Постанова 4806 № 297/765/19

Справа № 297/765/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 14 липня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючої судді Кожух О.А., суддів Джуги С.Д., Куштана Б.П., за участі секретаря Волощук В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Берегівського районного суду від 19 серпня 2019 року (головуючий суддя Галл Л.Л.) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У квітні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що згідно укладеного договору № б/н від 03.04.2015 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказував, що такий договір укладено шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (далі Умови). Зазначав, що підписана відповідачем анкета-заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 25.03.2019 Банк нарахував йому заборгованість у розмірі 17828,36 грн, з яких: 903,10 грн - за простроченим тілом кредиту; 0 грн. за відсотками; 12660,22 грн пеня за прострочене зобов`язання; 2939,88 грн пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 825,16 грн. штраф (процентна складова). Посилаючись на дані обставини, Банк просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17828,36 грн. та судові витрати. Рішенням Берегівського районного суду від 19 серпня 2019 року у задоволенні позову Банку відмовлено. На це рішення подав апеляційну скаргу Банк. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позов Банку задовольнити. Доводи апеляційної скарги Банку зводяться до того, що сторони уклали саме кредитний договір, шляхом приєднання (ст. 634 ЦК України); відповідач активував картку користувався рахунком, знімав кредитні кошти, частково погашав заборгованість, а тому це свідчить про факт укладення кредитного договору; вказує, що відсутність підпису позичальника на Тарифах, Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про не укладення кредитного договору; у даній справі відповідач не заперечував Тарифів, Умов та Правил надання банківських послуг, а тому місцевий суд помилково взяв до уваги висновок наведений у постанові Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 у якій позичальник заперечував Тарифи та Умови; місцевий суд, встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, не мав підстав відмовити у задоволенні вимоги про стягнення простроченого тіла кредиту; оскільки відповідач прострочив повернення тіла кредиту, тому він має сплатити пеню та штрафи, нараховані Банком. Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника Банку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 отримав кредитний ліміт у розмірі 500 грн. на картковий рахунок, однак невідомо чи були умови договору приєднання зрозумілі відповідачу і доведені до його відома під час підписання Анкети-заяви від 03.04.2015, а Банк не надав суду переконливих доказів того, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Встановлено та вбачається із матеріалів справи, що на обгрунтування своїх вимог Банком було подано «Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку», яку 03.04.2015 підписав ОСОБА_1 (а.с.19). Проте подана Анкета-заява не містить вказівки про те, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, складає між ОСОБА_1 і Банком договір про надання банківських послуг. В анкеті-заяві відсутні відомості про те, чи ознайомився ОСОБА_1 зі складовими договору про надання банківських послуг, про які вказує Банк у позовній заяві, чи згоден з його умовами, чи ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами. Також у анкеті не зазначено, який банківський продукт просить надати відповідач. Фактично, у анкеті-заяві містяться лише інформація про відповідача його анкетні дані, місце його реєстрації, сімейний стан та ін.. До позовної заяви Банком додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому містяться тарифи щодо чотирьох продуктів - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT» та «Універсальна GOLD» (а.с.20); додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 21-35). Згідно з наданим Банком розрахунком станом на 25.03.2019 Банк нарахував ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 17828,36 грн, з яких: 903,10 грн - за простроченим тілом кредиту; 0 грн. за відсотками; 12660,22 грн пеня за прострочене зобов`язання; 2939,88 грн пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 825,16 грн. штраф (процентна складова). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Колегія констатує, що з Анкети-заяви, підписаної відповідачем 03.04.2015, неможливо встановити на отримання яких саме банківських послуг було волевиявлення ОСОБА_1 . Анкета-заява не містить відомостей, які б вказували на: прохання відповідача отримати саме кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку; домовленість сторін про розмір кредитного ліміту, розмір відсотків за користування кредитом та порядок розрахунків щомісячного платежу; підтвердження видачі позивачем та одержання відповідачем певної кредитної картки. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги, просив стягнути прострочене тіло кредиту, а також неустойку: пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT» та «Універсальна GOLD», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ - як невід`ємні частини спірного договору, тим паче, що Анкета заява, надана позовачем, не містить вказівки, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, складає між ОСОБА_1 і Банком договір про надання банківських послуг. Позивачем не доведено чи було ОСОБА_1 отримано картку та яку саме із даного переліку. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме наданий позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи, на момент підписання анкети-заяви, взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайта позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (03.04.2015) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (12.04.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про те, що вона є складовою кредитного договору, про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, колегія суддів вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві від 03.04.2015, яка безпосередньо підписана ОСОБА_1 . Відтак позивач не довів факту надання ОСОБА_1 кредитної картки та прийняття ОСОБА_1 запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до кредитного договору. Отже відсутні підстави вважати, що сторони уклали кредитнимй договір, обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі N 342/180/17 з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. З урахуванням наведеного, відсутні підстави вважати, що при підписанні анкети-заяви ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Оскільки Анкета-заява від 03.04.2015 не містить умов про отримання кредиту, строку повернення кредиту (користування ним), не містить інформації про банківський продукт, не містить відомостей про отримання картки, тому сам по собі розрахунок заборгованості та приєднана до апеляційноїх скарги довідка про рух коштів по рахунку не свідчить про те, що саме ОСОБА_1 фактично отримав від Банку кошти. Зважаючи на встановлені обставини, надана позивачем Анкета-заява сама по собі не є належним і достатнім доказом укладення кредитного договору. Такий договір не містить жодних істотних умов, необхідних для договорів кредиту, та жодних умов, за якими сторони досягли згоди. За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про отримання кредиту, строк повернення кредиту, про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Анкета-заява, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена для кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставиню а отже, підстав для задовлення позову немає. Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. У відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін. Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Берегівського районного суду від 19 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 липня 2020 року. Головуюча: Судді: