Ухвала КЦС ВС № 335/7817/19

Ухвала 16 липня 2020 року м. Київ справа № 335/7817/19 провадження № 61-9414ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради про стягнення середнього заробітку за несвоєчасне проведення розрахунку заробітної плати при звільненні при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум заробітної плати, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради про стягнення середнього заробітку за несвоєчасне проведення розрахунку заробітної плати при звільненні при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум заробітної плати. Позов мотивовано тим, що 09 лютого 2018 року згідно з наказом № 08к, його було звільнено з посади головного енергетика КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради за статтею 38 КЗпП України. В день звільнення він знаходився на роботі. У березні 2018 року йому стало відомо, що КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради у період з 01 січня 2017 року по 09 лютого 2018 року невірно проводило нарахування йому заробітної плати з використанням занижених коефіцієнтів та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який втратив чинність, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовною заявою про стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2017 року по 09 лютого 2018 року у розмірі 34 105,45 грн. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2019 року у справі № 311/502/18 позовні вимоги було задоволено. Стягнуто з КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради на його користь невиплачену заробітну плату за період з 01 січня 2017 року по 09 лютого 2018 року у розмірі 34 105, 45 грн. Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, апеляційну скаргу КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради залишено без задоволення, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2019 року залишено без змін. Таким чином, факт невиплати належних позивачу сум при звільненні підтверджується рішенням суду та постановою апеляційного суду у справі № 311/502/18, в яких визнається факт заниження розміру посадового окладу позивачу та суми його заробітної плати в цілому, яка повинна бути нарахована згідно норм законодавства та колективного договору. 09 липня 2019 року КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради сплатило всю заборгованість по невиплаченій заробітній платі у розмірі 27 454,87 грн з урахуванням сплачених податків. Період несвоєчасно проведеного розрахунку по заробітній платі становить з 10 лютого 2018 року (наступний день після звільнення) по 09 липня 2019 року (дата фактичного проведення остаточного розрахунку по заробітній платі). Середньоденна заробітна плата позивача становить 535,65 грн. З урахуванням зазначеного, середній заробіток за несвоєчасне проведення розрахунку заробітної плати при звільненні за період з 10 лютого 2018 року по 09 липня 2019 року становить 188 013,15 грн. Із урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за несвоєчасне проведення розрахунку заробітної плати при звільненні за період з 10 лютого 2018 року по 09 липня 2019 року у розмірі 188 013,15 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 880,14 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за несвоєчасне проведення розрахунку заробітної плати при звільненні за період з 10 лютого 2018 року по 09 липня 2019 року у розмірі 188 013,15 грн, яка включає податки та збори. Вирішено питання про судові витрати. Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2020 року залишено без змін. У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради просить змінити рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та зменшити розмір стягнутої суми до 56 403,94 грн, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Згідно частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Ціна позову у даній справі становить 188 013,15 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*100=210 200). Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Проте доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства «Облводоканал» запорізької обласної ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради про стягнення середнього заробітку за несвоєчасне проведення розрахунку заробітної плати при звільненні при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум заробітної плати. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. П. Штелик С. Ю. Мартєва В. М. Сімоненко