Постанова 4813 № 522/15584/17

Номер провадження: 22-ц/813/6764/20 Номер справи місцевого суду: 522/15584/17 Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.07.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі стягувача ОСОБА_2 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Бондар В.Я. 04 березня 2020 року у м. Одеса, - встановила: У березні 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі стягувача ОСОБА_2 . Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було повернуто без розгляду заявнику. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить судове рішення скасувати, та направити скаргу для продовження розгляду до Приморського районного суду м. Одеси, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, на думку апелянта, оскаржувана ухвала постановлена судом з формальних підстав, суперечить вимогам законодавства, та обмежує право ОСОБА_1 на справедливий суд. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно п.п. 1, 3 ч.1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи. Як вбачається з матеріалів справи, у якості підстави для повернення без розгляду скарги ОСОБА_1 судом першої інстанції зазначено те, що частину другу статті 183 ЦПК України на підставі Закону №460-ІХ від 15 січня 2020 року, який вступив в силу 08 лютого 2020 року, доповнено наступним абзацом: до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Проте, доказів надіслання скарги іншим учасникам виконавчого провадження скаржником надано не було. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з наступних підстав. Так, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). Україна, як учасниця конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 4.12.95 у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст.6 конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. У рішенні від 13 січня 2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 98 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 ст.6 конвенції. Отже, виходячи з норм Конституції, а також з норм міжнародного права, повертаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 з підстав того, що скаржником не було надано доказів надіслання скарги іншим учасникам виконавчого провадження, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, і вказані дії суду унеможливили доступ позивача до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Враховуючи наведене, з метою недопущення порушення права скаржника на доступ до правосуддя, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2020 року, та направленню скарги на дії державного виконавця до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2020 року скасувати, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі стягувача ОСОБА_2 ,направити до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 15 липня 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе