Постанова 4851 № 643/412/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 р.Справа № 643/412/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Катунова В.В. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 07.04.20 року по справі № 643/412/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просив: - визнати висновок Головного управління Держпраці у Харківській області, зазначений в листі № К-448/02.02/12-08/5491 від 21.05.2019 про здійснення виплат позивачу заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2018 року таким, що не відповідає дійсності і тому, є незаконним та скасувати його; - зобов`язати Головне управління Держпраці у Харківській області призначити та провести нову ретельну позапланову інспекційну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питання невиплати позивачу заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2018 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звертався до відповідача з проханням провести додаткову (позапланову) перевірку ФОП Стоянової В.А. з питання невиплати позивачу заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2018 року. Листом від 21.05.2019 №К-448/02.02/12-08/5491 відповідач відмовив у проведенні позапланової перевірки. На думку позивача, вказаний висновок відповідача не відповідає дійсності та підлягає скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим за умов неправильного застосування норм матеріального права, таким, що прийняте без повного і всебічного з`ясування всіх обставин в справі, на підставі висновків, що суперечать дійсним обставинам справи. Вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги лист К-448/27/9375/К-662/02.02./12.-08/8273 від 19.07.2019, в якому відповідач стверджує про виплату позивачу заробітної плати за спірний період, в зв`язку з чим, дійшов помилкового висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Головне управління Держпраці у Харківській області відхиляє вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року без змін. Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач надав заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України . Відповідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 10.06.2015 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено безстроковий трудовий договір від 10.06.2015, згідно якого позивач виконував обов`язки менеджера (управителя) в оптовій торгівлі. Позивач вказував на те, що ближче до кінця 2018 року комерційну діяльність у місті Харкові ФОП ОСОБА_2 знизила, а з 01.01.2019 - зупинила, то йому не була виплачена заробітна плата за жовтень, листопад, грудень 2018 року. З початку 2019 року позивач неодноразово звертався до ФОП ОСОБА_2 та наполягав на погашення заборгованості із заробітної плати. Проте, відповіді на вказані заяви так і не отримав. 22.04.2019 року позивач звернувся до Головного управління Держпраці у Харківській області із заявою, в якій просив провести перевірку, викладених у заяві фактів та здійснити заходи, спрямовані на забезпечення усунень порушень законодавства України про працю зі сторони ФОП ОСОБА_2 Листом № К-448/02.02/12-08/549 від 21.05.2019 відповідач повідомив позивача про те, що 14.05.2019 Шостим апеляційним адміністративним судом України прийнято постанову у судовій справі № 826/8917/17, якою задоволено позов підприємців та визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2019 року № 295 "Про деякі питання реалізації статті 295 Кодексу законів про працю України та ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". У зв`язку з вищевикладеним, розгляд звернення зупинено на час врегулювання питання процедури здійснення органами Держпраці державних заходів контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю. Захід державного контролю на підставі звернення позивача буде проведено після надання роз`яснень з цього приводу Центральним, апаратом Держпраці та визначенням порядку дій посадовими особами для здійснення контрольних повноважень; за результатами буде повідомлено додатково, поза межами термінів визначених Законом України "Про звернення громадян" . В подальшому, листом від 19.07.2019 № К-448/27/9375/К-662/02.02./12.-08/8273 Головне управління Держпраці у Харківській області повідомило позивача, що за зверненнями відповідачем проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування та повідомлено результати. Не погоджуючись із висновком Головного управління Держпраці у Харківській області вказаному у листі № К-448/02.02/12-08/5491 від 21.05.2019, позивач звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення визначені Законом України "Про звернення громадян". Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Заборона відмови в прийнятті та розгляді звернення закріплені статтею 7 Закону України "Про звернення громадян", відповідно до якої, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Термін розгляду звернень громадян визначено статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», за приписами якої, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Виходячи із вказаних положень Закону, органи, до яких направлено звернення, зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв. При цьому звернення повинні бути розглянуті та вирішені у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а відповіді за результатами їх розгляду даються тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Згідно матеріалів справи на звернення позивача відповідач листом від 21.05.2019 року № К-448/02.02/12-08/549 повідомив, що 14.05.2019 Шостим апеляційним адміністративним судом України прийнято постанову у судовій справі № 826/8917/17, якою задоволено позов підприємців та визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2019 року № 295 "Про деякі питання реалізації статті 295 Кодексу законів про працю України та ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". У зв`язку з вищевикладеним, розгляд звернення зупинено на час врегулювання питання процедури здійснення органами Держпраці державних заходів контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю. Захід державного контролю на підставі звернення позивача буде проведено після надання роз`яснень з цього приводу Центральним, апаратом Держпраці та визначенням порядку дій посадовими особами для здійснення контрольних повноважень; за результатами буде повідомлено додатково, поза межами термінів визначених Законом України "Про звернення громадян". Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (стаття 1 зазначеного Закону). Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 було затверджено Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Пунктом 5 Порядку №295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться у разі: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією отриманою від Держстату, ДФС Пенсійного фонду України та їх територіальних органів; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю. Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 визнано нечинною. Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Згідно ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 втратила чинність з 14.05.2019, як того вимагає ч.2 ст. 265 КАС України. Тобто, станом на дату надання позивачу оскаржуваної відповіді, Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю втратив чинність, про що обґрунтовано вказано відповідачем. На підставі викладеного, встановлені під час розгляду справи обставини підтверджують, що заяву позивача розглянуто у встановлені строки та надано відповідь за результатами її розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України). Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №504/4148/16-а, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Оскільки позивачу відповідь на його звернення надано з дотриманням порядку, встановленого Законом України «Про звернення громадян», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи, що у спірних правовідносинах відповідач не проводив жодного заходу державного контролю за зверненням позивача, а лише повідомив про зупинення розгляду звернення на час врегулювання питання процедури здійснення органами Держпраці державних заходів контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги щодо незаконності висновків відповідача про здійснення виплат позивачу заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2018 року, оскільки оскаржувана відповідь відповідних висновків не містить. Посилання скаржника на відповідь відповідача від 19.07.2019 № К-448/27/9375/К-662/02.02./12.-08/8273 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказана відповідь надана вже після спірних правовідносин. Позивач звертаючись до суду не заявляв жодних позовних вимог до Головного управління Держпраці у Харківській області в частині наданої 19.07.2019 відповіді № К-448/27/9375/К-662/02.02./12.-08/8273. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року по справі № 643/412/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов А.М. Григоров Повний текст постанови складено 20.07.2020 року