Ухвала КАС ВС № 420/6488/18

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 17 липня 2020 року м. Київ справа №420/6488/18 провадження №К/9901/7318/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі № 420/6488/18 за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання привести самочинний об`єкт будівництва у первісний стан, у с т а н о в и в: Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило зобов`язати ОСОБА_1 привести об`єкт самочинного будівництва у первісний стан, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 відмовлено Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради у позові. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задоволено, внаслідок чого: А) Скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2019. Б) Ухвалено нове судове рішення, яким задоволено позов Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради:

1. Зобов`язано ОСОБА_1 привести у первісний стан об`єкт самочинного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до технічного паспорту від 17.11.2015 року. Не погодившись з такою постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2019. Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з тих мотивів, що скаржниця (1) не зазначила передбачену (передбачені) пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України підставу (підстави), на яких подається касаційна скарга, (2) а також не надала доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення. На виконання вимог означеної ухвали до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржниця надіслала заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучила уточнений примірник касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи із зазначенням підстави для касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції. Також заявниця надала докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень. Отже, вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху заявниця виконала у строк, встановлений Верховним Судом. Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження. За змістом пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у разі, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 частини четвертої статті 330 КАС України). Заявниця на обґрунтування вимог касаційної скарги покликається на те, що під час ухвалення оскарженої у цій справі постанови суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 820/3183/16, від 31.07.2018 у справі № 813/6426/14, від 07.09.2018 у справі № 813/6284/14, від 06.03.2019 у справі №814/2645/15 та від 15.05.2019 у справі № 813/6423/14. Колегія суддів бере до уваги, що у постановах за наслідками розгляду названих справ Верховний Суд сформулював такі висновки: - відповідно до вимог частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України для задоволення позову у цій категорії справ необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об`єкту або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; - у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; - знесення самочинного будівництва є останнім заходом, який передбачений законом, і можливе тільки тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Натомість у справі, в межах якої подана ця касаційна скарга, суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідач не реєстрував дозвільних робіт на проведення будівельних робіт за спірною адресою, зробив висновок про те, що проведення реконструкції квартири, шляхом добудови третього рівня квартири та підняття висотної відмітки покрівлі житлового багатоквартирного будинку, без складення проектної документації та дослідження усіх можливих ризиків, а також без отримання необхідних дозвільних документів, безумовно є істотним порушенням вимог будівельного законодавства, яке виявлено у ході проведених контролюючим органом перевірок. Тому суд апеляційної інстанції, взявши до уваги встановлені органом контролю порушення, задовольнив позовні вимоги суб`єкта владних повноважень та зобов`язав ОСОБА_1 привести у первісний стан об`єкт самочинного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту від 17 листопада 2015 року, тобто до стану, у якому вона отримала відповідну квартиру у власність. У цьому контексті колегія суддів зважає на те, що частиною третьою статті 125 Конституції України визначено конституційно-правовий статус Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України. Тобто переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави. Отже, завдання Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, насамперед, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у їхній процесуальній діяльності конкретної норми матеріального права, або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і в такий спосіб скерувати судову практику задля єдиного та правильного правозастосування (вказати напрям, у якому слід здійснювати реалізацію матеріальної чи, відповідно, виконання процесуальної правової норми). Навіть більше, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу юридичної визначеності, що є одним з інтегративних складників верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється способом однакового застосування та/або виконання судом тієї самої норми закону в аналогічних справах щодо різних осіб. Одним з механізмів забезпечення Верховним Судом єдності судової практики є можливість касаційного перегляду судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у тому разі, якщо заявник належно обґрунтує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України). Отже, наведений заявником аргумент, що під час ухвалення оскарженої у цій справі постанови суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 820/3183/16, від 31.07.2018 у справі № 813/6426/14, від 07.09.2018 у справі № 813/6284/14, від 06.03.2019 у справі № 814/2645/15 та від 15.05.2019 у справі № 813/6423/14, вказує на наявність обставини, наведеної у пункті 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому Верховний Суд здійснить касаційних перегляд судових рішень, ухвалених у цій справі. Також колегія суддів зазначає, що згідно з вимогами частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Водночас відповідно до положень частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. У своїй касаційній скарзі та повторно поданому клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції їй поштою не надходив. Водночас заявниця зауважує, що про повний текст постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 вона дізналась через свого представника - адвоката Гураль О.Г. тільки 10.02.2020, коли її представник ознайомився з матеріалами справи. На підтвердження зазначеної обставини скаржниця долучила копію заяви, в якій було викладене клопотання про надання представнику ОСОБА_1 - адвокату Гураль О.Г., можливості ознайомитися з матеріалами справи від 03.01.2020, а також додала копію поштового конверта та копію ордера на адвоката Гураль О.Г. З огляду на наведене ОСОБА_1 вважає поважними причини пропуску нею строку на касаційне оскарження, а тому просить поновити їй процесуальний строк для звернення до суду з касаційною скаргою. У цьому контексті Верховний Суд підкреслює, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція). Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами, зміст якого полягає в тому, що кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, які не ставлять її чи його у явно гірше становище як порівняти з протилежною стороною. Ці принципи, які охоплюють усі аспекти процесуального законодавства України, також застосовуються в конкретній сфері вручення сторонам судових документів, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитись як такий, що визначає конкретну форму вручення документів (див. рішення у справі «Авотіньш проти Латвії» [ВП] (<…> [GC]), заява № 17502/07, § 119, ЄСПЛ 2016). Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, § § 17, 18, від 06 лютого 2001 року). Невручення стороні в належний спосіб судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, § 70, від 21 травня 2015 року). У цій справі для забезпечення дотримання принципу рівності сторін заявниці мала бути забезпечена можливість ознайомитися із судовим рішення суду апеляційної інстанції, яке було ухвалене в її справі, а також мала бути надана адекватна можливість подати касаційну скаргу на нього. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає конкретну процедуру, щоб заявниця фактично могла скористатися такою можливістю. Відповідно до частини четвертої статті 321 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції приймаються, проголошуються, вручаються (видаються або надсилаються) учасникам справи в порядку, встановленому главою 9 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі. Водночас за правилами частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення (частина одинадцята цієї самої статті). З аналізу наведених норм висновується, що коли було ухвалено постанову суду апеляційної інстанції, апеляційний суд мав надіслати заявниці копію відповідного судового рішення, а також, що більш важливо - неодмінно мало бути забезпечене належне вручення їй ухваленого апеляційним судом рішення. Для з`ясування обставин виконання судом апеляційної інстанції вимог КАС України щодо інформування заявниці про ухвалене в її справі судове рішення, суддя-доповідач Єзеров А.А. 12.06.2020 надіслав на адресу Одеського окружного адміністративного суду листа № 420/6488/18/35316/20 (К/9901/7318/20), в якому просив терміново надіслати в належний спосіб засвідчені сканкопії документів, які підтверджують те, що ОСОБА_1 була належно повідомлена про час та місце апеляційного розгляду справи, а також належно засвідчені сканкопії документів, які підтверджують як факт надсилання ОСОБА_1 повного тексту постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі № 420/6488/18, так і факт отримання ОСОБА_1 повного тексту постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі № 420/6488/18. 17.06.2020 засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшов лист-відповідь Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 на вказаний лист судді-доповідача Єзерова А.А. Колегія суддів встановила, що до означеного листа-відповіді долучена сканкопія поштового конверта із вкладенням на 2 аркушах. На повідомленні про вручення поштового відправлення міститься відмітка «повертається», а в розділі «Причини повернення (досилання)» зроблена позначка навпроти графи «за закінченням встановленого строку зберігання», яка засвідчена підписом уповноваженого працівника оператора поштового зв`язку «Укрпошта». Отже, як засвідчує лист-відповідь Одеського окружного адміністративного суду, скаржниці хоча й надсилалася, проте їй не була вручена копія постанови суду апеляційної інстанції в цій справі. Водночас з огляду на те, що національне законодавство вимагало, щоб заявниці було вручено копію постанови суду апеляційної інстанції, зокрема й для надання можливості подати касаційну скаргу на неї, вона могла обґрунтовано очікувати такого вручення та роз`яснення процедури оскарження відповідного судового рішення перш ніж подавати касаційну скаргу, замість того, щоб вживати активних дій для отримання копії такої постанови суду апеляційної інстанції. У цьому контексті Верховний Суд наголошує, що держава має виявляти сумлінність для забезпечення ефективного здійснення прав, які гарантуються статтею 6 Конвенції (див., наприклад, рішення у справі «Фретте проти Франції» (Frette v. France), заява № 36515/97, § 49, ЄСПЛ 2002-I). Водночас обов`язок заявниці також полягає у тому, щоб виявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати потрібних дій для ознайомлення з перебігом свого судового провадження (див., наприклад, ухвалу щодо прийнятності у справі «Тойшлер проти Німеччини» (Teuschler v. Germany), заява № 47636/99, від 04 жовтня 2001 року; рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, § 48, від 10 лютого 2005 року; ухвалу щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року; та рішення у справі «Мускат проти Мальти» (Muscat v. Malta), заява № 24197/10, § 44, від 17 липня 2012 року). Проте колегія суддів вважає, що за таких обставин вона продемонструвала достатню сумлінність. Зокрема, 03.01.2020, фактично через місяць після того, як була ухвалена постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, яка є предметом касаційного оскарження у цій справі, заявниця через свого представника звернулась до окружного адміністративного суду з проханням ознайомитися з матеріалами справи. І таке звернення заявниці в контексті невручення їй судового рішення апеляційного суду в її справі свідчить про те, що вона бажала дізнатися про зміст постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019. Тобто з наведеного випливає, що на момент звернення із заявою про ознайомлення з матеріалами справи заявниці не було вручене зазначене судове рішення попри те, що вона мала на це право відповідно до законодавства. Колегія суддів також зауважує, що у справах, у яких Європейський суд з прав людини встановлював, що заявники не продемонстрували належної сумлінності у захисті своїх власних інтересів за дещо схожих обставин, періоди бездіяльності між останніми процесуальними подіями у справах заявників та їхніми зверненнями до відповідних органів, зазвичай, були довшими, ніж у цій справі, в якій з моменту ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції та до звернення заявниці до окружного адміністративного суду щодо надання їй копії постанови апеляційного суду у її справі минуло близько одного місяця (див., для порівняння, наприклад, ухвалу щодо прийнятності у справі «Гуржій проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), у якій відповідний період становив один рік та п`ять місяців, та рішення у справі «Каракуця проти України» (Karakutsya v. Ukraine), заява № 18986/06, § 57, від 16 лютого 2017 року, у якій він становив один рік та вісім місяців). Отже, Верховний Суд встановив, що всупереч вимогам КАС України та незважаючи на зусилля заявниці захистити свої інтереси, їй не була вручена копія ухваленої у її справі постанови суду апеляційної інстанції та не було надано адекватної можливості подати касаційну скаргу на неї. Наведене призвело до порушення принципу рівності сторін та відповідно, права на справедливий судовий розгляд (див., для порівняння, рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), § § 19-21, та рішення у справі «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01, § 88, ЄСПЛ 2005-VIII (витяги). За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що наслідки такого порушення не можуть бути усунені інакше, окрім як в спосіб визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження судового рішення та поновлення заявниці такого процесуального строку на звернення до Верховного Суду. Отже, підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження немає. Керуючись положеннями статей 248, 328-331, 335, 338 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі № 420/6488/18.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі № 420/6488/18.

3. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу № 420/6488/18.

4. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.

5. Установити десятиденний строк з моменту отримання учасниками справи цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу. Роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб