Слід зазначити, що за визначенням ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що витрати, дохід для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника. При цьому, за відсутності факту придбання товару, виконання робіт, надання послуг, постачання товару, але за наявності формально оформлених первинних документів, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат або податкового кредиту. Так, згідно матеріалів перевірки та адміністративної справи, 01.02.2016 року між ТОВ «Берег Жилсервіс» та ТОВ «Дорбуд-ЮГ» укладено договір №4/02-16 (Т. ІІ, а.с. 50-52), предметом якого є передача ТОВ «Дорбуд-ЮГ» функцій з утримання житлових будинків і прибудинкових територій, розташованих на вул. Палубній, 12, вул. Щогловій, 17, вул. Чернігівській, 9В, вул. Педагогічній провулок 3/3, вул. Махачкалинській, 7А, вул. В-Адм. Жукова, 17/19, паркінг вул. Палубна, 12/1, Деволанівський узвіз,

12. Відповідно до п.п. 2, 3 Договору метою договору - забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та ремонту житлового фонду, його технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг, дотримання санітарного стану прибудинкових територій для створення мешканцям будинків належних умов проживання. Вартість послуг за Договором дорівнює вартості виконаних послуг згідно акту виконаних робіт помісячно. Пунктом 8 визначено, що Договір укладається на 1 рік, набуває чинності з дня його підписання та за згодою сторін може бути продовжений. На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем надано акт надання послуг від 30.06.2016 року (Т. ІІ, а.с. 89). Згідно виписки по рахунку оплата наданих послуг проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ «Бетраст» (Т. ІІ, а.с. 96-103). Під час передачі послуг та проведення їх оплати ТОВ «Бетраст» виписано податкову накладну від 24.06.2016 року №50, суми ПДВ по якій позивач включив у складі податкового кредиту відповідного періоду (Т. ІІ, а.с. 90). Відповідно договору від 01.06.2016 року №7-06-16Ю (Т. ІІ, а.с. 91-92), укладеного між ТОВ «Берег Жилсервіс» та ТОВ «Бетраст», ТОВ «Берег Жилсервіс» доручає, а ТОВ «Бетраст» приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі й на умовах, передбачених даним договором. Згідно із п.п. 4, 5 Договору за виконану роботу кожний місяць ТОВ «Берег Жилсервіс» сплачує ТОВ «Бетраст» плату у розмірі 2 500 грн. Оплата виконується не пізніше п`яти днів з дня прийняття ТОВ «Берег Жилсервіс» роботи за актом виконаних робіт. Пунктом 14 визначено, що Договір діє з 1 червня по 31 грудня 2016 року. На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем надано акт наданих послуг від 30.06.2016 року №1 та рішення судів щодо стягнення на користь позивача боргів за житлово-комунальні послуги (Т. ІІ, а.с. 93). Згідно виписки по рахунку оплата наданих послуг проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ «Бетраст» (Т. ІІ, а.с. 95). Під час передачі послуг та проведення їх оплати ТОВ «Бетраст» виписано податкову накладну від 24.06.2016 року №49, суми ПДВ по якій позивач включив у складі податкового кредиту відповідного періоду (Т. ІІ, а.с. 94). Також, у перевіряємому періоді між ТОВ «Берег Жилсервіс» та ТОВ «Стайлекс» укладено договір від 15.07.2016 року №15/07/16 (Т. ІІ, а.с. 104-106), за яким ТОВ «Стайлекс» зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, на свій ризик виконати за завданням ТОВ «Берег Жилсервіс» з використанням своїх матеріалів та матеріалів ТОВ «Берег Жилсервіс», а ТОВ «Берег Жилсервіс» - прийняти та оплатити роботи по ремонту цоколя та приямків зі сторони паркінгу житлового будинку №12 АДРЕСА_1 вул. АДРЕСА_2 , згідно договірної ціни, якає невід`ємною частиною Договору. Відповідно до п.п. 2.1 Договору оплата виконаної роботи здійснюється за її договірною ціною, яка складає 6 280 грн. Згідно із п.п. 3.1 Договору оплата за Договором здійснюється в наступному порядку: фінансування робіт по дійсному Договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Стайлекс» згідно актам приймання виконаних робіт за формою КБ-3 протягом 5 днів після надання актів. Відповідно до п.п. 4.1 Договору ТОВ «Стайлекс» зобов`язується виконати роботи протягом двох місяців з дати укладення Договору. Підпунктом 10.3 визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов`язань. На підтвердження фактичного виконання ремонтних робіт позивачем надано Довідку про вартість виконаних робіт, Локальний кошторис, Акт приймання виконаних будівельних робіт, а також фото-фіксація результатів таких робіт (Том ІІ, а.