Постанова 4824 № 753/2014/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №753/2014/18 Апеляційне провадження №22-ц/824/5952/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2020 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Березовенко Р.В., Суханової Є.М., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у місті Києві за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : 02.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди з ПрАТ «СК «ВУСО». Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12.06.2015 між ним та ПрАТ «СК «ВУСО» укладено договір №2004080-02-01-01 добровільного страхування наземного транспорту - автомобіля «Hyundai Elantra», держномер НОМЕР_1 , строком дії до 13.06.2016 року. 13.08.2015 в м. Києві по вул. Дніпровська набережна сталася дорожньо-транспортна пригода в якій було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль - «Hyundai Elantra», держномер НОМЕР_1 . Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 , що підтверджено постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 31.08.2015, яка набрала законної сили 25.12.2015. За даними рахунку-фактури №389 від 12.01.2016, вартість ремонту автомобіля «Hyundai Elantra», держномер НОМЕР_1 , склала 86 722, 54 грн. Однак, у порушення умов зазначеного договору №2004080-02-01-01 добровільного страхування наземного транспорту від 12.06.2015, ПрАТ «СК «ВУСО» відмовило у виплаті зазначеної суми коштів страхового відшкодування. Вважає дії відповідача незаконними і, з огляду на це, просив стягнути ПрАТ «СК «ВУСО» на свою користь у примусовому порядку страхове відшкодування у розмірі 86 722, 54 грн. Крім того, просив стягнути також 50 000, 00 грн. моральної шкоди, оскільки неправомірні дії відповідача призвели до значної нервової напруги, погіршення морального та матеріального стану. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 86 722, 54 грн., моральну шкоду - 5 000, 00 грн., а всього 91 722, 54 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 629,23 грн. На обгрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено наступне. Судом встановлено, що 12.06.2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «ВУСО» укладено договір № 2004080-02-01-01 добровільного страхування наземного транспорту ( а.с. 5-10 ). Відповідно до п. п. 1, 3, 10.3, 14.3, 18.3 зазначеного вище договору, його предметом є страхування майнових інтересів страхувальника, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 ; страхова сума за договором складає 150 000, 00 грн., договір набуває чинності з моменту внесення страхового платежу (у повному обсязі) на поточний рахунок страховика, але не раніше, ніж 14.06.2015 року і діє до 24 год. 00 хв. 13.06.2016 року (включно); страхувальник (вигодо набувач) має право при настання страхового випадку вимагати від страховика виплати страхового відшкодування згідно з умовами цього договору страхування; у разі настання страхового випадку, страхувальник зобов`язаний: до зміни обставин (картини) події (місцезнаходження учасників ДТП, слідів настання страхового випадку і т.ін.), що сталося, але не пізніше, ніж через 2 години, повідомити про настання страхового випадку страховика (представника страховика) за телефоном 0 800 50 37 73 і виконувати його інструкції, а також до державних органів, в компетенцію яких входить підтвердження факту настання страхового випадку (ДАІ, МВС, Гідрометеоцентр, пожежна охорона та ін. (далі «Компетентні органи») та протягом 2-х годин з моменту ДТП пройти медичний огляд на предмет алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння в закладах охорони здоров`я, на вимогу аварійного комісара або компетентних органів. У разі відсутності повідомлення страхувальника про настання страхового випадку з місця події безпосередньо до зміни обставин (картини) події, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування; при неможливості врегулювання спірних питань шляхом переговорів спори вирішуються в судовому порядку згідно діючого законодавства України. 13.08.2015 року в м. Києві по вул. Дніпровська набережна мала місце дорожньо-транспортна пригода в якій було пошкоджено належний ОСОБА_1 на праві власності автомобіль «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_1 . Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 , що підтверджено постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 31.08.2015 року, яка набрала законної сили 25.12.2015 року ( а.с. 15, 16-17, 18 ). Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. За даними рахунку-фактури №389 від 12.01.2016 року, вартість ремонту автомобіля «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 86 722, 54 грн. ( а.с. 13 ). ПрАТ «СК «ВУСО» відмовило у виплаті зазначеної суми коштів страхового відшкодування з підстав порушення ОСОБА_1 умов п. 14.3 договору №2004080-02-01-01 добровільного страхування наземного транспорту від 12.06.2015 року. За правилами ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати реальних збитків. За правилами ст. ст. 20, 21, 26 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; 3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом; 4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору; 5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування; 6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом; 7) надавати відповідним підрозділам Національної поліції інформацію про укладення договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов`язки страховика ; страхувальник зобов`язаний: 1) своєчасно вносити страхові платежі; 2) при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику; 3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору; 4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку; 5) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов`язки страхувальника; підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку. Негативний фінансовий стан страховика не є підставою для відмови у виплаті страхових сум (їх частин) або страхового відшкодування страхувальнику. Відповідач ПрАТ «СК «ВУСО» зазначає, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 є порушення останнім порядку повідомлення про настання страхового випадку. Однак, за даними матеріалів справи та відзиву, позивач ОСОБА_1 повідомив страховика про дорожньо-транспортну пригоду із запізненням біля 10-20 хвилин, зазначений проміжок часу не є таким, що міг призвести до порушення порядку встановлення обставин страхового випадку, а тому не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, тим паче, що всі інші умови договору, страхувальником щодо його дій у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, виконано. З огляду на викладене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» страхового відшкодування у розмірі 86 722, 54 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі. Що ж стосується позовних вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, то вони також знайшли своє підтвердження та підлягають частковому задоволенню. Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивачем в обґрунтування цих позовних вимог не надано суду доказів на їх підтвердження, а тому при визначенні розміру моральної шкоди, суд приймає до уваги тільки ту обставину, що сам факт пошкодження майна, що було власністю та використовувалося за призначенням, свідчить про завдання йому моральної шкоди, а також необхідність вжиття заходів для відшкодування завданої майнової шкоди. Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. З огляду на викладене, врахувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачу завдано моральну шкоду, яка може бути відшкодована в грошовому вираженні сумою в розмірі 5 000, 00 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні. Просить рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206цього Кодексу. Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 12.06.2015 між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №2004080-02-01-01 щодо автомобіля «Hyundai Elantra», держномер НОМЕР_2 НЕ із страховою сумою в 150 000 грн. та нульовою франшизою ( а.с. 5-10 ). 13.08.2015 в м. Києві по вул. Дніпровська набережна пошкоджено належний позивачу на праві власності автомобіль «Hyundai Elantra», держномер НОМЕР_1 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_2 ( а.с. 15, 16-17, 18 ). За даними рахунку-фактури №389 від 12.01.2016 року, вартість ремонту автомобіля «Hyundai Elantra», держномер НОМЕР_1 склала 86 722, 54 грн. ( а.с. 13 ). 27 серпня 2015 року ПрАТ «СК «ВУСО» відмовило позивачу у виплаті зазначеної суми коштів страхового відшкодування з підстав порушення ОСОБА_1 умов п. 14.3 договору №2004080-02-01-01 добровільного страхування наземного транспорту від 12.06.2015 року, в зв`язку із чим той 02 лютого 2018 року звернувся до суду із зазначеними вимогами ( а.с. 1-4, 14 ). Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року, з яким не погодилося Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», стягнуто із відповідача за позовом 86 722,54 грн. страхового відшкодування та 5 000 грн. моральної шкоди ( а.с. 72-77, 82-86 ). З приводу заявлених апеляційних вимог відповідача суд другої інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Причиною відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування, як встановлено, є несвоєчасне повідомлення ним про настання ДТП, що є порушенням п. 14.3 укладеного між сторонами правочину ( а.с. 14, 39-40 ). Однак, як правильно зазначив місцевий суд, запізнення з повідомленням страховика про подію на 10-20 хвилин не призвело до порушення порядку встановлення обставин страхового випадку та не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу відшкодування. На переконання апеляційного суду, це також не позбавило страховика можливості визначити розмір заподіяної шкоди ОСОБА_1 з метою виконання умов укладеного між сторонами правочину, незважаючи і на заявлені позовні вимоги до товариства. У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», на переконання апеляційного суду, не довело обставин, на які воно посилається як на підставу своїх заперечень, зокрема, щодо обов`язку виконання умов правочину та розміру страхового відшкодування. Не звільнено воно і від обов`язку доказування зазначених обставин згідно положень ст. 82 ЦПК України. При цьому, позивач на відміну від іншої сторони, на переконання апеляційного суду, надав суду докази щодо настання страхового випадку, розміру страхового відшкодування та обов`язку відповідача його виплатити, які ( докази ) суд другої інстанції відносить до числа належних, допустимих, достовірних та достатніх згідно положень ст.ст. 77-80, 82 ЦПК України. Що ж до стягнення моральної шкоди, то з точки зору суду другої інстанції, місцевий суд вірно встановив, що в результаті невиплати страхового відкодування за результатом дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнав моральної шкоди, викликаних душевними стражданнями через протиправну поведінку відповідача, яка підлягає відшкодуванню, з точки зору суду другої інстанції, згідно положень ст. 23 ЦК України. При цьому, з врахуванням зазначеного, характеру порушення прав позивача, глибини та обсягу його душевних страждань, які він зазнав і викликаних необхідністю захисту свого майнового інтересу в судовому порядку, що негативно впливає на його фізичний та психічний стан, інших негативних наслідків, які мають істотне значення, вимог розумності, виваженості і справедливості, положень п.п. 2, 3, 9, 10 постанови №4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» від 31 березня 1995 року, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив ці вимоги в розмірі 5 000 грн. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 23, 979, 988 ЦК України, ст.ст. 5, 10, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про часткове задоволення позовних вимог за їх обґрунтованістю в названій частині. А тому, доводи Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права при його ухваленні, зокрема, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 263 ЦПК України, з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги. Посилання апелянта на те, що судом не повідомлялось товариство про день та час слухання справи, з точки зору суду другої інстанції, спростовується зворотнім повідомленням про отримання рекомендованого листа з датою слухання справи о 12 годині 30 хвилин 18 листопада 2019 року ( а.с. 69 ). Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що несвоєчасне повідомлення про ДТП є підставою для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування, рахунок-фактура не свідчить про фактичні витрати позивача, відсутні докази заподіяння моральної шкоди, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не є правовою підставою для задоволення апеляційних вимог. Стягнення місцевим судом судового збору у більшому, ніж передбачено законом, розмірі на що звертає увагу апелянт, у даному разі, з точки зору суду другої інстанції, не є правовою підставою для зміни чи скасування рішення у цій частині, оскільки той ( суд ) не позбавлений можливості виправити арифметичну помилку згідно положень ст. 269 ЦПК України. А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України. Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено. Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5,10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»залишити без задоволення, а рішення рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий А.С. Сержанюк Судді: Р.В. Березовенко Є.М. Суханова