Постанова 4819 № 766/9906/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2020 року м.Херсон Номер справи: 766/9906/19 Номер провадження: 22-ц/819/867/20 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого (суддя-доповідач)Ігнатенко П.Я., суддів:Воронцової Л.П., Полікарпової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 20 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі АТ «Ідея Банк», банк) звернулось до суду із вказаним вище позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.04.2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 910.76461, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 173 813,50 грн зі сплатою 16,1 відсотків річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, станом на 08.05.2019 року утворилась заборгованість у розмірі 54 689,14 грн, яка складається з: простроченого боргу 10 558,50 грн, прострочених процентів 2532,16 грн; строкових процентів 174,64 грн; пені за несвоєчасне погашення платежів 34 715,03 грн; інших штрафних санкцій 6708,81 грн. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 54 689,14 грн та сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 лютого 2020 року позов Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № 91076461 від 12.04.2011 року, яка станом на 08.05.2019 року становить 30532,61 грн. (з яких: прострочений борг 10558,50 грн., прострочені проценти 2532,16 грн; строкові проценти 174,64 грн; нарахована плата за обслуговування за кредиту 0,00 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту 0,00 грн; пеня за несвоєчасне погашення платежів 10558,50 грн; віндикаційні витрати 0,00 грн., дебіторська заборгованість- 0,00 грн., інші штрафні санкції 6708,81 грн.). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір в розмірі 1072,49 грн. 00 коп. В решті позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Просить взяти до уваги, що ОСОБА_1 сплачено понад встановлені графіком суми навіть з урахуванням підвищення відсотків до 19,85 % річних. Посилається на те, що погасила всі платежі та додатково нею переплачена значна сума. Вважає, що нарахування відсотків припиняється після закінчення строку дії договору, пеня і штраф не підлягають до стягнення згідно постанови Великої Палати Верховного суду від 28.03.2018 року. Строк дії договору закінчився 12.04.2018 року (згідно графіку), а із позовом банк звернувся у травні 2019 року, тобто з порушенням річного строку позовної давності. Внесення двох платежів після закінчення строку дії договору не є перериванням строку позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення та заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, надав розрахунок заборгованості та інші документи, які на думку позивача підтверджують направлення повідомлення про збільшення відсоткової ставки до 23,22 % та оновленого графіка платежів. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 910.76461, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 173 813,50 грн на 84 місяці зі сплатою 15,53 відсотків річних, що разом з маржою складає 16,10 % з погашенням кредиту та процентів у вигляді ануїтетних платежів у терміни та в сумах, визначених у графіку щомісячних платежів, що є додатком до договору (а.с. 5-6). Згідно додатку № 1 до кредитного договору № 910.76461 від 12.04.2011 року сторони погодили графік щомісячних платежів, згідно якого щомісячно 12 числа підлягало до сплати 3462,20 грн до 12.04.2018 року (а.с. 7-8). З наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 910.76461 від 12.04.2011 року станом на 08.05.2019 року заборгованість останньої становить 54 689,14 грн, з яких: основний борг 0,00 грн; прострочений борг 10 558,50 грн, прострочені проценти 2532,16 грн; строкові проценти 174,64 грн; нарахована плата за обслуговування за кредиту 0,00 грн, прострочена плата за обслуговування кредиту 0,00 грн; пеня, заявлена до стягнення 34 715,03 грн; віндикаційні витрати 0,00 грн., дебіторська заборгованість- 0,00 грн, інші штрафні санкції 6708,81 грн (а.с. 30). При цьому розрахунок заборгованості до позову не надавався. Відповідно до наданої в суді першої інстанції виписки по рахунку ОСОБА_1 , який відображає тільки зараховані платежі, у період з 12.05.2011 року по 02.08.2018 року всього ОСОБА_1 на погашення кредиту сплатила 344 687,57 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 173 436 грн, по оплаті страховки 7297,39 грн, на погашення відсотків за користування кредитом - 170 726,74 грн, що значно перевищує 77 652,56 грн - суми всіх відсотків, передбачених графіком, доданим до позову (а.с. 19-29). До апеляційної скарги ОСОБА_1 додала уточнений графік, яким сторони погодили збільшення відсоткової ставки до 19,85 % річних, хоча банк зазначав у позові лише відсоткову ставку 16,1 % річних і про збільшення відсоткової ставки взагалі не зазначав. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги банк надав суду апеляційної інстанції розрахунок заборгованості, згідно якого з 12.05.2013 року нараховувалось 23,22 % річних. Також надано копію листа на ім`я ОСОБА_1 від 16.04.2013 року про підвищення відсотків до 23,22 % та списки боржників без номера та відмітки пошти, а також банком надано копію квитанції Укрпошти про прийняття 20.04.2013 року відправлень за списком № 6222, доданий список № 6222 не містить даних отримувачів, що унеможливлює ідентифікацію відправлень та не доводить направлення листа позивачці, а отже виконання банком вимог п. 3 параграфа 2 кредитного договору щодо порядку підвищення відсоткової ставки з наданих документів не вбачається. Окрім того, АТ «Ідея Банк» надано суду апеляційної інстанції копію листа банка від 15.05.2013 року з оновленим графіком щомісячних платежів від 12.05.2013 року, який не містить відміток Укрпошти. Доданий фрагмент переліку боржників, який також не містить відмітки про прийняття листа працівниками пошти для відправлення рекомендованим листом. Згідно п. 3 параграфа 2 кредитного договору банк повідомляє позичальника про актуальний розмір процентної ставки, а також при впровадженні процентної ставки надає позичальнику новий графік рекомендованим листом про внесення змін (доповнень) до договору. Повідомлення про актуальний розмір процентної ставки стає невід`ємною частиною договору. Отже, з матеріалів справи вбачається, що суду першої інстанції банком не надавались докази виконання зазначених умов кредитного договору та зміни відсоткової ставки і графіку. До апеляційної скарги ОСОБА_1 додано оновлений графік від 12.05.2012 року, згідно якого погоджена сторонами відсоткова ставка 19,85 % річних та щомісячний платіж 3794,61 грн, сукупна сума відсотків, яка підлягала до сплати за цим графіком 113 936,07 грн, інших змін відсоткової ставки не доведено та не встановлено судом. При цьому, згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 всього сплачено відсотків 170 726,74 грн, за розрахунком заборгованості, наданим банком суду апеляційної інстанції всього ОСОБА_1 сплачено відсотків на загальну суму 172256,35 грн, що значно перевищує сукупну суму відсотків за графіком. Окрім того, ні в суді першої, ні апеляційної інстанції не надано доказів наявності підстав для збільшення відсоткової ставки до 23,22 % річних з дотриманням вимог п. 2 параграфа 2 кредитного договору. Також, згідно правового висновку, зазначеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року № 14-10 цс 18 у справі № 444/9519/12 після закінчення строку дії договору припиняється нарахування відсотків. Однак, з розрахунку заборгованості, наданого в ході апеляційного розгляду, вбачається, що банк всупереч вимогам закону продовжив нарахування відсотків та списав їх за рахунок внесків боржника (після 12.04.2018 року нараховано 4152,85 грн). Отже, в межах наданих доказів, враховуючи, що сума сукупно сплачених позичальником відсотків значно перевищує суму, погоджену сторонами та зафіксовану у графіку платежів, переплата покриває нараховану банком заборгованість, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 сплатила заборгованість за тілом кредиту 173 436 грн та заборгованість по оплаті страховки 7297,39 грн, що перевищує тіло кредиту, визначене у кредитному договорі та складається з двох сум: 168 750 грн перерахування коштів на оплату купівлі автомобіля; 5063 грн на страхування життя позичальника. Окрім того, позивачем не заперечується, що заборгованість за основним боргом відсутня. Згідно п. 3 параграфа 6 Положення «Про загальні умови кредитних договорів та забезпечення кредитів заставою транспортних засобів» (додаток № 2 до кредитного договору № 910.76461 від 12.04.2011 року) (далі Положення) суми, сплачені позичальником у погашення боргу за кредитним договором, банк зараховує в такій черговості: 1) прострочені проценти; 2) прострочена заборгованість по кредиту; 3) поточні нараховані проценти; 4) часткове погашення кредиту за поточний місяць; 5) штрафні санкції (пеня); 6) витрати, пов`язані з супроводом і стягненням заборгованості, які несе банк (в тому числі, але не обмежуючись, на листування, телефонні дзвінки, виїзди до позичальника, розшук позичальника, послуги сторонніх організацій, згідно з тарифами банку, звернення стягнення на предмет застави та/або його вилучення) (а.с. 9-10). Таким чином, зазначеним Положенням визначена черговість погашення заборгованості та списання тіла кредиту допускається лише після сплати прострочених відсотків та простроченої заборгованості по кредиту. Згідно черговості погашення за умовами кредитного договору не прострочене тіло кредиту погашається в четверту чергу, якому передують всі прострочені платежі та відсотки. За таких обставин, задекларована відсутність заборгованості по тілу кредиту виключає наявність непогашених прострочених платежів та відсотків. У ході апеляційного розгляду відповідачем в обґрунтування доводів апеляційної скарги надано належним чином завірені копії квитанцій про сплату коштів на погашення кредитної заборгованості, з яких вбачається сплата ОСОБА_1 коштів на погашення кредиту у розмірі та дати, визначені графіком щомісячних платежів, що суперечить даним, які містяться у виписці по рахунку, згідно якої кошти зараховано пізніше з порушенням графіку, у зв`язку з чим ОСОБА_1 безпідставно нараховано прострочку. Так, згідно копій наданих скаржником квитанцій ОСОБА_1 сплачувала щомісячні платежі в розмірах та в строки, визначені графіком (а.с. 68-106). При цьому, з виписки по рахунку вбачається, що вказані кошти зараховано з порушенням строків по графіку, тобто із запізненням, що тягло додаткові нарахування на погашення прострочених відсотків, простроченого кредиту та пені, які не мали бути нараховані в зв`язку з вчасною сплатою щомісячних платежів. Наприклад, згідно квитанції від 10.06.2011 року ОСОБА_1 сплачено в касу банку 3462,20 грн, однак згідно виписки по рахунку погашення кредиту відбулось 14.06.2011 року, тобто з порушенням графіку, внаслідок чого безпідставно зафіксована прострочка платежів. Така ж ситуація склалась щодо платежу, внесеного 12.08.2011 року, а зафіксованого 15.08.2011 року з порушенням графіку; 12.02.2014 року сплачено, а зафіксовано 13.02.2014 року. Стосовно нарахування банком штрафів та пені суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. З розрахунку заборгованості вбачається, що нараховано штрафи 19.11.2013 року, 29.01.2015 року, 26.05.2016 року, 30.08.2017 року за неподання чи несвоєчасне подання довідки про доходи. Пункт 4 параграфа 9 передбачає штраф за ненадання документів про фінансовий стан позичальника, однак зокрема строки та порядок подачі таких довідок не врегульовані. Згідно п.п. h п. 1 параграфа 5 Положення про загальні умови кредитних договорів та забезпечення кредитів заставою транспортного засобу, позичальник зобов`язаний надавати підтверджуючі документи та письмово повідомляти банк у разі зміни розміру доходів та/або витрат позичальника. Однак, настання зазначених обставин, а отже і підстав для виникнення обов`язку подавати довідки про доходи на дати накладення штрафу позивачем не доведено, а судом не встановлено. Таким чином, враховуючи визначену банком черговість погашення заборгованості, за якою в першу чергу кошти йдуть на погашення простроченого кредиту та прострочених відсотків, а згідно розрахунку банку заборгованості за тілом кредиту відсутня; враховуючи також встановлену в ході апеляційного розгляду переплату боржником по тілу кредиту та відсотках, незаконним нарахуванням підвищеної ставки 23,22 % та нарахування відсотків після закінчення строку дії кредитного договору поза межами погодженого сторонами графіку платежів, тобто після 12.04.2018 року та в зв`язку з іншими порушеннями банку при нарахуванні заборгованості, що потягло також безпідставне нарахування пені і штрафів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, надані позивачем письмові докази не доводять існування у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, тому підстави для стягнення простроченого боргу, прострочених відсотків, строкових відсотків, пені та інших штрафних санкцій - відсутні у зв`язку з недоведеністю. За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами відповідача щодо незаконності рішення суду про часткове задоволення позову. Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості. У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2881,50 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору на стадії апеляційного розгляду. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 лютого 2020 року, - скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2881,50 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 50 копійок) гривень в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору на стадії апеляційного розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий П.Я.Ігнатенко Судді: Л.П.Воронцова О.М.Полікарпова