Постанова КАС ВС № 804/8268/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2020 року м. Київ справа № 804/8268/16 адміністративне провадження № К/9901/33992/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Калашнікової О.В., суддів: Білак М.В., Губської О.А., за участю: секретаря судового засідання - Носадчої О.Е. представника позивача - Гільбурд Р.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №804/8268/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року (головуючий суддя - Степаненко В.В., судді - Верба І.О., Кононенко О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року (головуючий суддя - Чумак С.Ю., судді - Гімон М.М., Юрко І.В.) У С Т А Н О В И В : І. Суть спору

1. У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» звернулось до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 03 листопада 2016 року №52808592.

2. Позовна заява мотивована тим, що у зв`язку з фактичним закінченням виконавчого провадження на підставі визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у відповідача відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 листопада 2016 року №52808592. ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. На підставі виконавчого листа Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01 березня 2016 року №202/5839/15-ц відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою від 14 березня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 50492477 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» на користь компанії "DALMOND TRADE HOUSE LTD" (Республіка Кіпр) суми боргу у розмірі 1465398,77 доларів США, що еквівалентно 35000545,52 грн. 3.1. 23 березня 2016 року державним виконавцем у тому ж виконавчому провадженні у зв`язку з невиконанням в добровільному порядку винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 3500054,55 грн. 3.2. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2016 року, яка набрала законної сили, за заявою ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь» виконавчий лист № 202/5839/15-ц від 01 березня 2016 року, виданий Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, визнаний таким, що не підлягає виконанню. 3.3. Цього ж дня відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52808592 від 03 листопада 2016 року щодо стягнення з позивача залишку нестягнутої суми виконавчого збору у розмірі 3140181,81 грн. та зобов`язано його подати декларацію про доходи та майно боржника. ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, позов задоволено. 4.1. Рішення судів мотивовані тим, що відповідачем так і не було стягнуто суми грошових коштів за виконавчим листом №202/5839/15-ц від 01 березня 2016 року, також не вчинялось жодних дій відносно майна позивача, отже з боку виконавчої служби не виконані обов`язкові умови для стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків у розумінні статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». IV. Касаційне оскарження

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року.

7. Верховний Суд прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

8. В обґрунтування касаційної скарги Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вказує, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, а також Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.

9. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав. V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

10. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

12. Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. 12.1. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

13. Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

14. Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. 14.1. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. 15. 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404 (далі - Закон № 1404), згідно з яким примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

16. Статтею 1 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

17. Відповідно до статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

18. Частиною другою статті 27 Закону №1404 визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

20. За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

21. За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

24. Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

25. Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

26. Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

27. Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

28. Натомість частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

29. При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону. 29.1. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. 29.2. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

30. Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

31. Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

32. За таких обставин, Суд приходить до висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

33. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

34. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.

35. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій задовольняючи позов та скасовуючи постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03 листопада 2016 року ВП №52808592 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача суми виконавчого збору у розмірі 3140 181,81 грн. та зобов`язання його подати декларацію про доходи та майно боржника дійшли висновку, що погашення боргу за виконавчим листом не відбулося.

36. Між тим, відповідач у касаційній скарзі посилається на постанову державного виконавця від 03 листопада 2016 року про повернення виконавчого листа стягувачу, в якій зазначено, що при виконанні рішення суду на користь компанії "DALMOND TRADE HOUSE LTD" стягнуто 3238855,03 грн.

37. Суди відхилили доводи відповідача, що при виконанні рішення суду на користь стягувача - компанії «DALMOND TRADE HOUSE LTD» було стягнуто 3238855,03 грн., з тих підстав, що відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження вказаної обставини.

38. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

39. Відповідно до частини 4 статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

40. Згідно з частинами 4 та 5 статті 71 КАС України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

41. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що за вказаних обставин та вимог закону, суди зобов`язані були встановити чи відбулося стягнення з боржника на користь стягувача суми заборгованості за виконавчим листом № 202/5839/15-ц від 01 березня 2016 року, виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська та застосувати вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин, зробити висновки щодо суми судового збору, який підлягав стягненню за вказаним виконавчим листом.

42. З огляду на наведене Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими такі рішення судів попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин у справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

43. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 11 КАС України.

44. Однак, як уже було встановлено вище, обставини справи досліджені судами не в повному обсязі, тому, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи та на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з повним відображенням аналізу і оцінки в мотивувальній частині рішення.

45. В свою чергу, ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування судових рішень прийнятих у справі з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх важливих обставин.

46. За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

47. З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. VIІ. Судові витрати

48. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України. П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі № 804/8268/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська