Ухвала КЦС ВС № 522/5654/17

Ухвала 16 липня 2020 року м. Київ справа № 522/5654/17 провадження № 61-9662ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, ВСТАНОВИВ: У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 26 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся доВерховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону, посилаючись в касаційній скарзі на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, заявник не надає суду доказів не повідомлення його належним чином про час і місце розгляду його апеляційної скарги, тому такі посилання є формальними. Так, заявник узагальнено посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 13 серпня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк