Постанова 4818 № 643/2417/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «15» липня 2020 року м. Харків справа № 643/2417/20-ц провадження № 22ц/818/3692/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», представниця позивача Полфьорова Я.В., відповідачка ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 травня 2020 року в складі судді Мельникової І.Д. в с т а н о в и в: У лютому 2020 року засобами поштового зв`язку Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 20 жовтня 2017 року, згідно якої отримала кредит в розмірі 9000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначив, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказав, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 08 грудня 2019 року має заборгованість в розмірі 22 475,41 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 16 778,62 грн, в тому числі, заборгованість за поточним тілом кредиту 0,00 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту 16 778,62 грн; заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками 333,32 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України 3817,02 грн, нарахованої пені 0,00 грн, нарахованої комісії 0,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн, штраф (процентна складова) 1046,45 грн. Вказав, що на даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 жовтня 2017 року у розмірі 22 475,41 грн та судові витрати в розмірі 2102,00 грн. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 травня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в розмірі 16 778,62 грн та судові витрати в розмірі 1569,21 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з заочним рішенням суду Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками, за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, штрафами та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача. Зазначив, що, користуючись кредитними коштами, відповідачці були добре відомі і зрозумілі умови договору, жодних заперечень щодо розміру заборгованості за договором від відповідачки не було, тобто вона погоджувалася із розміром нарахованих відсотків та неустойки; 17 січня 2018 року відповідачкою підписано довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), в якій зазначено процентну ставку, штраф, тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. 15 червня 2020 року до суду апеляційної інстанції від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшли письмові пояснення, в яких банк вважав, що 17 січня 2018 року відповідачку було належним чином ознайомлено з умовами кредитування, що підтверджується її особистим підписом на паспорті споживчого кредиту, в якому чітко зазначено основні умови кредитування. Зазначив, що строком кредитування є строк дії отриманої позичальницею картки, в даному випадку до останнього дня листопада 2021 року. Таким чином, сума відсотків в межах строку кредитування в загальній суми становить 333,32 грн. З 01 вересня 2019 року тіло кредиту винесено на прострочення в повному обсязі. Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий банком, відсотки на підставі статті 625 ЦК України нараховані, виходячи з відсоткової ставки 84,0%, яка погоджена з відповідачкою у паспорті споживчого кредиту, які становлять 3820,49 грн. Сума штрафу складає 1546,45 грн. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно задовольнити частково, заочне рішення суду в оскаржуваній частині скасувати. Заочне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки. Проте, колегія суддів повністю не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 жовтня 2017 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку у Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк». За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно з вказаним договором ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 9000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. З довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що за вказаним договором ОСОБА_1 надано кредитну картку №№ НОМЕР_1 , остання з них має термін дії до листопада 2021 року. Крім відсотків, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» передбачають стягнення неустойки (штрафу, пені), що відповідно до статті 549 ЦК України може бути грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Аналізуючи наведені норми права слід зазначити, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Так, пунктами 1.1.2.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язаний належним чином виконувати зобов`язання, визначені цим розділом Умов та Правил, та розділом Умов та Правил про надання відповідної послуги, до якого клієнт приєднався шляхом підписання заяви про приєднання. Клієнт зобов`язаний вчасно здійснювати оплату банківських послуг відповідно до тарифів банку, здійснювати погашення заборгованості у строки та в розмірах, визначених договором. Пунктом 1.1.6.1 Умов та Правил передбачено, що якщо інше не зазначено у відповідному підрозділі Умов та Правил, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання, якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Пунктом 2.1.1.2.12 Умов та Правил передбачено, що клієнт зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд», 74,4 - для преміальних карток. Із витягу з Тарифів з обслуговування кредитних карток «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» вбачається, що базова процентна ставка в місяць становила 3,0%, розмір щомісячних платежів - 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, які повинні бути здійснені до 30 днів за кожною тратою. З 01 січня 2013 року всі картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та базова процентна ставка в місяць становила 2,5%. За тратами, здійсненими з 01 вересня 2014 року 2,9%, за тратами, здійсненими з 01 квітня 2015 року 3,6%, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, з 01 квітня 2014 року 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн та не більше залишку заборгованості, які повинні бути здійснені до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості. Таким чином, розмір процентів за користування кредитними коштами, інші штрафні санкції встановлено тільки Тарифами з обслуговування кредитних карток і Умовами та Правилами надання банківських послуг, які відповідачці не були відомі, оскільки вона їх не підписувала. Відповідачка підписала лише заяву позичальника від 20 жовтня 2017 року, однак, вона не містить базової процентної ставки за кредитним лімітом на момент підписання договору. Ця заява містить лише анкетні дані позичальниці, відомості щодо працевлаштування, підпис позичальниці та відповідальної особи банку, яка перевіряє правильність та достовірність відомостей позичальниці. Як вбачається з матеріалів справи за розрахунком банку станом на 08 грудня 2019 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 22 475,41 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 16 778,62 грн, в тому числі, заборгованість за поточним тілом кредиту 0,00 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту 16 778,62 грн; заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками 333,32 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України 3817,02 грн, нарахованої пені 0,00 грн, нарахованої комісії 0,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн, штраф (процентна складова) 1046,45 грн. Розраховуючи суму заборгованості, позивач не звернув увагу на зазначене вище, а саме на те, що у заяві позичальника від 20 жовтня 2017 року процентну ставку не зазначено. Також, в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Тому, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, неустойки, їх розмір і порядок нарахування, банк посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна, 55 пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Публічному акціонерному товаристві «ПриватБанк», як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна, 55 пільгового періоду» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в Публічному акціонерному товаристві «ПриватБанк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Тарифами та Умовами ознайомилася відповідачка і з ними погодилася, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування. Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (20 жовтня 2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (поштою 10 лютого 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, неустойки за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачкою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальницею запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у банку, який є в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20 жовтня 2017 року шляхом підписання заяви-анкети, в якій відсутня базова процентна ставка, тому не може бути застосована правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року (справа № 572/1169/17). Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідачки на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відсотків за користування кредитом, неустойки у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідачки по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 20 жовтня 2017 року, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в банку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18) тощо. Також, колегія зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 20 жовтня 2017 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначено моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення суду про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржницею обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту. До апеляційного суду разом із апеляційною скаргою Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» додав копію довідки про умови кредитування, в якій зазначено процентну ставку та підстави нарахування неустойки, яка підписана Сободиш О.О. 17 січня 2018 року, яка колегією суддів на підставі частини 3 статті 367 ЦПК України не приймає, оскільки банком не наведено підстав неможливості подання вказаного доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, виходячи з наступного. Взяті на себе зобов`язання за договором № б/н від 20 жовтня 2017 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси. У порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за договором № б/н від 20 жовтня 2017 року належним чином не виконала. Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 20 жовтня 2017 року вбачається, що станом на 08 грудня 2019 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 22 475,41 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 16 778,62 грн, в тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту 0,00 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту 16 778,62 грн; заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками 333,32 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України 3817,02 грн, нарахованої пені 0,00 грн, нарахованої комісії 0,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн, штраф (процентна складова) 1046,45 грн. Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків на прострочений кредит банк посилався на вимоги статті 625 ЦПК України. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18). До суду апеляційної інстанції банком надані письмові пояснення, в яких банк зазначив, що з 01 вересня 2019 року тіло кредиту винесено на прострочення в повному обсязі. Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий банком, відсотки на підставі статті 625 ЦК України нараховані, виходячи з відсоткової ставки 84,0%, яка погоджена з відповідачкою у паспорті споживчого кредиту, які становлять 3820,49 грн. Проте, колегія суддів повністю з вказаною сумою не погоджується, оскільки паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою та в якому зазначено про відсоткову ставку, подано до суду апеляційної інстанції в порушення вимог частини 3 статті 367 ЦПК України та вказаний документ не був предметом дослідження в суді першої інстанції. Матеріали справи свідчать про те, що сторонами розмір процентів не погоджений, тому розмір процентів колегія суддів рахує на підставі статті 625 ЦК України. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, тому з неї на користь банку підлягають стягненню три проценти річних за період з 01 вересня 2019 року (дата, коли тіло кредиту стало простроченим в повному обсязі) по 08 грудня 2019 року (99 днів), що складає 136,53 грн (16 778,62х3х99/365/100). Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що правових підстав для відмови у задоволенні позову в повному обсязі про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» трьох процентів річних в розмірі 136,53 грн у суду першої інстанції не було. Таким чином, оскільки у ОСОБА_1 дійсно утворилась заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 жовтня 2017 року на підставі частини 2 статті 625 ЦК України у вигляді трьох відсотків річних в розмірі 136,53 грн, вона підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь банку. Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів, заявлених на підставі статті 625 ЦК України в повному обсязі. Аналізуючи норми права та обставини справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору і дійшов помилкового висновку в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні цих позовних вимог в повному обсязі. За таких обставин заочне рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню. В іншій частині заочне рішення не оскаржувалося та не переглядалося. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, позовні вимоги задоволено на 75,26 %, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1581,97 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2372,95 грн, а всього в розмірі 3954,92 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 травня 2020 року в оскаржуваній частині скасувати. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» три відсотка річних в розмірі 136, 53 грн. В іншій частині заочне рішення не оскаржувалося та не переглядалося. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 3954,92 грн судового збору за подачу позову та апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 15 липня 2020 року.