с. 107-117). Згідно виписки по рахунку оплата наданих послуг проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ «Стайлекс» (Т. ІІ, а.с. 173). Під час передачі послуг та проведення їх оплати ТОВ «Стайлекс» виписано податкову накладну від 27.07.2016 року №42, суми ПДВ по якій позивач включив у складі податкового кредиту відповідного періоду (Т. ІІ, а.с. 118). Відповідно до Договору від 01.07.2016 року №12/07-16Ю, укладеного між ТОВ «Берег Жилсервіс» та ТОВ «Стайлекс», ТОВ «Берег Жилсервіс» доручає, а ТОВ «Стайлекс» приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги шляхом усного та письмового консультування (Том ІІ, а.с. 119-120). Згідно із п. 2 Договору за виконану роботу ТОВ «Берег Жилсервіс» сплачує ТОВ «Стайлекс» винагороду у розмірі 2 500 грн. за домовленістю. Оплата виконується не пізніше п`яти днів з дня прийняття ТОВ «Берег Жилсервіс» роботи за актом. Пунктом 6 визначено, що термін дії Договору з 1 липня по 1 серпня 2016 року. На підтвердження фактичного виконання умов вказаного Договору позивачем надано акти від 31.07.2016 року, від 31.08.2016 року, від 30.09.2016 року, від 31.10.2016 року, від 30.11.2016 року, від 31.12.2016 року, від 31.01.2017 року щодо юридичного супроводження діяльності позивача та рішення судів щодо стягнення на користь позивача боргів за житлово-комунальні послуги, визнання права власності на майно, звіт щодо наданих послуг тощо (Том ІІ, а.с. 121-127, 128-142). Згідно виписки по рахунку оплата наданих послуг проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ «Стайлекс» (Т. ІІ, а.с. 168). Під час передачі послуг та проведення їх оплати ТОВ «Стайлекс» виписано податкові накладні від 27.07.2016 року №44, від 25.08.2016 року №33, від 26.09.2016 року №45, від 31.10.2016 року №57, від 30.11.2016 року №44, від 22.12.2016 року №3, від 26.01.2017 року №7, суми ПДВ по яким позивач включив у складі податкового кредиту відповідного періоду (Т. ІІ, а.с. 143-149). Відповідно до Договору від 01.07.2016 року №11/07-16, укладеного між ТОВ «Берег Жилсервіс» та ТОВ «Стайлекс», предметом Договору є передача ТОВ «Стайлекс» функцій з утримання житлових будинків і прибудинкових територій, надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинків, розташованих на вул. Палубній, 12, вул. Щогловій, 17, вул. Чернігівській, 9В, вул. Педагогічній провулок 3/3, вул. Махачкалинській, 7А, вул. В-Адм. Жукова, 17/19, паркінг вул. Палубна, 12/1, Деволанівський узвіз,

12. Згідно із п.п. 2, 3 Договору метою договору - забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та ремонту житлового фонду, його технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг, дотримання санітарного стану прибудинкових територій для створення мешканцям будинків належних умов проживання. Вартість послуг за Договором дорівнює вартості виконаних послуг згідно акту виконаних робіт помісячно. Пунктом 11 визначено, що Договір укладається на 1 рік, набуває чинності з дня його підписання та за згодою сторін може бути продовжений. На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем надано акт надання послуг від 30.11.2017 року (Т. ІІ, а.с. 245). Згідно виписки по рахунку оплата наданих послуг проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ «Параон» (Т. ІІ, а.с. 248-250, Т. ІІІ, а.с. 1-6). Під час передачі послуг та проведення їх оплати ТОВ «Параон» виписано податкову накладну 29.11.2017 року №11, суми ПДВ по якій позивач включив у складі податкового кредиту відповідного періоду (Т. ІІ, а.с. 246). На підтвердження тих обставин, що будинки, розташовані на вул. Палубній, 12, вул. Щогловій, 17, вул. Чернігівській, 9В, вул. Педагогічній провулок 3/3, вул. Махачкалинській, 7А, вул. В-Адм. Жукова, 17/19, паркінг вул. Палубна, 12/1, Деволанівський узвіз, 12 перебувають на балансі та утриманні ТОВ «Берег Жилсервіс», позивачем надано відповідні акти приймання-передачі житлових комплексів на баланс та договори на надання послуг з утримання цих будинків (Том І, а.с. 113-141). Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що за вказаними матеріалами можливо встановити зміст господарських операцій, виконання робіт (надання послуг), їх вид та об`єми, вартість, проведення оплати робіт (послуг). Вказані первинні документи містять відомості про підстави їх складання, підписи уповноважених осіб, необхідні реквізити, що дозволяють встановити їх оформлення на виконання господарських операцій, визначених у змісті вищенаведених договорів. Під час перевірки наведені первинні документи були об`єктом дослідження контролюючого органу та будь-яких зауважень з приводи неповноти чи неточностей документів у відповідача не виникало. Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм та характер спірних господарських операцій, позивач зобов`язаний був включити до об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств витрати від цих операцій, а також сформувати податковий кредит. Відповідно, виконати податковий обов`язок з декларування по податку на прибуток та податку на додану вартість, що в свою чергу здійснено позивачем у повному обсязі. Всі зобов`язання, а також стан розрахунків позивача за цими операціями належним чином відображено позивачем у своєму податковому та бухгалтерському обліку, що в тому числі, не заперечується відповідачем. Разом з цим, судом першої інстанції надано вірну правову оцінку нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та правильно враховано, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між замовником та його безпосередніми контрагентами. Жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження робіт (послуг) та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару або робіт (послуг) по ланцюгу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру виконання робіт (послуг), як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Посадовими особами контролюючого органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено. Зазначене свідчить про те, що висновки контролюючого органу про не підтвердження операцій за цими документами є оціночними, не спрямовані на виявлення фактичного допущення позивачем порушень у сфері оподаткування податком на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість. У тому числі, відповідно до п.п. 86.3 ст. 86 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт. Згідно із п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Слід зазначити, що згідно із п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. За правилами п. 42.2 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Так, згідно матеріалів справи, акт перевірки зареєстровано в податковому органі 10.05.2018 року. Відомості про вручення цих матеріалів представнику позивача акт не містить. Не містять матеріали і записів (відповідного акту, складеного контролюючим органом) про відмову платника від одержання акту перевірки після його реєстрації. Водночас, згідно даних кур`єрської накладної, акт перевірки надісланий платнику 10.05.2018 року, тобто у день його реєстрації. Натомість, оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом у жовтні 2019 року, тобто майже через півтора роки після складання акту перевірки та виявлення податкових правопорушень. При цьому, колегія суддів критично ставиться до доводів відповідача про те, що ці рішення прийняті протягом установленого строку після одержання контролюючим органом даних про вручення платнику матеріалів перевірки. На думку колегії суддів, у тому числі, з огляду на відсутність відповідної зафіксованої відмови позивача в одержанні акту, вказані обставини свідчать про формальне відношення податкового органу до вжиття заходів щодо вручення у встановленому порядку платнику акту перевірки та штучне відтермінування прийняття рішень стосовно визначення грошових зобов`язань, не спрямованість контролюючих заходів на дійсне усунення порушень у податковій сфері. Враховуючи викладене, з огляду на підтвердження правомірності дій позивача під час визначення об`єкта оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість належними первинними та розрахунковими документами, недоведеність відповідачем обґрунтованості своїх висновків про допущення позивачем порушень у податковій сфері, а також недоведеність направлення своїй функцій на дійсне усунення податкових порушень, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність збільшення позивачу грошових зобов`язань, що свідчить про наявність безумовних обставин для скасування рішень суб`єкта владних повноважень. З огляду на те, що висновки суду про наявність підстав для задоволення позову відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2020 року. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»