Постанова 4824 № 754/11995/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 754/11995/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Бабко В.В. провадження №22-ц/824/4901/2020 Суддя-доповідач: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 15 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Судді-доповідача: Олійника В.І., суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В., при секретарі Бондаренко І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, - в с т а н о в и в : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу Деснянського районного ВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федорченка Р.А. щодо прийняття постанови. Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 25.09.2019 року відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві. В обґрунтування заявленої скарги заявник посилався на те, що 05 вересня 2019 року державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федорченком Р.А. прийнято постанову про накладання штрафу відносно ОСОБА_1 за невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 1 700 грн. В даній постанові державний виконавець посилається на те, що боржник ОСОБА_1 - мати малолітньої дитини ОСОБА_2 , умисно вчинила перешкоди у спілкуванні та вихованні сина з ОСОБА_3 ОСОБА_1 вважає, що постанова від 05.09.2019 року є незаконною, оскільки вона не чинила перешкод у спілкуванні. У зв`язку з вищевикладеним просила визнати дії державного виконавця відділу Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федорченко Р.А. щодо винесення постанови накладення штрафу відносно ОСОБА_1 за невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 1700 грн. неправомірними; зобов`язати державного виконавця відділу Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федорченко Р.А. скасувати постанову про накладення штрафу відносно ОСОБА_1 за невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 1 700 грн. від 05.09.2019 року за виконавчим провадженням № 57123032. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року у задоволенні скарги відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу державний виконавець не скористався. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відмовляючи у скарзі, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві Федорченка Романа Анатолійовича відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та спрямовані на виконання рішення суду. Проте, такі висновки не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федорченка Р.А. щодо прийняття постанови про накладання штрафу відносно ОСОБА_1 за невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 1 700 грн. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (ч.1 ст.287 КАС України). Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб держаної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України "Про виконавче провадження". Так, згідно вимог ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження"рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIIIрішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення штрафу, згідно з якими відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Вищезазначених норм матеріального та процесуального права суд першої інстанції не врахував та помилково вирішив скаргу по суті. Згідно вимог ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадженням у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. За ч.2 ст.377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 ,скасування ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року та закриття провадження у справі. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року скасувати. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві закрити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 15 липня 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: