Постанова Херсонський апеляційний суд № 651/54/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 651/54/20 Номер справи 651/54/ 20 Головуючий в 1 інстанції Цесельська О.С. Номер провадження 22-ц/819/937/20 Доповідач Орловська Н.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Орловської Н.В. суддів Кутурланової О.В. Майданіка В.В. секретар Литвиненко В.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 03 квітня 2020р. у складі судді Цесельської О.С. у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Верхньорогачицького районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа ОСОБА_2 , В С Т А Н О В И В : 03 лютого 2020р. ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргами на протиправну бездіяльних державного виконавця Верхньорогачицького районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), які ухвалою Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 16.03.2020р. об`єднані в одне провадження. Заявлені вимоги мотивовані тим, що на примусовому виконанні Верхньорогачицького ДВС перебуває виконавче провадження по стягненню із ОСОБА_2 аліментів на його утримання на підставі виконавчого листа, виданого Нижньосірогозьким районним судом Херсонської області 16.03.2015 р. 17.12.2019 р. у електронній формі на адресу органу примусового виконання подана заява стягувача про припинення стягнення аліментів з підстав п.1 ч.1 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження», яка залишена без відповіді і реагування. Повторно заява аналогічного змісту і форми подана 27.12.2019 р., яка також залишена без належного реагування уповноважених осіб. Відповідь на звернення отримана 12.02.2020р. з порушенням строку, встановленого ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом відповіді начальник Верхньорогачицького відділу ДВС підмінив зміст заяви на зовсім інший та неправомірно зобов`язав надіслати паперовий оригінал заяви про призупинення виконавчого провадження. Оскільки у поданих електронних зверненнях йдеться про припинення виконання рішення суду, а не про повернення виконавчого листа, просив за результатами розгляду скарги визнати бездіяльність державного виконавця Верхньорогачицького ВДВС протиправною та зобов`язати виконати вимоги п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" на підставі його заяви від 15.12.2019 року. Ухвалою Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 03 квітня 2020 р скаргу задоволено частково. Постановлено: визнати протиправною бездіяльність начальника Верхньорогачицького районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченка Сергія, які полягають у ненаданні відповіді на звернення ОСОБА_1 від 15.12.2019 року (які надійшли та зареєстровані у відділі ДВС 27.12.2019 року) у встановлений законом строк. У іншій частині скарги відмовити. Судове рішення суду мотивовано тим, що на звернення ОСОБА_1 про зупинення стягнення за виконавчим документом на підставі п.1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" органом примусового виконання надана відповідь від 05.02.2020р., за змістом якої заявнику повідомлено про відсутність правових підстав для завершення виконавчого провадження відповідно п.1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження". А також надіслано зразок письмової заяви про повернення виконавчого документу. За відсутності письмової заяви стягувача про повернення виконавчого документа, суд дійшов висновку, що підстави для припинення стягнення за виконавчим документом з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 37 вказаного Закону відсутні, а тому відсутні підстави для визнання неправомірною бездіяльності начальника Верхньорогачицького ВДВС щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Крім того, скаргу в частині вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо порушення строків надання відповіді на заяви від 15.12.2019 року (які надійшли та зареєстровані у відділі ДВС 27.12.2019 року) суд визнав обґрунтованою, оскільки суд встановив, що 27.12.2019 року на електронну адресу відділу ДВС надійшли заяви ОСОБА_1 , проте начальник відділу ДВС відреагував на вказані заяви лише 05.02.2020 року. Та в ході судового розгляду не надано доказів на спростування доводів наведених заявником в обґрунтування його вимог. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення скарги. Просив апеляційний розгляд справи проводити без його участі. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом не враховано його вимоги щодо неперерахування ДВС аліментів протягом останніх п`яти місяців, безпідставних вимог надати паперову заяву із власним підписом стягувача та витребування копії його паспорту. Вважає помилковими висновки суду щодо застосування положень п.1ч.1ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», що є правовою підставою для припинення виконавчого провадження на підставі поданої ним заяви у електронній формі та відмови у задоволенні частини його вимог. Крім того зазначає, що суд частково задовольнив подану скаргу, проте в порушення ч.2 ст. 451 ЦПК України не вирішив питання щодо зобов`язання посадової особи органу державної виконавчої служби усунути порушення. Відзив на апеляційну скаргу Верхньорогачицьким районним відділом Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не поданий. Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегією суддів встановлені такі обставини. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.04.2015 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 659/587/14-ц, виданим Нижньосірогозьким районним судом Херсонської області про стягнення щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 360 гривень витрат, пов`язаних з наданням піклування ОСОБА_1 , як батьку, з дня набрання рішення суду чинності та довічно (а.с.56). Як вбачається із змісту поданої до суду скарги, порушення своїх прав ОСОБА_1 пов`язує зокрема із тим, що органом примусового виконання безпідставно порушені строки надання відповіді на його заяви від 15.12.2019 року, які надійшли та зареєстровані у відділі ДВС 27.12.2019 року. Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, у тому числі: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Відповідно скріншотів вхідної кореспонденції 27.12.2019 року о 11:08 та 11:10 годині на електронну адресу Верхньорогачицького районного відділу ДВС надійшли заяви ОСОБА_1 від 15.12.2019 р., відображені за найменуванням як "Заява ДВС" та "Повторна заява у В.Рогачик".(а.с.52-53). За змістом заяви, яку зареєстровано за вхідним № 139-36/6 від 04.02.2020 р. ОСОБА_1 просить повідомити про вжиті заходи щодо виконання рішення суду. Відповідь на таке звернення надана 05.02.2020 р., зміст якої відображає виконавчі дії за період виконання із 11.10.2018р. по 15.01.2019р. ( а.с.23) За змістом заяви, яка зареєстрована за вхідним № 139-36/5 від 04.02.2020р. ОСОБА_1 просить припинити стягнення аліментів із ОСОБА_2 із 01.01.2020р., про що винести постанову про припинення виконавчого провадження № 47155199 з підстав, визначених п.1 ч.1 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження». (а.с.54,55). На заяву ОСОБА_1 щодо припинення стягнень за виконавчим документом, начальником Верхньорогачицького відділу ДВС надана відповідь від 05.02.2020 вих. № 137-39/727 (а.с. 24). Будь-яка інформація про надходження на адресу органу примусового виконання саме 15 грудня 2019 року електронних заяв від ОСОБА_1 тотожного змісту матеріали справи не містять. За викладених обставин суд дійшов висновку, що на звернення ОСОБА_1 , які отримані органом примусового виконання 27.12.2019 р., проте начальник відділу ДВС надав відповідь на звернення заявника 05.02.2020р., тобто з порушенням встановленого строку, більш ніж через місяць після звернення та наступного дня після звернення ОСОБА_1 до Верхньорогачинського районного суду з відповідною скаргою. Суд визнав доведеним, що інтереси боржника, його право на отримання інформації та вимоги Закону України «Про звернення громадян» були порушені, оскільки державний виконавець в ході виконавчого провадження фактично не розглянув в установлені строки заяву сторони виконавчого провадження та не повідомив про хід виконавчого провадження, що свідчить про бездіяльність державного виконавця. Таким чином, скарга в частині вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо порушення строків надання відповіді на заяви від 15.12.2019 року (які надійшли та зареєстровані у відділі ДВС 27.12.2019 року) задоволена за відсутності належних і допустимих доказів на спростування доводів наведених заявником в обґрунтування його вимог. Наведені висновки суду не заперечені та спростовані жодною із сторін. Разом із тим, доводи апеляційної скарги містять посилання на невиконання судом вимог ч.2ст. 451 ЦПК України. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує орган примусового виконання, чи іншу посадову особу усунути порушення ( поновити порушене право заявника). У справі, що розглядається суд встановив, що порушення прав заявника полягало у несвоєчасному реагуванні посадовими особами органу примусового виконання на звернення заявника та надання йому відповіді поза межами встановленого законодавством строку, що стало підставою для задоволення скарги та відновлення прав стягувача у виконавчому провадженні шляхом визнання неправомірною бездіяльності органу державної виконавчою служби. Суд врахував, що відповідь на звернення була надана, а тому відсутні підстави для покладання на орган виконавчої служби обов`язку вчиняти будь-які дії, спрямовані на інформування заявника про хід виконавчого провадження та порядок припинення виконавчого провадження. Крім того, апеляційний суд зазначає, що загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження врегульовані у розділі четвертому Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УШ від 2.06.2016р. у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій. Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про його примусове виконання. Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій за наявності підстав, зазначених у ст. 34 цього Закону, перелік яких є виключним. Як вбачається зі змісту звернення ОСОБА_1 та доводів апеляційної скарги, порушення своїх прав, як сторони виконавчого провадження, скаржник пов`язує з тим, що його вимога про припинення стягнення аліментів із боржника на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «При виконавче провадження» та винесення постанови про припинення виконавчого провадження залишена без задоволення. Відповідно вимог п.1 ч.1 ст.37 п.1 ЗУ "Про виконавче провадження", встановлені підстави повернення виконавчого документа стягувачу у випадку, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. З матеріалів справи вбачається і встановлено судом, що на звернення стягувача про припинення виконавчого провадження, державним виконавцем надана відповідь від 05.02.2020р. якою повідомлено про відсутність правових підстав для вчинення такої дії, через неподання стягувачем письмової заяви про повернення виконавчого документу. (а.с. 24). До зазначеної відповіді державний виконавець надав зразок заяви про повернення виконавчого документу (а.с.25). В ході апеляційного розгляду справи заінтересована особа, ОСОБА_2 пояснила, що своєчасно сплачує кошти за виконавчим документом та заборгованість станом на 30.06.2020р. відсутня. Враховуючи, що заява стягувача ОСОБА_1 містила вимогу про припинення виконавчого провадження із підстав, які не відповідають виключному переліку ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», а також ним не подана заява про повернення йому виконавчого документа, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання неправомірною бездіяльності начальника Верхньорогачицького ВДВС щодо відмови в припиненні виконавчого провадження за заявою ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження", та зобов`язання виконання вимог припинити виконавче провадження на підставі заяви стягувача. Оскільки суд першої інстанції з достатньою повнотою встановив фактичні обставини справи, постановив судове рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тоді як доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для задоволення скарги та скасування ухвали суду першої інстанції відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 03 квітня 2020р. залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Дата виготовлення повного тексту - 16.07.2020 р. Головуючий ______________ Н.В.Орловська Судді: ______________ О.В.Кутурланова ______________ В.В.Майданік