Постанова Херсонський апеляційний суд № 661/831/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 липня 2020 року м. Херсон справа № 661/831/19 провадження №22-ц/819/923/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В., суддів: Пузанової Л.В., Чорної Т.Г., секретар Геленко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новокаховського міського суду Херсонської області у складі судді Ведяшкіної Ю.В. від 10 квітня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Антоненко Інни Олександрівни, правонаступником відділу є Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та скасування постанов про опис і арешт майна; стягувач - ОСОБА_2 ; заінтересована особа - ОСОБА_3 , встановив: 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, в якій просила суд: - визнати неправомірною і скасувати постанову державного виконавця Антоненко І.О. від 01.02.2019 року № 2185 про опис і арешт майна; - визнати неправомірною і скасувати постанову державного виконавця Антоненко І.О. від 01.02.2019 року № 2186 про опис і арешт майна; - заборонити відчуження та дії з примусової реалізації незаконно описаного постановами № 2185 та № 2186 майна до моменту розгляду скарги по суті. В обґрунтування скарги зазначила, що в провадженні Новокаховського міського ВДВС ГТУЮ у Херсонській області знаходиться зведене виконавче провадження № 52013700 про стягнення з неї грошових коштів на користь ОСОБА_2 . В рамках наведеного виконавчого провадження 01.02.2019 року в приміщенні квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрована вона та її син ОСОБА_3 , та на території фітнес клубу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювались виконавчі дії по перевірці майнового стану боржника. Зазначені виконавчі дії скаржниця вважає незаконними, оскільки про проведення таких дій вона не була завчасно повідомлена та в результаті проведення яких були складені постанови від 01.02.2019 року про опис і арешт майна № 2185 та №2186, якими було описано та арештовано майно, яке не є її власністю, оскільки вона не має відношення до підприємницької діяльності, яку здійснює її син ОСОБА_3 на території фітнес клубу та до майна, яке там використовується, про що ОСОБА_3 повідомляв державного виконавця та надавав документи на підтвердження права власності, але державний виконавець не прийняв до уваги вказані заперечення та склав оспорювані постанови, тому вона змушена звернутися до суду із зазначеною скаргою. Крім того, зазначає, що частину майна, яке ОСОБА_3 використовує у своїй діяльності, останній придбав у 2013 році самостійно, а іншу частину майна, подаровану нею ОСОБА_3 у 2013 році за договором дарування, скаржниця придбала на його прохання з нагоди закінчення навчання з метою відкриття ним фітнес клубу. Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2019 року за клопотанням ОСОБА_1 / а.с.41/ залучений до участі у справі в якості заінтересованої особи - ОСОБА_3 / а.с.44/. Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Антоненко Інни Олександрівни, стягувач: ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу Новокаховського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2020 року. Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця №2185 та №2186 про опис і арешт майна від 01.02.2019 року. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 10 квітня 2020 року справу розглянуто за її відсутності, незважаючи на її клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з встановленим карантином. Звертає увагу суду на те, що судом неправильно встановлені обставини, а саме сума боргу за зведеним виконавчим провадженням. Судом не враховано, що вона виконує рішення суд шляхом переказу коштів на рахунок ДВС та на разі рішення суду виконано частково і продовжує виконуватися відповідно до можливостей боржника. Зазначає, що постановою про опис та арешт майна, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на єдиний телевізор родини. Посилається на те, що опис і арешт майна в приміщенні фітнес- клубу «POWER GYM», здійснений з порушенням статей 11, 13 Закону України «Про виконавче провадження» в частині строку проведення таких дій, відомості, якими керувався державний виконавець щодо її власності на клуб датовані квітнем 2015 року, в той час як наразі власником клубу є її син ОСОБА_3 . Зазначає, що відомості отримані державним виконавцем, свідчать проте, що вона не має майна на праві власності, не здійснює підприємницьку діяльність внаслідок її припинення, не є працевлаштованою, а тому на думку скаржниці виконавчі дії здійснювалися виконавцем свідомо неправомірно. Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що про проведення виконавчих дій, наслідком яких є оскаржувані постанови скаржниця не була повідомлена, що позбавило її права на отримання кваліфікованої правової допомоги. Зазначає, що в провадженні суду знаходяться на розгляді справи про визнання права власності на описане і арештоване майно, а судові тяжби з виконавчою службою та інші з приводу належності майна власнику погіршують матеріальне становище скаржниці, в той час як такі кошти були б спрямовані на погашення заборгованості за судовими рішеннями. ОСОБА_1 вважає, що скасування оскаржуваних постанов відновить її порушені права і свободи тим, що позови за якими вона є відповідачем будуть відізвані, що надасть її змогу не нести судові витрати; покращить її умови життя і дозвілля, надавши змогу користуватися телевізором, що є одним на сім`ю; а також стимулюватиме державну виконавчу службу діяти в межах закону. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , стягувач у виконавчому провадженні, доводи скарги не визнала, у задоволенні апеляційної скарги просила відмовити у повному обсязі/ а.с.249-254/. Стягувач посилається на те, що відповідно до ст. 124 Конституції України рішення суду є обов`язковими до виконання на всій території України, проте ОСОБА_1 в добровільному порядку судові рішення не виконує. Звертаючись до суду зі скаргою скаржниця фактично не погоджується із проведенням державним виконавцем дій по опису та арешту майна та винесення відповідних постанов, проте не зазначає у чому полягає порушення її прав та свобод оскаржуваними діями та рішеннями державного виконавця. Крім того, вважає такими, що не відповідають дійсності посилання апелянта на сумлінне виконання судового рішення, оскільки зазначене спростовується випискою по рахунку щодо його виконання. Також звертає увагу на висновки суду апеляційної інстанції у справі №661/3662/19 щодо того, що реалізація майна у спірному виконавчому провадженні відбулася та відновлення прав ОСОБА_1 , як стягувача чи іншої зацікавленої особи (третя особа ОСОБА_3 ) у випадку їх порушення можливе лише шляхом оспорення дійсності укладених на електронних торгах угод. У відзиві на апеляційну скаргу Новокаховський міський відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначає, що рішення суду в повному обсязі боржником не виконано, дії державного виконавця ґрунтувалися на вимогах Закону України «Про виконавче провадження». З метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем направлено вимоги №1247 та №1260 від 24.01.2019 року щодо знаходження боржника за адресою місця проживання з метою надання доступу до помешкання та щодо надання доступу до приміщення фітнес клубу для перевірки майнового стану боржника. Оскільки щодо здійснення виконавчих дій боржника було повідомлено, то він мав можливість підготувати документи, які б підтверджували право власності іншої особи на майно. Твердження ОСОБА_1 щодо опису та арешту єдиного на родину телевізора не відповідає дійсності, оскільки в квартирі знаходилося два телевізори, що можуть підтвердити поняті та інші учасники, що приймали участь у виконавчих діях. В межах норм ч.1 ст. 59 Закону України відсутнє судове рішення, яке б визнавало описане майно власністю іншої особи. Зазначає, що сума заборгованості ОСОБА_1 за зведеним виконавчим провадженням №52013700 визначається відповідними виконавчими документами, що входять до складу виконавчого провадження, а не судом. Посилається на те, що сплачені боржником суми є незначними, судові рішення протягом тривалого часу залишаються невиконаними та дії державного виконавця здійснені із додержанням вимог чинного законодавства. Заслухавши доповідача, Лепень І.В. та її предстаника, ОСОБА_3 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Враховуючи, що апеляційна скарга не спрямована на скасування судового рішення в частині незадоволених вимог скаржниці про заборону відчуження та дії з примусової реалізації незаконно описаного постановами № 2185 та № 2186 майна до моменту розгляду скарги по суті, колегія суддів, відповідно до положень процесуального закону, принципу диспозитивності, йому юридичної оцінки не надає. Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні, не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення її прав як сторони виконавчого провадження у результаті опису та арешту 01.02.2019 року наведеного у постановах майна, оскільки її заява обґрунтована тим, що описане державним виконавцем майно належить не її, а її повнолітньому сину - ОСОБА_3 . Разом з тим, у ОСОБА_3 , який не є стороною виконавчого провадження наявне право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту в порядку ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Суд встановив та з матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який є правонаступником Новокаховського ВДВС ГТУЮ в Херсонській області, з 2015 року знаходиться зведене виконавче провадження № 52013700 про стягнення, за 4 виконавчими документами, грошових коштів з ОСОБА_1 на загальну суму 278985,32 грн., на користь стягувача ОСОБА_2 256213,75 грн. з 18.07.2016 року. В рамках виконавчого провадження 01.02.2019 року державним виконавцем проведено опис та арешт майна ОСОБА_1 , яке знаходилось за місцем її проживання в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: плазмовий телевізор чорного кольору марки LG, контролер TEKKEN7 чорного кольору, гральну приставку модель Sony PS4, електричну гітару Seymour Duncan, електричну гітару BC Rich, підсилювач MUSTANG mini, джойстік чорного кольору із срібними кнопками, кондиціонер марки SAMSUNG, кавоварку марки Francis-Francis, пилосос марки PHILIPS Power Pro Active; того ж дня, 01.02.2019 року державним виконавцем проведено опис та арешт майна ОСОБА_1 , яке знаходилось на території фітнес клубу «POWER GYM», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , перелік найменувань якого зазначено у постанові, а саме ( у редакції цієї постанови): 1. бігові доріжки марки МВН Fitness у кількості 3 шт.; 2.велотренажер JW Sport у кількості 2 шт; 3. тенісний стіл у кількості 1 шт ( синій колір); 4. тренажер Butterfly МВН Fitness у кількості 1 шт.; 5.тренажер для зведення відведення стегон МВН Fitness у кількості 1 шт ; 6. лавка Скотта у кількості 1 шт 7. бітцепс машина марки Healthstar кількості 2 шт.; 8. мільтівін марки Strength у кількості 1 шт 9. жимова лавка МВН Fitness у кількості 1 шт 10.наклонна лавка МВН Fitness у кількості 1 шт 11.обратний наклон лавка у кількості 1 шт 12. лавки МВН Fitness у кількості 2 шт 13. тренажер - гравітрон МВН Fitness у кількості 1 шт 14. тренажер для голені МВН Fitness у кількості 1 шт 15. тренажер Crossover МВН Fitness у кількості 1 шт 16. тренажер для жиму ногами у кількості 1 шт ( марку встановити неможливо) 17. разгібання-згібання Healthstar у кількості 1 шт 18. тренажер для пресу Stvenght у кількості 1 шт 19. силова рама у кількості 1 шт (без марки) Суд першої інстанції також зазначив, що станом на 07.03.2019 року на користь стягувача ОСОБА_2 стягнуто та перераховано 18721,60 грн., тобто рішення суду до теперішнього часу боржником ОСОБА_1 не виконано. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частинами першою, другою статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання). Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Згідно ч. 2, 3 ст. 451 УПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Разом з тим, як скарга на дії державного виконавця так і її письмові пояснення ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що майно, яке було описано та арештовано не є її власністю, а належить її сину, який в наступному ухвалою суду першої інстанції був залучений до участі у справі ОСОБА_3 . На цей довод скарги суд першої інстанції надав висновок щодо прав особи, яка вважає себе власником майна та відсутності порушення прав скаржниці, яка не вважає себе власником описаного та арештованого майна. Встановивши, що державний виконавець при виконанні зведеного виконавчого провадження щодо виконання виконавчих листів на виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_1 коштів вчинила необхідні виконавчі дії, спрямовані на виявлення та звернення стягнення на майно боржника згідно з вимогами чинного законодавства, при цьому обґрунтовано звернувши увагу на те, що у скарзі не зазначено які права та інтереси скаржниці порушені суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 . Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вищенаведеним нормам матеріального права. Частинами першою, другою статті 450 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Аргументи скаржниці про розгляд справи у її відсутності не заслуговують на увагу, оскільки за змістом вищенаведеної статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Матеріали справи містять докази належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, а також, протягом розгляду справи за межами встановленого процесуальним законом строку, 11 клопотань скаржниці та її адвоката щодо відкладення розгляду справи ( а.с.15, 25, 30, 33, 35, 39, 41, 83, 153, 160, 178). Доводи, щодо опису та арешту, в порушення вимог закону, плазмового телевізору чорного кольору марки LG, як єдиного телевізора у родині належного за твердженням скаржниці ОСОБА_3 , колегія суддів також відхиляє з таких підстав. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час винесення оскаржуваних постанов державного виконавця, не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в Додатку до цього Закону. У цьому додатку, у переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами серед іншого зазначено майно: один холодильник на сім`ю ( п.4); один телевізор, персональний комп`ютер на сім`ю, один мобільний телефон - на кожну особу (п.5). Разом з тим, особи, які підписали оспорювану постанову про опис та арешт майна в тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не зазначили, що вказаний телевізор є єдиний у родині. Відзив державної виконавчої служби на апеляційну скаргу містить інформацію про наявність в сім`ї двох телевізорів, що підтверджено представником боржника, яка здійснювала при виконанні опису та арешту майна відеофіксацію і інше скаржницею не доведено. Направлення заінтересованою особою: ОСОБА_3 суду апеляційної інстанції копію гарантійного талону на телевізор марки LG з чеком на суму 18499,90 грн не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки захист права власності власника майна здійснюється в порядку визначеному ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Інші доводи апеляційної скарги, які виходять за межі поданої скарги на дії, рішення державного виконавця не були предметом розгляду судом першої інстанції, а тому колегія суддів їм оцінки не надає. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18, ухвалі Верховного Суду від 18.06.2020 року у справі №520/661/18. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції в оскарженій частині постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення вимог про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Новокаховського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2020 року в оскарженій частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий І.В. Склярська Судді: Л.В. Пузанова Т.Г. Чорна Повний текст судового рішення складено 17 липня 2020 року. Суддя: І.В. Склярська